Я б в присяжные пошёл,пусть меня научат!

Мабуть, незабаром на наших вулицях з'являться рекламні щити "А ти записався у присяжні?!" Адже, виявляється одна справа - бути невдоволеним судами, і зовсім інша - безпосередньо брати участь у здійсненні правосуддя у якості присяжного. Охочих небагато. Здавалося б, парадоксальна ситуація. Народ бажає позитивних змін у судовій владі, а, коли йому пропонують долучитися до цих змін і спробувати на собі, що значить бути суддею, кожний знаходить купу причин, щоб тільки відхреститися.

На жаль, так було завжди. Принаймні, на моїй пам'яті. І у 90 х роках минулого сторіччя, коли всі справи у судах розглядалися за участі народних засідателів, робота судів була паралізована саме внаслідок тотальної неявки цих представників народу для виконання своїх обов'язків. Така ситуація зумовила подальші зміни у процесуальному законодавстві і участь народних засідателів залишили тільки у кримінальних справах про злочини, за які було передбачено покарання у виді смертної кари, а пізніше - довічного позбавлення волі.

Наразі народних засідателів назвали присяжними і розширили коло справ, по яких вони беруть участь. Тепер 3 присяжних і 2 професійних судді вирішують також деякі цивільні справи, зокрема про усиновлення чи визнання особи недієздатною. Але проблеми з явкою присяжних продовжують існувати.Не стимулює ні можливість отримати оплату своєї праці у розмірі, пропорційному винагороді судді, ні потенційна загроза бути притягнутим до адміністративної відповідальності за неповагу до суду.

Змінилася форма участі народу у здійсненні правосуддя, але чи змінилося ставлення і присяжних і суддів до цього? Виходячи з того, що я чую і читаю у публічному просторі, проблема залишається. Якщо коротко, то, на мою думку, немає правильної уяви про сутність цього явища.

Отже, навіщо суду присяжні? Мабуть, для багатьох із нас слово "присяжний" асоціюється з американськими фільмами про їхнє правосуддя, наприклад "12 розлючених чоловіків", або романами Джона Гришема ("Вердикт"). Ці "класичні" присяжні вирішують, чи було вчинено злочин, чи був він вчинений обвинуваченим і чи винен останній в цьому. У цивільних справах вони вирішують питання про задоволення чи відхилення позову. Професійному судді залишається тільки кваліфікувати діяння, призначити покарання та прийняти рішення про стягнення певних коштів у разі задоволення позову. Тобто, на присяжних загалом і лягає відповідальність за вирішення головних питань у справі. Чи є такий спосіб правосуддя ефективним і чи завжди рішення присяжних є справедливим? Однозначної відповіді немає. Але він існує вже не першу сотню років.

У нас запроваджено дещо іншу форму участі народу у здійсненні правосуддя. Видається так, що вона мала б бути більш надійною. Адже думка стороннього спостерігача, роль якого як раз і виконують присяжні, має знайти кваліфіковане юридичне обґрунтування з боку професійних суддів. Але на практиці відбувається дещо інакше. Присяжні не усвідомлюють такої своєї важливої ролі у здійсненні правосуддя. А судді нерідко бачать у них баласт для своєї роботи. Натомість, саме "сторонній поінформований спостерігач" є головним експертом щодо справедливості судочинства за змістом і духом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та її тлумачення у рішеннях Європейського суду з прав людини.

Отже, що робити, щоб ситуація змінювалася на краще. Суддям, мабуть, варто переглянути свої погляди на присяжних, як на гальмо правосуддя, та побачити у них не мовчазних слухачів, а, можливо, і опонентів, до думки яких варто прислухатись, а іноді й задіяти всю свою професійну майстерність, щоб переконати оцього "стороннього спостерігача" у тому, як має бути правильно вирішено справу.

Натомість, присяжних треба навчати.Звісно, тих, що не є юристами. Але не азам матеріального чи процесуального права. Це може зашкодити, перетворивши їх на войовничих дилетантів. Їх треба знайомити з основними правилами судочинства, їхньої ролі в ньому, поняттями про справедливий суд у світлі вище згаданих Європейських документів та інституцій. Вони мають усвідомити важливість їхньої думки у прийнятті рішення та активної участі у розгляді справи.

Кому ж до снаги такі непрості та цікаві завдання? Звичайно, відповідальним громадянам. Яким варто тільки звернутись до своїх місцевих рад і запропонувати внести їх до списків присяжних. І, якщо не буде встановлено обмежень, передбачених законом, ви маєте цілком реальну можливість знайти гідне застосування своїй енергії та бажанню долучитись до позитивних перетворень у нашій державі.