Як мене сьогодні судили

Так, саме судили. Після винесення рішення навіть слова не дали. Ну то таке, деталі.

Це пост про вдячність. Вдячність від держави за ці роки служби.
А суть така.

В 2014 році, 1 вересня я поїхала на фронт добровольцем. Це був зовсім інший фронт ніж зараз. Той хто був - назавжди запамятали.
Спершу була в скаладі Айдару, потім, коли там почався хаос зі зміною комбатів - почала працювати з різними підрозділама.
Як це технічно виглядало? Дзвонить/пише командир підрозділу - "Ми знаємо, ви недавно літали для сусідьої бригади, нам дали ваш контакт, приїдьте попрацюйте для нас. В нас немає дронів,фахівців, тому чим швидше тим краще".
Ліричний відступ - толкових фахівців і досі на фронті можна перерахувати на пальцях, вони на вагу золота.

Спершу ми працювали з Алексей Барановский. Потім в 2015 до аеророзвідувального екіпажу приєднався Igor Lutsenko.
За цей час обїхали фактично всю лінію фронту вздовж і впоперек.
З літаком працювати було безпечніше, все таки дистанція дозволяє. З коптером ще той адреналін, особливо при корегуванні вогню артилерії. )
Іноді стоїш метрів за 70-100 від противника.
На питання де ви були найближче, скільки метрів? - відповідаю - 11 кілометрів вглиб противника, за нашу нульовку. Це було на початку війни, безглуздя та відвага. Зараз я би вже навряд так ризикнула)

Так от. Сьогодні мені, в українському суді сказали що мене там не було. Взагалі.
Всі ці роки я абсолютно не переймалася ніякими статусами, не отримувала зарплату. Влітку цього року я вирішила все ж таки отримати від держави якесь підтвердження.
Увага - НЕ статус УБД, НЕ пільги.
Просто рішення суду, про визнання цього юридичного факту.
Щоб держава визнала - дійсно ця людина на війні захищає свій народ.
І суд визнав. Прийшли свідки побратими і посестри, підтвердили. Деякі окремо нотаріально.
Серед них звичайні солдати, офіцери, комбат, комбріг, добровольці Andriana Susak Masi Nayyem Igor Lutsenko Юлия Толопа Сергей Заболотный Сергій Мельничук
Лада Введенская Alexandr White Алексей Барановский

До того ж я надала купу фото, відеодоказів. Суд все розглянув і прийняв рішення - визнати це як юридичний факт.
І що ви думаєте відбулося далі?
Правильно. Міністерство оборони подало апеляцію.
Мовляв нічого не знаємо, по нашим наказам не проходила, значить не було. І взагалі треба ще правоохороним органам розібратися хто це така, намагається шахрайством собі якісь пільги отримати.
Я не жартую, так і написали. Внизу кину скани)
Сьогодні коли суддя проголосила рішення наостанок сказала - "йдіть в міністерські комісії отримуйте своє УБД"!
Ви що не розумієте, що справа не про отримання статусу, а про просте визнання юридичного факту?- іронічно поцікавилась я.
Але судді втьох тільки смішно кліпали очима як старі сонні сови.
Вони винесли судове рішення не приходячи в свідомість.

Кілька політиків за ці роки пропонували "помогти з отриманням статусу". І були з тим послані. Ще не хватало, щоб хтось робив мені "послугу" за те, що я колись в пекло війни прийшла добровольцем.
"А інакше ви ніяк не отримаєте, тим паче з вашою публічною критикою міністра" - сказав якось один.
Я тоді усміхнулась і не повірила. Можливо дарма.

Але я хочу, щоб судді, міністр, і все його міністерство(за рідкими виключеннями порядних людей) втямили одну просту річ - я вас всіх весело кручу на земній осі.
Посилайте далі наввипередки пачками своїх синків під Бахмут, в штаб АТО на кілька місяців, посидіти над папірцями, щоб повернутися з посвідченням учасника. Учасники щурячих перегонів проливають кров мішками в "чугуївських котлах").
Я ніколи не розраховувала на шось "державне". Тільки на саму себе і таких як сама.
Я не буду подавати ніяких касаційних скарг, нічого нікому далі не буду доводити.
Те, що я учасниця цієї війни, навіть росіяни давно і неодноразово визнали, криючи мене на чім світ стоїть в новинах як "опасную бандеровскую каратєльніцу")

Я щаслива людина, бо маю підтримку і визнання від кращих людей нашого суспільства. Ви ж вдаєтесь до дешевої помсти, це виглядає жалюгідно і комічно.
Ви боїтесь визнати те, що і так знає мій народ. Мій народ визнає мій вклад в наш спільний захист, і буде памятати роками.
Вас, безіменні стервятники, чекає забуття.

P.S. Дякую адвокату Kostiantyn Pinchuk, що благородно взявся за цю справу, і терпів цю юридичну єресь до кінця.
Наостанок мімішна фотка з котіком з початку моєї війни.

По пунктам:

1. Я чітко розділяю волонтерську роботу і роботу в якості добровольця- аеророзвідника.
Тобто, коли я привожу дрони на фронт, і навіть на передовій в бойових умовах вчу хлопців літати - це волонтерство.
А от коли безпосередньо літаю сама, розвідую, корегую вогонь, аналізую інформацію - це безпосередня участь в війні.

2. Я ніразу не відмовилась виконувати поставлені бойові задачі. Хоча формально в мене не підписаний контракт, я не давала присягу. Формально могла відмовлятись їхати на якісь небезпечні завдання.
Але ніразу. Навіть коли дуже хотілось)

3.Я НЕ подавалась на УБД чи якісь пільги. Я хотіла щоб суд визнав такий юридичний факт. Суд визнав. А міністерство оскаржило.
Але не просто - вони тепер ставлять під сумнів навіть мою волонтерську роботу. І прямо кажуть - з нею ше правоохоронним органам треба розібратись. Тобто навіть погрожують.

От і все.

Отут пост з фото апеляції від міністерства:

https://www.facebook.com/masher.berlinska/posts/1933943359964181