Архіпелаг "Україна"

 Безумовно, реалії сталінського режиму давно відішли в минуле, та і цікавлять нас так мало, як і літературна діяльність самого А.І.Солженіцина, проте деяку тенденцію із його чітких слів винести ми можемо. Припустимо таку, одним реченням – "Якби всім нам – учасникам Майдану – на питання про те, чого ми тут стоїмо, тою кривавою зимою відповіли, що ми ночували на морозі, билися з "Беркутом", відбивалися від викрадень і побиттів під під'їздами, жертвували своїми життями, ламали родини, витрачали останні гроші на наметовий табір і помирали на Інститутській вулиці для того, щоб президентом став один із засновників Партії регіонів Петро Порошенко, для того, щоб народний депутат Сергій Лещенко зміг купити собі квартиру за багато тисяч доларів, для того, щоб депутатами від президентської партії стали колишні "регіонали", самозакохані журналісти і інші пройдисвіти, для того, щоб всіх активістів-іноземців потребуючих громадянства тої держави, за яку вони вмирали, ця держава ігнорувала, для того, щоб "Опозиційний блок" замість в'язниць сидів у парламенті, те, я впевнений, що більшість учасників Майдану 22-го лютого, коли впала стара влада, вели б себе зовсім по-іншому, а вся сучасна "еліта" гойдалася б на ліхтарях і каштанах у центрі столиці і інших містах України. 

 Окрім А.І.Солженіцина у Росії було багато письменників, тексти, приклади і запитання яких можна проектувати на Україну. Наприклад, померлий у тому ж Парижі за 103 роки до появи "Архіпелага", А.І.Герцен у одній із своїх праць задав дуже актуальне, як на мене, питання: "Чому любов до Батьківщини потрібно поширювати і на будь-яку владу? Сприяти йому і далі губити народ?" І знаєте, що я особисто відповім? Даремно. Не потрібно поширювати свою любов до Батьківщини на будь-яку владу. Це ми з вами герої Майдану, а не вони, які фотографувалися з "Беркутом", як, наприклад, під час Майдану фотографувався з "Беркутом" Порошенко Петро Олексійович, сучасний президент держави "Україна".