СБУ має перевірити межі “співробітництва” НАБУ та ФБР

На своєму нещодавньому бріфінгу Директор Національного антикорупційного бюро України Ситнік заявив:

"Мне кажется немного странной позиция Генеральной прокуратуры, когда операция по "янтарному делу" называется "идеальной", и такая же операция с использованием тех же ресурсов, тех же самых способов, методов, а кроме того и одна и вторая операции проводились совместно с ФБР США”. https://censor.net/n464791

  На що Генеральний прокурор (як завжди) відреагував виступом на телебаченні щодо відсутності погодження участі іноземної спеслужби у оперативно-розшуковій діяльності на території України. https://censor.net/n3037164

  А ФБР зробило заяву, що його співробітники співпрацюють з НАБУ на підставі Меморандуму про взаєморозуміння, підписаного в червні 2016 року та є експертами і аналітиками, а не оперативними співробітниками https://censor.net/n3037922 (тому дозвіл ГПУ не був потрібен).

  Звичайно можна задовольнитися таким поясненням та вважати питання вичерпаним. Але в цьому випадку для цього є багато “але”.

  По-перше, Артем Ситнік достатньо очевидно заявив про використанням ресурсів, способів та методів спецоперації, які, як було повідомлено в пресі, включали провокацію хабаря, прослуховування, та інші методи негласного збору інформації. Тому як би не називали своїх співробітників представники ФБР: аналітиками або експертами, зі слів Ситніка можна зробити висновок, що вони приймали участь у оперативно – розшуковій діяльності. 

  По друге, меморандум – не є документом, який за законом може вважатися таким, що надає не передбачені законом повноваження будь-яким національним або іноземним установам та їх працівникам.

За Конституцією в Україні діє принцип верховенства права. Органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В свою чергу міжнародні договори можуть вважатися частиною національного законодавства  виключно якщо згода на їх обов'язковість надана Верховною Радою України.

Отже, щоб не вписали собі в меморандум НАБУ та ФБР, та які б дії вони не проводили спільно на території України, вони в першу чергу мають відповідати законам України.

А законодавство України визнає лише два види міжнародного співробітництва під час кримінальних проваджень: виконання запитів про міжнародну правову допомогу та створення спільних слідчих груп.

Якщо мова йде про перший вид співробітництва, він полягає у виконанні запиту іноземної держави про надання інформації або проведення оперативно – розшукових та інших процесуальних дій з метою допомоги запитуючій державі у її власному кримінальному розслідуванні. В таких випадках при проведенні процесуальних дій (не оперативних) іноді можуть бути присутніми представники правоохоронних органів запитуючої держави (наприклад при допиті), але, як наведено в КПК, вони не мають права брати в них участь (стаття 563 КПК України).

Співпраця в таких випадках організуєтсья виключно через Центральні органи, визначені сторонами. До створення НАБУ таким органом комунікації для кримінальних розслідувань була лише ГПУ. Але за моєю порадою право самостійно направляти запити про міжнародну допомогу було включено до  закону  про НАБУ.

Однак у випадку з США, в нас діє Міжнародний договір від 22 липня 1998 року, за статтєю 2 якого єдиним органом комунікації міжнародних запитів залишається Генеральна прокуратура України. При цьому, як вже сказано, ратифіковані міжнародні договори є частиною нашого законодавства, до того ж за ієрархією норм права вищими ніж закони. Відтак НАБУ самостійно не може співпрацювати з американцями в рамках таких запитів.

Але, як вбачається з заяв, мова йшла не про запит США про правову допомогу. І тому залишається лише один спосіб співробітництва у проведенні розслідування та оперативно-розшукової діяльності – створення спільних слідчих груп. Україна свого часу на відміну від США ратифікувала відповідну Європейську конвенцію. Однак правила їх створення в нас визначені і в Кримінальному процесуальному кодексі.

Да і закон про НАБУ, який, до речі виписаний не дуже професійно, передбачає, що

Національне бюро може створювати та брати участь у міжнародних слідчих групах відповідно до цього закону та інших законодавчих актів та міжнародних договорів України.

Так ось про “інші законодавчі акти”:

 За КПК представники іноземних правоохоронних органів, яких допустили до присутності (не участі) у процесуальних (не оперативно – розшукових) діях, мають дотримуватися законів України. Якими (тим же КПК і законом про НАБУ) чітко встановлено наступне:

1)  Слідчі групи створюються виключно якщо порушуються інтереси держав-учасниць.

 2) Питання про створення спільних слідчих груп вирішує Генеральна прокуратура України.

3) Слідчі групи можуть включати лише слідчих та оперативних робітників (отже не аналітиків та експертів).

4) Слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії виконуються членами спільної слідчої групи тієї держави, на території якої вони проводяться.

І все.

Будь-яка інша форма міжнародного співробітництва під час проведення оперативно-розшукової діяльності (прослуховування, аудіо-, відеоспростереження, інші негласні слідчі дії) на території України заборонена.

Отже все решта вже викликає необхідність перевірити відповідність “співпраці” іноземної розвідки ФБР та українського правоохоронного органу НАБУ законам України з точки зору відповідності конституційним засадам та не завдання шкоди суверенітету, економічній та інформаційній безпеці  України, які за Конституцією є прерогативою держави "та всього народу".

Чим в нас має займатися (як це не дивно) Служби безпеки України, завданням якої є  захист  державного  суверенітету,  конституційного  ладу,  територіальної  цілісності, законних інтересів держави та  прав  громадян  від  розвідувально-підривної
діяльності іноземних спеціальних служб.

Таким чином Генеральному прокурору бажано не задовольнитися заявами в медіа просторі, а порушити питання перед СБУ про необхідність  перевірки меж “співпраці” з розвідкою іноземної держави нашого НАБУ, яке, за словами його керівника діє за принципом «неизбирательности».

 https://censor.net/n464791.

І, здається, краще не скажеш.