По краплині вичавити з себе Совка

Знищити в собі істеричного хама, сварливого, грубого, вічно незадоволеного, суб’єкта з нахилами мазохіста і талантом драматичного актора.

Зняти цей, чи не найбільший камінь на ногах українського народу. Який не дає впевнено рухатися вперед і часто змушує ходити по колу. Совок - це хвороба, яку можна лікувати. Знаю, бо перевірив на власному досвіді.

Як розпізнати людину, вражену Совком?

Совок — це безмежна фанатична віра замість здорового глузду.

На початку 1990-х, коли стало можна, Совок агресивно кинувся на пошуки своєї, єдино правильної релігії, частіше обираючи її з числа яскравих, екзотичних сект. Пригадуєте, як полум’яно новоявлені адепти нових апостолів ганили традиційне українське православ’я чи католицьку віру?

А раніше вірувати потрібно було в СССР та щастя його громадян. І горе тому, хто цього не розумів, шукав якісь раціональні аргументи, дозволяв собі сумніви, чи, не дай Боже, обережну критику. Сьогодні Совок творить нових ідолів. І горе тому, хто має сумніви у їх безгрішності і святості. Совок, в єдиному пориві, добірним російським матом, поставить негідника на місце.

Совок - це вічне шалене зачарування з подальшим глибоким розчаруванням. Парадокс, але практично кожен розчарований у якихось персонажах української політики, тут же готовий безапеляційно назвати вам імена нових месій.

Скільки їх, тих, хто був за "Кучму геть!", а потім сумував "Данілич - вернись!". Скільки палких борців з корупцією та олігархією готові писати ікони з Коломойського. Тисячі фанатів Ющенка, які згодом не менш завзято вимагали його політичної страти. Скільки тих, хто ненавидів Тимошенко, коли зручно було ненавидіти, і любили, коли було вигідно любити. При цьому і те й інше вони робили цілком щиро. Як небагато часу пройшло від Савченко - наша Надія до "зрадниці" Савченко... Совок - це постійна зміна, рух і тимчасовість. Важко тим, хто не вміє коливатися одночасно з коливаннями Совка...

Давно, у 1920-х, тоді ще молодий Совок захоплювався орлами Дзержинського з ВЧК. А як же було ними не захоплюватися? Молоді революціонери з вогнем в очах, шкірянках, маузером і мандатом на ексклюзивне та безконтрольне здійснення правосуддя, нарешті почали наводити порядок в країні. Повбивали контрреволюціонерів різних, їх прибічників й агентів, поміщиків, капіталістів, олігархів, кровопивців, корупціонерів та їх прихвостнів і посіпак...

Совок точно знає, що щастя настане лише тоді, коли хороші люди знищать усіх поганих людей. Він поважає силу, знає, що порядок наводиться залізною рукою.

Совок відкидає гнилу філософію про демократію, законність, правову державу чи то справедливість. Між насолодою від помсти і справедливістю Совок обере помсту...

...Вже у 1930-х молоді орли, родом з ВЧК-ГПУ-НКВД, зачистили своїх творців. А разом з ними тих, хто виявляв недостатньо ентузіазму в позитивній оцінці їх роботи. А після зачистили тих, хто виявляв надмірний ентузіазм...

Совок — це вічний ірраціональний страх, очікування трагедії і біди. У постійному страху потенційної агресії капіталістів-імперіалістів жив Совок в СССР. Совок Донбасу і Криму втікав від "бандерівців" і "правосєків". Совок, що залишився по цю лінію фронту, постійно продукує і живиться своїми уявними зрадами і трагедіями.

Совок - це чорно білий світ. Совок - це категорична нетерпимість до чужої думки, це "хто не з нами той проти нас". Це щира, агресивна й войовнича ненависть, яка вимагає вкласти весь світ у прокрустове ложе тимчасових цінностей Совка. Ненависть і агресія - важлива ознака совка. Згадайте російські політичні шоу, особливо ті, в яких говорять про Україну. Закони жанру, кажете? Ще б пак, Совок!

Совок не здатний зрозуміти, що сьогодні, на початку грудня 2017 року, можна критикуючи Єгора Соболєва, одночасно бути вдячним йому за роботу на чолі Антикорупційного комітету. А разом з ним і його фракції, одночасно визнаючи заслуги у боротьбі з корупцією сотень депутатів з "Народного Фронту", БПП, "Батьківщини" і Радикальної партії.

Совок - це постійний пошук ворога, об'єкту для боротьби, битви чи війни. Пам'ятаєте: троцькісти, бухарінці, уклоністи, націоналісти, кулацтво, антисовєтчики і т.ін. Коли ворогів бракує оголошується "бітва за урожай" чи рішучий наступ за втілення в життя "рєшеній с'єзда".

Совок - монополіст. Ревнивий і жадібний. Йому завжди не вистачало індивідуалізму (не прийнято це було за Союзу, згадайте, культурно було розчинити своє я в колективному "ми"). І ось тепер, за законом маятника, Совок гучно заявляє: "А хто ви такі? Я на Майдані стояв!.. Я воював!.. Я боровся!.. Я страждав... Я - герой!... Я - народ!.."

Совок в цілому стадна людина. Совок сміливий у натовпі, у зграї. Коли залишається наодинці з більшою силою його надмірна сміливість зникає і він стає схожим на звичайну людину. Для Совка переконливим аргументом є більшість: "ти ж бачиш, усі проти тебе...".

"Народ завжди правий" - каже Совок. Бо він погано знає історію, як, в принципі, і все інше, через те мислить і говорить штампами. А коли одужує, починає задавати собі питання: а чи не помилявся той народ, який несамовито горлав "Славу" Сталіну і обирав Януковича. Чи не помилявся цей народ, який більшістю кричав "Геть" і "Ганьба" Хвильовому, Чорноволу, Стусу чи Бандері.

За Совка думає партія та її лідери, колись - КПСС. Менше думок - більше емоцій, за наслідки не відповідаю, якось воно там буде, хто гучніше гукає - той лідер, вперед!.. Цілком в дусі психології натовпу, описаної Тардом, Лебоном, Сігеле т.ін.

При цьому Совок завжди правий. Він визнає ваше право на власну думку лише в одному випадку. Тоді, коли ви категорично з ним погоджуєтеся.

Совок звик жити скромно, тому легко обирає шоу, ілюзію замість хліба.

Совок має низку інших симптомів, не згаданих тут, та їх модифікацій. Він знесилює нас, українців, на радість ворогам.

Совком вражена абсолютна більшість нашого народу. Байдуже: влада чи опозиція, праві, ліві чи центр, націоналісти, демократи чи ліберали.

Агресивне заперечення хвороби є чітким симптомом її наявності. Як у хронічних алкоголіків та наркоманів.

Лікуватися потрібно всім. І перший рецепт - терпимість. Терпимість до іншого українця, який не розділяє твою думку. І замість традиційного "пішов шляхом!" промовчати, а колись, хай не сьогодні, пізніше, запропонувати радикально-креативне: "а давай спробуємо ще раз"...

Ідеалізм? Можливо. Але він допомагає вичавлювати з себе Совка. По краплині.