УКРАЇНСЬКА АРМІЯ ОБРАЛА ЯКІСНУ СИСТЕМУ ЗВ’ЯЗКУ
Ідеальна модель завше приваблива. Приміром, було б зовсім чудово, якби українське військо зараз, на початок четвертого року опору російській агресії, мало повністю укомплектовані сучасними, відповідно до останніх досягнень технічного прогресу, взірцями озброєння й військового обладнання. І бажано кращого, аніж у нашого противника. Цього можна швидко досягнути за умови вкладення колосальних ресурсів у закупівлю вже готової закордонної техніки або розгортання її власного виробництва. І оскільки таких ресурсів нам іще бракує, а національна економіка лише виходить із затяжного «піке», доволі правильним є стратегічне рішення покращувати технічне оснащення оборонної сфери в окремих її кластерах. Спершу – у найважливіших, опорних. Одним з них є військовий зв'язок.
Уже на початку російської інтервенції стало зрозуміло: без осучаснення систем зв’язку, у всьому оборонно-безпековому секторі неможливо налагодити якісне та адекватне управління підрозділами і стійку захищену комунікацію. Волонтерський рух попервах уносив помітну лепту в насичення військ певними засобами зв’язку різних виробників. Але доволі швидко прийшло розуміння, що це не вирішує кардинально реальних потреб, а є тимчасово-вимушеним кроком. Складнощі із сумісністю, захистом, обслуговуванням, ремонтом тощо підштовхнули до пошуку уніфікації та гарантованого забезпечення потреб ЗСУ буквально на роки вперед.
Треба було обрати надійного партнера, який запропонує оптимальні умови – якісне обладнання зв’язку за прийнятною ціною. Як відомо (не зупинятимемося докладно на перипетіях), а певний час довелося витратити саме на вибір такого партнера, адже ціна питання була і є надвисокою – обороноздатність та безпека України. І буквально у фінансовому вимірі ціна такого контракту теж становила чималу привабливість. Хтось із постачальників мав програти у цій конкурентній боротьбі, а хтось отримати головний приз – тривалу співпрацю із Міноборони України.
Натепер переможця визначено, проводиться належна робота з адаптації й унормування використання радіостанцій турецького виробника «Aselsan» у ЗС України. Проте і досі триває дискредитаційна кампанія, що має на меті поставити під сумнів прозорість проведення конкурсу при закупівлі радіостанцій для потреб нашої армії й посіяти сумнів у тім, що саме такі вироби потрібні нам.
Одразу зауважимо: будь-який юрист, вивчивши правовий бекграунд цього контракту, відповість, що його процедура відбулася з урахуванням усіх вимог законодавства, зокрема, визначальних і порівняльних випробувань. А практик зауважить: не існує армії, де б новий зразок апаратури зв’язку чи комунікації, тим паче, іноземного виробництва, у процесі встановлення на вітчизняну бойову техніку не потребував би певної адаптації.
Аби прояснити ситуацію і з’ясувати, як відбувається означена адаптація, я звернувся до експертів, котрі володіють першоджерельною інформацією.
У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД НА ТАНКАХ ОДНОЧАСНО ПРАЦЮВАТИМУТЬ ЯК «MOTOROLA», ТАК І «ASELSAN»
– Наразі існує певний «інформаційний шум», що радіостанції «Aselsan» якось неправильно встановлюють на танки. Наскільки я розумію, нічого неординарного, окрім, як знаходження оптимального варіанту встановлення сучасних засобів зв’язку на нашу бронетехніку, у цій роботі не відбувається?
– Ми розпочали інсталяцію сучасних засобів зв’язку з танкових військ, тому що танк, як комплексний зразок бойової техніки, є найскладнішим. Наразі триває опрацювання технічних аспектів цієї роботи, – коментує ситуацію начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генерального штабу ЗС України генерал-майор Володимир Рапко. – Процес не видався легким. І це було очікуваним. Просто вмонтувати сучасну станцію натовського зразка у Т-64 без конструкторських і нормативних головоломок складно. Опрацьовано низку ідей з вирішення цього виклику. Звісно, ми мали все експериментально випробувати, аби виявити практичні недоліки – щоб інсталяція засобів зв’язку задовольняла вимоги війська.
Зараз у Харківському КБ з машинобудування ім. Морозова працює спеціальна робоча група, до складу якої входять фахівці Харківського бронетанкового ремонтного заводу, конструкторсько-технологічного центру Міноборони, представники «Aselsan» в Україні. Вони працюють над тим, аби визначити оптимальні штатні місця підключення і установки радіостанції, які покращать ефективність роботи бойової машини в цілому.
Наразі у штатному режимі на танках здебільшого працюють водночас «Motorola» та «Aselsan», а встановлена апаратура внутрішнього зв’язку й комутації «Aselsan» забезпечує роботу як зовнішньої, так і внутрішньої комунікації, що покращило керованість бойових машин.
Заступник начальника Центрального бронетанкового управління ЗСУ Озброєння Збройних Сил України полковник Євген Сидоренко тим часом зауважує: «Завершити адаптацію і встановлення радіостанцій «Aselsan» на дослідний зразок танка Т-64 відповідно до затверджених конструкторських змін плануємо до кінця 2017-го. А вже по результатам випробувань визначимося із моделлю для тиражування. Передовсім, це стосується танків, що перебувають на капремонті в заводських умовах. Діятимуть і виїзні ремонтні бригади, які замінюватимуть системи зв’язку танків у військах. Тобто, у всіх танках, які проходитимуть регламентний капремонт, встановлять сучасні засоби зв’язку. А в перехідний період на бронетехніці застосовуватимуть як «Motorola», так і «Aselsan» – поки ми повністю не перейдемо на сучасні засоби. Крім того, триває і адаптація вітчизняних шоломофонів для роботи з радіостанціями «Aselsan». Ближчим часом отримаємо щонайменше 100 таких шоломофонів, які дешевші закордонних аналогів».
ЯКЩО НЕ ЗАБРАКНЕ КОШТІВ, ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ВІЙСЬКА НА НОВІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ ЗАКІНЧАТЬ ДО 2020-ГО
Зазначимо, що шоломофони натовського стандарту відрізняються від українських наявністю знімного шолому з кевлару, також у вітчизняних використовують ларингофони, а в європейських – мікрофонну гарнітуру. Тому танкістам треба звикати до мікрофону перед обличчям, який, на перший погляд, ніби заважає. Однак, застосування такої гарнітури забезпечує кращу чіткість і розбірливість переговорів завдяки значно ліпшим частотним характеристикам.
Отже, вибір шоломофонів залишимо за танкістами.
– Також необхідно опрацювати технічні питання інсталяції сучасних засобів зв'язку для танків Т-80 та БМП. Процес встановлення сучасних засобів зв’язку на зразки бойової техніки радянського виробництва не такий легкий, як видавалося спершу. Хоча відкрию «таємницю»: окрім бронетехніки, на всіх інших зразках озброєння така адаптація пройшла успішно і швидко. Йдеться про радіостанції «Harris», «Motorola» і в деяких випадках «Aselsan».
– Коли ми говоримо про радіостанції «Aselsan» УКХ-діапазону, ми розуміємо, що це техніка, яка справді забезпечує підвищений захист і спроможність діяти в умовах РЕБ на відміну від «Motorola»? – запитуємо в головного зв’язківця українського війська.
– Так, але «Motorola» надає змогу на перехідний період бути на зв’язку із підтримуючою танки піхотою. Найважчий – перехідний період, коли водночас діють кілька типів техніки, – каже співрозмовник, – кожен виробник засобів зв’язку реалізовує унікальні алгоритми псевдовипадкового налаштування робочої частоти, криптографічного захисту інформації та методи цифро-аналогового, аналогово-цифрового перетворення сигналу.
Яка ситуація з фінансуванням на наступний рік з точки зору задоволення потреб зв’язку ЗС України?
– Для того, щоб успішно здійснити переоснащення війська сучасними засобами зв’язку потрібен час і кошти. До речі, до кінця поточного року надійде партія радіостанцій «Aselsan» і ми продовжимо переоснащення тих підрозділів, які нам визначив начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗС України.
ВОЛОДИМИР РАПКО: МИ ЗНАЛИ, ЩО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ РАЗОМ ВОЮВАТИ І БУДУВАТИ СИСТЕМУ ВЗАЄМОСУМІСНОСТІ
– Переоснащення – це чималі кошти. Напевно тому за давньою українською традицією у декого виникли підозри щодо непрозорості закупівель…
– Усі рішення щодо закупівлі тих чи інших технічних засобів Головне управління зв’язку ГШ ЗС України приймає не просто так. Вивчається досвід країн, які були у схожій ситуації, як ми, і які потребували швидких змін у своєму технопарку. Це досвід Польщі, Грузії, Азербайджану, країн Балтії. А нова хвиля інформаційного пресингу, на мою думку, піднялася через те, що ми не придбали радіостанції ізраїльської компанії «Elbit Systems Ltd». Цей виробник запропонував Збройним Силам України радіостанції, які не підтвердили заявлених технічних характеристик. Це декому не подобається, напевне тому я і мої підлеглі відчуваємо певний тиск. Причому, рішення якому виробнику надати перевагу, ухвалювалося разом із Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, а також за участі експертної ради до складу якої входять волонтери і науковці. Хочу, для розуміння, довести алгоритм цього рішення: в 2015-му здійснювалося вивчення сучасних зразків засобів зв’язку, наступного року провели покази, визначальні відомчі випробування. А потім – колегіальне рішення, що за технічними параметрами обрано «Aselsan». Ми укладаємо угоду і отримуємо першу партію радіостанцій. Після цього почався певний тиск на ЗС України і Міністр оборони України, задля уникнення інсинуацій, вирішив провести додаткові порівняльні випробування задля повної прозорості у травні-червні 2017-го комплексною комісією від усіх силових відомств і трьох наукових установ МОУ. Усі члени комісії без винятку надали перевагу радіостанціям «Aselsan», підтвердивши правильність попереднього рішення.
– Підрозділи, на озброєнні яких перебувають різнотипні станції, чутимуть один одного?
Питання сумісності окремо діючих підрозділів зараз вирішується застосуванням сучасної апаратури внутрішнього зв’язку і комутації та радіостанціями «Harris» короткохвильового діапазону. Останні застосовують всі силові структури – задля взаємодії. Це рішення начальників зв’язку ЗСУ, Держприкордонслужби, Нацгвардії. Ми знали: нам доведеться разом воювати і тому треба будувати взаємосумісну систему комунікації. Хтось не хоче, щоб Збройні Сили України переходили на сучасний цифровий зв’язок. Ми ухвалили правильне рішення і повернутись назад неможливо, бо це стане злочином перед тими солдатами, які хочуть нормального, якісного і захищеного зв’язку. Співвідношення «якість-ціна» у цьому процесі вибору була визначальною. На жаль, бізнес ще не навчився програвати у чесній конкурентній боротьбі. Але у нього іще є можливість цьому навчитись…
