ЗБРОЙНІ СИЛИ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ПІДЙОМІ
Неухильне зміцнення обороноздатності України є гарантом нашої перспективи. Будь-якої перспективи.
Кожна вкладена у безпеку країни гривня утримує відкритими шлюзи для ефективного розвитку, примноження економіки, формування моделі не лише незалежності політичної, ментальної, а й уможливлення нашої багатовимірної, стійкої самостійності. Саме зараз Україна перепрограмовує власну ціннісно-історичну матрицю. І це дуже непокоїть деяких наших сусідів, які не звикли до стрімкого дорослішання молодої держави. Збройні Сили захищають не просто територію, населену громадянами України, вони є щитом від чужорідного впливу й чергової спроби «братського поглинання». Ми повставали супроти цього в минулому не раз, але ці потуги повсякчас заливало море української крові…
ФОРМУЄТЬСЯ НОВА ІДЕОЛОГІЧНА ПЛАТФОРМА НАШОГО ВІЙСЬКА
Розпочата Києвом оборонна реформа – безпрецедентна за масштабом та амбіціями, а українське військо нині однозначно перебуває на підйомі. У цього «ліфта» є власна дорожня карта – чіткий маршрут і горизонт для поступу вперед. Це Державна програма розвитку Збройних Сил України на період до 2020 року. І тут є певні щорічні здобутки. От, 2017-й дав війську нову систему управління, воно впритул підійшло до переходу на євроатлантичні підходи в оборонному плануванні, наростило інтенсивність навчань, у підготовці військ посилено практичну направленість. Міноборони вдалося створити потужний резерв. Українське суспільство бачить, як непросто, але у правильному напрямку еволюціонують армійські технічні стандарти з розроблення й виробництва озброєння і спецтехніки, як осучаснюють системи харчування та речового забезпечення. Оборонне відомство здобуло значну політичну підтримку на світовому рівні, зокрема в залученні різних форматів міжнародної допомоги в реформуванні Збройних Сил і поглибленні воєнно-політичного діалогу. А головне те, що в боротьбі з агресором міцніє дух нації, яка спромоглася відродити власне військо.
Україна перебуває в епіцентрі глобального динамічного процесу, в якому інколи навіть досконалі й продумані плани доводиться суттєво коригувати. Значно легше це робити, коли існує міцний фундамент. У війську ним є професійне ядро. Бажано, щоб його боєготовність не поступалася і навіть перевершувала бойові кондиції ворога. Недаремне зараз наша армія розвиває реальні спроможності, притаманні професійній армії, кондиції якої дозволяють говорити про високу гарантію організації відсічі збройній агресії.
Звісно, треба працювати над кращим технічним оснащенням, єдиною системою логістики, вдосконалити медичне забезпечення Збройних Сил, поглиблювати професіоналізацію війська й дбати про військовий резерв. Те, що до АТО не залучають строковиків, бо відповідні бойові частини укомплектовані контрактниками, теж свідчить про наявність професійного ядра.
Потужна інформаційна складова сучасної війни призвела до того, що змінюється й ідеологічна платформа українського війська: інакше тепер називаються ВДВ, з’явилося багато нових і повернуто колишніх почесних найменувань військовим частинам, із небуття підняті прізвища незаслужено забутих військових діячів та звитяжців тощо. Але цей процес відбувається непросто, бо доводиться дещо пришвидшувати його, адже за кілька років треба зробити те, що Україна згаяла за чверть віку.
Так, війна – це, передусім, зіткнення протиборчих ідеологій. Не виняток і нинішня ситуація. Головні завдання сучасного кремлівського «агітпропу» полягають у нав’язуванні свого погляду на історичне минуле України і максимальному збереженні імперсько-радянських рудиментів бойових традицій – нашого спадку від нещодавнього колоніального минулого. Тому вітчизняне військо повинно мати глибоке національно-історичне, ціннісне коріння – і його якраз активно почали підживляти.
Це серйозна комплексна робота, що передбачає як внутрішньо-комунікативну роботу з військовослужбовцями, так і впровадження нових бойових традицій. І в практиці присвоєння почесних найменувань військовим частинам в останні три роки чітко прослідковується ідея об’єднання минулого й сучасного. Так, поряд із постаттю Короля Данила, чиє ім’я присвоєно 24-ій окремій механізованій бригаді, ми бачимо ім'я сучасного Героя України Івана Зубкова, присвоєне 90-му окремому аеромобільному батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади.
Яскравий приклад відмови від традицій радянського минулого – встановлення Дня Десантно-штурмових військ і уведення нових елементів однострою для українських десантників. Слід розуміти: за змістом це не просто функціональне перейменування і зміна зовнішніх ознак роду військ, а насамперед, серйозна ідеологічна відповідь наших десантників агресору. Процес упровадження нових бойових традицій потребує виваженого підходу, але він однозначно незворотний.
СУЧАСНІ ЦЕНТРИ КОМПЛЕКТУВАННЯ ВІДБИРАТИМУТЬ ВСТУПНИКІВ ДО ВІЙСЬКОВИХ ВИШІВ
Також Міноборони запровадило системні зрушення у підготовці військових фахівців. Особливо цінне те, що в освітнім процесі зараз домінуючими елементами стають набутий у ході АТО досвід та посилення практичної складової вишколу. Найбільш помітно це в підготовці фахівців механізованих, артилерійських і льотних спеціальностей. Військова освіта взяла курс на поглиблення партнерства з НАТО й перехід на стандарти підготовки, якими послуговується Північноатлантичний альянс. Натепер Збройні Сили працюють над тим, щоб якомога швидше і якісніше, фактично докорінно, оновити матеріально-технічну базу, передусім польову компонентну, відомчих навчальних закладів. Це нові тренажери, засоби імітаційного моделювання, комп’ютерна техніка.
Бойові дії поставили додаткові завдання перед системою військової освіти. Зокрема, потрібно вдосконалити механізм відбору і підготовки кандидатів на вступ до військових навчальних закладів. Найближчим часом створюватимуть центри комплектування за натовським взірцем, і на них, окрім усього, покладуть завдання з відбору вступників до відомчих вишів.
Щодо бойової підготовки слід наголосити: незабаром ця система набуде абсолютно нової якості – причому настільки, що мало чим нагадуватиме те, що було іще 4-5 років тому. В основі її перетворення – впровадження сучасних інноваційних технологій, набуття спроможностей планування бойових дій за стандартами й процедурами НАТО, вивчення бойового досвіду АТО.
До речі, 2017-го за участю іноземних фахівців для навчальних центрів Збройних Сил України підготовлено понад 640 інструкторів. Вони можуть самостійно проводити заходи підготовки. І вишкіл таких тренерів – один з пріоритетів комплектування військ. Значні сподівання у цій справі покладають на центри підготовки сержантського складу, де сержантів навчають за двома напрямками – курсом лідерства і курсом підготовки інструкторів базового й підвищеного рівнів. З наступного року планується запровадження і академічного рівня інструкторського тренінгу. Так, роль іноземних фахівців у цьому процесі іще відчутна, але здебільшого вона має консультативно-дорадчий характер. Далі система підготовки сержантського складу набуде цілком автономних рис і проводитиметься здебільшого фахівцями ЗСУ. І в нових програмах підготовки особового складу врахують методи навчання провідних країн світу. Причому, це не копія якоїсь європейської чи американської моделі, а цілком автентична програма, що всотала, зокрема, і попередній гіркий досвід українського війська.
Темп війни на сході змінюється, нині триває пошук адекватного ситуації правового статусу антитерористичних заходів, зростає роль саме військової компоненти у силах, залучених до їхнього проведення. Тому зростатиме і роль штабів, аналітичних структур, здатних генерувати прогнозні сценарії в такому моделюванні.
ЩОБ ВИКОНАТИ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ОЗБРОЄНЬ, ДЕРЖАВА МАЄ ЩОРОКУ АСИГНУВАТИ ДЕСЯТКИ МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ
Пріоритетними напрямами програм розвитку озброєння та військової техніки у середньостроковій перспективі є розроблення, відновлення, модернізація, закупівля нових зразків ОВТ та засобів ураження. Передусім, для частин і підрозділів сил негайного реагування сектору безпеки та оборони, розвідки і радіоелектронної боротьби, частин авіації, протиповітряної оборони, Сил спецоперацій ЗС України й корабельного складу ВМС. Упродовж останніх років Міноборони закупило значну частку нової, модернізованої, відновленої техніки для сухопутної і повітряної компоненти війська. Зокрема, літаки і вертольоти, радіолокаційну техніку, бронетанкове озброєння, спеціальну автотехніку, артилерійські системи, стрілецьку зброю, прилади спостереження, керовані засоби ураження, комплекси РЕБ і захисту інформації тощо. Водночас розвиток військово-морської компоненти відбувається недостатньо швидкими темпами, оскільки вимагає значних фінансових вкладень у розробку нових зразків техніки морської номенклатури. Приміром, кораблів класу «корвет», ракетних і десантних катерів, броньованих артилерійських катерів, суден забезпечення та спеціальних боєприпасів.
Міноборони упродовж 2016-2017 років закупило і поставило до війська приблизно 181,5 тисяч одиниць боєприпасів різного призначення, а також понад 16,7 тисяч одиниць зразків озброєння та військової техніки. Звісно, щоб виконати відповідні програми розвитку озброєнь, держава має щороку віднаходити й асигнувати десятки мільярдів гривень. Так само потребує фінансової «уваги» і життєво необхідний процес досягнення сумісності із стандартами НАТО. Відповідно до Переліку основних заходів досягнення цілей партнерства на 2016-2020 роки, потрібно опрацювати 134 такі стандарти й вирішити, чи доцільно їх застосовувати.
Генеральний штаб визначив загальну потребу в забезпеченні Збройних Сил України озброєнням і військовою технікою на суму понад 400 мільярдів гривень. Стосовно переозброєння війська варто зазначити, що підготовлено нову редакцію Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2021 року, за результатами виконання якої очікується суттєве покращення оснащення ЗСУ новітнім озброєнням. Україна потребує масштабного відновлення виробництва не лише боєприпасів, а й стволів, тренажерів, мішеневих установок, випробувального устаткування тощо. Саме зараз формується відповідь на цей виклик системі національної безпеки та оборони.
УСПІХ ОБОРОННОЇ РЕФОРМИ БЕЗ РІШУЧОГО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ КОРУПЦІЇ НЕМОЖЛИВИЙ
Зрозуміло, що успіх оборонної реформи без рішучого зниження рівня корупції просто неможливий. Ця хвороба вразила державні інституції, всі рівні суспільства. А хронічні недуги, як відомо, потребують тривалого і комплексного оздоровчого впливу. І хто б як не критикував армію, а Міноборони нині в авангарді антикорупційного очищення влади. Відповідно до оцінки НАЗК, оборонне відомство перебуває у трійці кращих за напрямом запобігання корупції. Відповідно до соціологічних досліджень, українське військо вже кілька років поспіль посідає третє місце за індексом народної довіри. Промовисті дані, чи не так?
Нині МОУ почало розробку нової Антикорупційної програми на 2018-2020 роки і створило Комісію з оцінки корупційних ризиків. Понад як дворічна діяльність єдиної системи запобігання корупції дозволила зосередитись конкретно на виявленні корупції. Тут оборонне відомство взаємодіє із Службою внутрішнього аудиту, Військовою службою правопорядку й іншими правоохоронними органами. У підсумку, проведено 32 службових розслідування та антикорупційні перевірки, перевірено інформацію стосовно 370 директорів держпідприємств та інших посадовців щодо корупційних ризиків. 16 посадовців уже звільнені з роботи.
Так, завершено розслідування корупційних правопорушень в діяльності Одеської філії та Концерну «Військторгсервіс» через заниження обсягів оренди торгівельних місць на промтоварному ринку. Звільнено з посади директора ДП «Львівський військовий лісокомбінат» за виявлені порушення. Викрито низку фактів з ознаками корупційних правопорушень у діяльності КЕВ Харківського гарнізону. І таких прикладів чимало.
До речі, в Міноборони на оперативному обліку перебуває інформація стосовно 135-ти кримінальних корупційних злочинів. І от якраз найбільше – 37, скоєно у квартирно-експлуатаційних органах, 28 – у військкоматах і 15 – в лісгоспах.
Дуже важливо, що Міоноборони захищає соціальне благополуччя людини ратної праці. І наш військовослужбовець, одверто кажучи, уже почав звикати до змін на краще у грошовому та інших видах забезпечення. Як кажуть, головне не скільки почати, стільки далі підтримувати темп.
Систему грошового забезпечення наших військовослужбовців суттєво не змінювали десять років. Практично розмір грошового забезпечення зростав за рахунок введення додаткових винагород і збільшення премії. Така практика втратила стимулюючу роль. Розв’язання цього питання вимагало докорінного осучаснення всієї системи. Значний масив цієї роботи вдалося виконати у 2017 році. Її головний результат – ефективніша структура грошового забезпечення військовослужбовців. Основні виплати – посадові оклади зросли в середньому в 4,5 рази, а оклади за військовим званням у 8-17. Важливою новацією є залежність розмірів основних виплат від установлених прожиткового мінімуму й мінімальної зарплати. Зі зростанням соціальних стандартів у державі збільшиться і грошове забезпечення військових. Нова система виплат запрацює з 1 січня 2018-го і краще стимулюватиме прагнення до кар‘єрного зростання й вищого професійного рівня. Найсуттєвішою мотиваційною надбавкою віднині стане виплата за особливості проходження служби, де враховуватимуть також рівень професійних навичок військового, підвищений ризик під час виконання особливих завдань тощо.
Саме з урахуванням оновленої системи грошового забезпечення вартоговорити і про пенсійне забезпечення військових. Уряд має подати на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”», відповідно до якого і визначатимуть умови перерахунку військових пенсій.
Словом, зроблено багато, але насправді це лише частина того, що потрібно виконати до кінця 2020-го – року завершення основних заходів з реформування Збройних Сил та приведення їх у відповідність до стандартів НАТО.
