Мирний протест, Революція, Повстання і Кава

(Лікбез для активістів)

Важливою ознакою успішності публічної акції є її суспільний резонанс. Особливо не напружуючись щодо змістів та сенсів своєї позиції і кількості прихильників, частина політичних та громадських активістів вирішила обрати простий і надійний спосіб бути поміченими. Цей спосіб - бійка або погром. 

Бійка неважливо з ким: опонентами чи непричетними, але особливо ефективно - з поліцією та нацгвардією. Громити так само неважливо що: державні установи, історичні пам'ятки чи приватні кіоски. Резонанс у будь-якому разі гарантовано. 

І тут раптом тривожний дзвінок! 

Посольства США, Великобританії та Канади в Україні одноголосно рішуче засудили спробу прихильників Саакашвілі захопити Жовтневий палац як зловживання правом на мирний протест. 

За що, згідно традиції, пані Марі Йованович, пані Джудіт Гоф та пан Роман Ващук, негайно були зараховані до чорного списку порохоботів.  Звісно ж, справжні патріоти забанили їх і викреслили з числа своїх друзів у Фейсбук...

Що ж змусило послів підняти руку на святе, чим солодким підкупила їх злочинна влада, змушуючи сказати ці крамольні слова: "зловживання правом на мирний протест"? А може - злякала, чи піддала тортурам?..

Очевидно, що тут - змова. І почалася вона не сьогодні...

Право на мирний протест закріплене у 39-й статті Конституції України, прийнятій ще 1996 року. "Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації..."

Це право також є у визначальних міжнародних угодах, ратифікованих Україною, зокрема "Декларації прав людини" 1948 р., "Європейській конвенції з прав людини" 1950 р. та міжнародному "Пакті про громадянські та політичні права" 1966 р.

Мирний протест - однин із головних інструментів політичної діяльності у цивілізованому світі. Поруч з виборами та комунікаціями через ЗМІ. Його ефективність доведена високим рівнем життя та розвитку цивілізованих країн. Завдяки мирним протестам руйнувалися імперії, тиранії і поставали незалежні держави.

Світова практика виробила сотні форм ненасильницького мирного протесту.

Політичним та громадським активістам стане в нагоді книга "Від диктатури до демократії. Концептуальні засади здобуття свободи" Джина Шарпа. У ній кожен знайде собі до душі кілька з запропонованих 200 форм мирного протесту. Одразу зауважу: праці Шарпа написані до відкриття соціального потенціалу  Інтернет, тож сучасник легко додасть до цих 200 ще з десяток новітніх технологій.

Право на мирний протест з кінця 1980-х років активно використовували покоління українців для вирішення, різноманітних національних, культурних, економічних та політичних  проблем. Десятки тисяч мирних акцій дозволяли людям захищати свої права і вирішувати питання пов’язані з діяльністю влади, чиновників, правоохоронних органів. 

Революція! - кричить гаряча частина "активістів" юрбою нападаючи на одинокого опонента. 

Звідки цей примітивний дискурс Революції? Хто вам сказав, що революція - це обов'язково кров і насильство? 

Наша біда у тому, що попри декларативну європейськість та поверхову цивілізованість, частина українців досі не спромоглася вичавити з себе "совка". І через це успішність чи невдачу соціальних зрушень вимірює в  образах Великої Жовтневої Соціалістичної Революції (разрушить до основанья, а затєм...) очима більшовика-ленінця (кто нє с намі...). Так, ці більшовики дещо модернізовані, але від цього не перестають бути більшовиками. 

Їм важко усвідомити, що не кожен колективний мордобій у центрі столиці і не кожне зібрання більше як трьох чоловік може називатися Революцією. 

Революція - надто дорогий інструмент. З її допомогою можна руйнувати старе, слабке, неефективне та шкідливе, змінювати владу і держави, але революцію не використовують як знаряддя для будівництва. 

Революція - це вибухівка. Тунель висадити чи стіну зруйнувати — будь ласка, але за допомогою вибухівки не розставляють меблі в хаті. Революція, як і вибухівка, передбачувана і контрольована до певних меж. Після кожної революції важливо вчасно зупинити  руйнівний інстинкт. Інакше революція знищує своїх дітей, онуків і правнуків, а наслідки радикально відрізняються від пасторалей з ідеальних фантазій її першого режисера.

Є політики, які настільки захоплені свої геніальністю, що вважають кожну згенеровано ними ідею за революційну. І готові щоразу кликати народ на барикади за її втілення. Головне, що стримує цивілізовані народи від перманентної революції, це здоровий глузд. 

В Україні відбулося дві повноцінні безкровні революції: Революція на граніті і Майдан 2004р. Лише зла воля екс-президента Януковича забарвила кров’ю українців Революцію Гідності, яка починалася як цілком мирний протест.

Янукович - негідник, який чекає свого суду. Але так само негідниками є ті, хто закликає і надалі вирішувати дискусії між українцями у кривавих сутичках. Цим "вождям" немає жодного виправдання. Жодного! Якими б феєрично-благородними емоціями про порятунок країни вони б не виправдовували свою жагу до крові. 

Примітно, що закликаючи до бою інших, ці «ідеологи» атак все частіше намагаються залишатися позаду. Зручна позиція: у разі перемоги можна сказати «я бився разом з вами...», а у разі поразки: «я закликав їх зупинитися...». Що неодноразово було продемонстровано.

Пам'ятайте: якщо у процесі реалізації свого права на мирне зібрання вам закортіло побити шибки в довколишніх будинках, перевернути та підпалити людські автомобілі, фізично покарати не симпатичних вам опонентів, побитися з поліцейськими, нацгвардійцями чи прикордонниками, кинути в людей камінням чи вразити їх дубцем, - ви маєте розуміти, що з цього моменту ваш протест перестає бути мирним. 

У цьому випадку, відповідно до кращих світових традицій, ваші дії буде справедливо кваліфіковано як правопорушення чи злочин згідно конкретних статей Адміністративного та Кримінального кодексів України. Частіше це може бути масове хуліганство, масові заворушення, умисне знищення чужого майна, завдання тілесних ушкоджень, опір представникам правоохоронних органів або напад на них т.ін. Санкції, передбачені цими статтями, передбачають тривалі терміни ув'язнення і залежать від обставин та наслідків вчиненого злочину, суми завданих збитків та тяжкості ушкоджень. 

За насильницькі "відхилення" від принципів мирного протесту винні несуть покарання у всьому цивілізованому світі. 

Чи можна обмежити мирні акції? 

Таке право у держави є. Конституція України говорить, що "обмеження права (на мирний протест) може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей". 

Перелік підстав для обмеження дещо розширює "Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод" (ст. 10-11): "для охорони моралі... з метою захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду". 

Під час мирних протестів не можна пропагувати війну, закликати до національної, расової, чи релігійної ненависті. Не може бути закликів до насильницького повалення влади, зміни територіального устрою. У разі, якщо організатори та учасники мирного зібрання ігнорують ці вимоги, то право на мирне зібрання також може бути обмежене. 

В Україні 2010-13 років режим Януковича зловживав своїм правом на обмеження мирних протестів. На звернення органів державної влади та місцевого самоврядування суди масово штампували рішення про заборони мирних акцій. Апогеєм стало прийняття сумнозвісних законів 16 січня 2014 року. 

Цим кроком у громадян відбиралося право на мирний протест. Враховуючи те, що такі інструменти як чесні вибори і доступ до ЗМІ вже було відібрано раніше, народ, для захисту своєї честі і гідності, був змушений скористатися правом на повстання. 

Право на повстання проти тиранії і гноблення закріплено в преамбулі "Декларації прав людини". Право на повстання є природнім правом, незалежно від того зафіксоване воно в законодавстві чи ні. Повстанець не визнає легітимності тиранічної  держави та її законів. Його дії зумовлюються його розумінням доцільності та справедливості. 

Ще раз: до повстання вдаються лише тоді, коли неможливо скористатися усіма іншими можливостями для легітимної зміни тиранічної влади. 

Заклики до повстання в країні, де є вільні і чесні вибори, плюралізм у ЗМІ та право на мирний протест - злочин, який кваліфікується як спроби насильницької зміни влади. Українським політикам варто про це пам'ятати. 

Ті, хто дискредитує мирний протест, мають розуміти, що таким чином вони намагаються відібрати ефективний інструмент у майбутніх поколінь політиків.

Не кожен, хто знає, як ходять шахові фігури і вміє поставити дитячий мат, може називатися шахістом. Не кожен, хто бачив Українську Революцію... Проте... У молодій українській політиці дещо інакше...

Ледь не забув. Про Каву. Кави не п'ю. 

Чай люблю