Судовий розгляд сфальшованої справи євромайданівця Білика підходить до завершення

Безпрецедентна подія сталася у грудні 2017 року під час судового слухання у справі киянина-волонтера Євромайдану Олега Білика. Колегія суддів Святошинського райсуду Києва на чолі з Ясельським раніше за адвокатів і самого обвинуваченого побачила речові «докази» у справі. Хай на декілька секунд, але раніше, ніж захисники. Як таке можливо?

Виявляється, у практиці фальсифікації слідством кримінального провадження, таке можливо.

26 січня 2014 року хтось невідомий з мисливської рушниці застрелив громадянина Російської Федерації Олексія Планкіна у його помешканні в м. Мукачево, де той активно проводив антиукраїнську діяльність. Закарпатська слідча Данько зробила все, щоб сфальсифікувати справу і нав’язати слідству одну єдину версію – ніби Планкіна вбив хтось з 2-х євромайданівців, які протягом тієї доби заїхали у Мукачево, щоб завантажити позашляховик обладунками для Революції Гідності: шоломами та бронежилетами.

І от вже багато «води спливло» у цій справі. Колегія Апеляційного суду Закарпатської області у 2015 році звільнила Олега Білика та Вячеслава Шовкалюка за відсутністю підстав для тримання під вартою.

Але уявіть! Мати Планкіна – одна із фанаток «кривавого» Путіна - у 2015 році, під час війни і «котлів» поскаржилася до ГПУ. І після цієї письмової скарги закарпатські прокурори спромоглися протиснути до Святошинського суду незаконний обвинувальний акт, створений майже через два роки після закінчення слідства. За фактом цього правопорушення було відкрито окреме кримінальне провадження. Та київських суддів, для котрих є звичним підтримувати прокуратуру, це не зупинило і судову справу було відновлено.

Далі, небувало (навіть для українського правосуддя), без проведення судового засідання, справу госпіталізованого з інсультом Шовкалюка було виділено в окреме провадження, а Білика без будь-яких доказів - ув’язнено в Лук’янівське СІЗО.

Під час незаконного судового розгляду з’ясувалося, що жодного доказу винуватості Білика немає, жоден свідок Олега в очі не бачив і нічим підтвердити його винуватість не може.

До того ж, усі присутні у судових засіданнях на власні очі з жахом побачили прийоми фальсифікації доказів, за допомогою яких наші «доблесні» правоохоронці за підтримки судів можуть без вини запроторити за ґрати будь-кого у нашій Державі.

Зокрема, це одорологічна (запахова) експертиза, результати якої в усьому цивілізованому світі використовують для оперативно-розшукової діяльності, а в Україні - як доказ у суді.

Ось етапи штучного створення «пахучого» доказу. Експерт на місці події обмотує марлею якийсь предмет (наприклад, ручку дверей) і на неї переходять запахи людей, котрі не більш, ніж годину тому до неї торкалися. Через деякий час у особи, котра ніколи не була на місці злочину (зате зручна кандидатура для підозри), офіційно відбирають для експертного дослідження порцію крові. Марля та кров не зберігаються герметично, вони просто знаходяться поряд, тому тканина вбирає у себе запах крові цієї особи. Потім на експертизі песик, понюхавши кров цієї особи, серед десятка марлевих тампонів винюхує саме той, який був на ручці. І слідство робить хибний висновок, нібито саме ця особа перебувала на місці події під час скоєння злочину.

У фальсифікації справи щодо Білика обставини ще більш фантастичні: проти усіх законів фізики за півроку після вбивства запахи не розсіялися і експерт-одоролог Наняк Ю.М. спромігся провести «успішну» експертизу. Навіть під час допиту в суді горе-експерт продовжував покривати злочинців у погонах, які підробили запаховий слід, відібраний з місця події. 

Згодом прокурор упевнено, без жодного докору сумління, продемонстрував у суді ще один, більш уживаний працівниками слідства, але від того не менш гнітючий, спосіб штучного створення доказів – підкидання.

Ось фотографія пластмасового глушника, знайденого в помешканні, де був застрелений Планкін:

Ось фотографія двох уламків цього глушника, відірваних під час пострілу тиском порохових газів:

А ось фотографія уламка цього глушника, знайденого в позашляховику майданівців, який, за твердженням слідства, також нібито був відірваний під час пострілу тиском порохових газів і був принесений з місця злочину до салону автівки самим Біликом:

Не потрібно володіти спеціальними знаннями, щоб побачити і зрозуміти очевидне: останній шматок пластмаси утворився не під час пострілу, а пізніше, - в результаті банального застосування механічної дії до глушника якогось інструменту з майбутнім підкиданням уламка до транспорту членом слідчої групи в ході його обшуку, щоб потім стверджувати, що Білик знаходився у помешканні Планкіна коли його було вбито.

Саме через наявність серед речових доказів штучно створених, слідство грубо порушило закон і не надало їх на ознайомлення стороні захисту ні під час досудового розслідування, ні після.

А що суд? Він повинен обов’язково перевіряти докази на предмет їхньої  достовірності і мав би задовольнити клопотання адвокатів про проведення експертизи підкинутого уламка щодо способу його утворення з метою підтвердження факту фальсифікації. Та, на жаль, суд розуміючи, що таке експертне дослідження стане підставою для притягнення до кримінальної відповідальності працівників слідства, причетних до підроблення доказу, нехтуючи основним принципом судочинства – рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відмовив захисту у її проведенні, ганебно приховуючи злочин правоохоронців.

Зважаючи на те, що фальсифікація доказів у тій чи іншій мірі має місце при розслідуванні майже всіх злочинів, потрібно зробити відвертий і сумний висновок – в правоохоронній системі та правосудді України на сьогодні працюють фахівці, далекі від володіння загальноприйнятими в цивілізованому суспільстві моральними нормами.

Докладно фальшування справи євромайданівців Шовкалюка і Білика розкрито тут