НОВИЙ РІК В ОБІЙМАХ З КУЛЕМЕТОМ

Сивочолий капітан відкрив другий фронт і тепер бореться із тими, хто розкрадає українські надра

61-літній Олександр Ушинський відслужив майже два роки у 131-му окремому розвідбаті ОК «Південь». Він є дуже колоритною й непересічною навіть у теперішній час особистістю.

Пан Олександр був визнаний цілком здоровим для військової місії в районі АТО. Каже, що почувається, як у 25. Він упевнений, що для того не потрібно мати нездорових звичок та любити життя і жінок! Цікаво, а може й символічно, що до лав колишньої радянської армії його призвали 14 травня вже далекого 1975-го, а за 40 років – 14 травня 2015-го настав його перший день служби у ЗС України! Ось така гра чисел і долі.

–  От говорю вам це, а перед очима хлопчик, якому ще не виповнилося вісімнадцяти – Сергій Табала, позивний «Сєвер», який загинув у метеовежі ДАПу, – розповідає ветеран. – Його тіло приїхали забирати батьки. За віком вони є практично моїми дітьми, а той герой – онуком…

Олександр Євгенович замолоду працював головним агрономом, головою колгоспу, очолював селищну раду. А потім потрапив під репресивний каток компартійного режиму. За те, що збудував пам’ятку жертвам голодомору в селі Тарган Володарського району на Київщині. Приїхали дві чорні «Волги» і його забрали, одягнувши кайданки. Дружина із малесеньким сином лишилися у невіданні, що буде далі. Кедебівці завезли чоловіка в сумнозвісний підвал на вулиці Короленка в Києві (зараз – Володимирська). Потім, коли його відпустили, Ушинський цілком занурився у політичну діяльність. 20 років був заступником голови Української республіканської партії Левка Лук’яненка, є одним з відомих дослідників голодомору. Був сотником 40-ї сотні Євромайдану, організовував он-лайн трансляції від української діаспори у світі. А коли почалася агресія на сході, пішов у Деснянський військкомат Києва.

– У військкоматі мені одповіли, що я застарий для війни. Я не впав у розпач, а долучився до штурмової роти Правого сектору, тримав оборону в Пісках (позиція «Небо»), ДАПі, Водяному, Тоненькому. Доводилося й на власній автівці вивозити поранених, – розповідає про свій бойовий шлях Олександр Ушинський. – На «Небі» я займав на третьому поверсі колишню більярдну із подарованим солдатами 93-ї бригади, щоправда на час, кулеметом ДШК. Так от я там неабияк вправлявся із ним. Від того, що безперестанку набивав набоями стрічки, намуляв страшенні пухирі на пальцях. Зустрічав у обіймах із кулеметом і новий 2015 рік – у гарячому бою. Зі мною були побратими «Бурячок» та «Краб». Під ранок уже готувалися до найгіршого, так по нам гатили. Тоді «Краб» і сказав уперше, немов прощаючись, що його звати Валерій Рак, що він із Звенигородки на Черкащині. А «Бурячок» зізнався, що неподалік дому на Тернопільщині із такою назвою є магазин. І цей позивний нагадував йому про рідний край. Що вам сказати, довелося витримувати масовані обстріли із «Градів», вистріляти по ворогу із «Рапіри» два КамАЗи снарядів у напрямку Спартаку, де засіла нечисть. Бились ми й під Широкіно...

Розповів пан Олександр і про своє дивовижне спасіння від осколка. Якось він йшов із великим оберемком штахетів до будинку, де хлопці тримали позицію – щоби підкинути їх у буржуйку. Раптом неподалік стежини вибухнула міна. Ушинського відкинуло на декілька метрів і вдарило головою об стіну. Словом, контузило добряче. Але коли офіцер, отямившись, окинув поглядом потрощені штахети, одразу зрозумів: без них він би загинув.

Він відслужив дві мобілізаційні хвилі поспіль – п’яту і шосту. А зараз працює заступником начальника Державної екологічної інспекції у Київській області. Каже, що його «хвиля» – патріотизм, а він не має терміну дії. Він і далі воює – бореться із тими, хто у протизаконний спосіб намиває річковий пісок та розбазарює багаті природні ресурси столичного регіону. Також ветеран АТО встигає й допомагати хлопцям на передовій. От і зараз він із однодумцями зібрали добрячий гурт подарунків для тих, хто захищає Україну.

Але Олександру Євгеновичу ніяк не вкладається до свідомості, як таке може бути, щоби в час війни, поки звитяжці й герої проливають кров, ризикують здоров’ям, мерзнуть в окопах, на їхній землі, у їхніх річках господарюють злодії, набиваючи кишені кримінальними статками…