Віктор Чалаван: "Ми війну воюємо"
Сьогодні війна «професіоналізується». Це вимагає від військовослужбовців та працівників правоохоронних органів застосування нових вмінь та повноважень. Про це ми ведемо розмову з експертом з національної безпеки Віктором Чалаваном.
«Має бути змінений формат операції на сході»
– Суспільство охоплене війною, але для певної його частини її «не існує». Чи на часі було би зараз запровадження в країні військового стану, – щоб навернути усе суспільство до реалізму?
– Ми зіштовхнулися з феноменом гібридної війни, тобто,якщо точніше – війни,яка ведеться проти України гібридними методами. Вже кілька років ми воюємо в цій так званій гібридній війні. А військовий стан це правовий режим, – є різні правові режими, є правовий режим військового стану, є правовий режим надзвичайного стану тощо. І запровадження чи не запровадження таких режимів має свої плюси та мінуси . Якщо на сьогодні правовий режим військового стану не введений, то очевидно, і немає сенсу цей правовий режим запроваджувати.
Безумовно,я підтримую логіку Президента України, що має бути змінений формат операції на сході. Наскільки мені відомо,в парламенті найближчим часом відповідний законопроект буде розглянутий і, очевидно, ми будемо мати справу із законодавчим урегулюванням цього питання .Я повністю підтримую кроки Верховного головнокомандуючого Президента Петра Порошенка по урегулюванню ситуації на сході. Запроваджувати нині військовий стан навіть на окремих територіях України на сьогодні, очевидно, сенсу немає. Хоча з точки зору міжнародно-правового майбуття тимчасово окупованих територій, ми повинні змінити формат антитерористичної операції,який за своєю суттю є поліцейською операцією , на інший формат. Ми повинні визнати ті території тимчасово окупованими , що буде тягнути за собою юридичні наслідки повної відповідальності Російської Федерації як окупанта і агресора, за ці території, що розставить точки над «і», зніме політичні маніпуляції.
Те, що стосується військового стану,– інколи доводиться чути в колах військових, навколовійськових, що потрібно ввести військовий стан , відповідним чином виконувати те, що передбачено законом, України «Про правовий режим військового стану», - очевидно, цього робити не потрібно. Наші Збройні сили , Служба безпеки, Служба зовнішньої розвідки, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція стримують агресію,і ці зусилля достатні на сьогоднішній день. Мова йде про те, що за термінологією наших західних партнерів-держав НАТО, на сході ми маємо справу із військовим конфліктом низького рівня інтенсивності.
Військовий конфлікт низького рівня інтенсивності не повинен перерости у широкомасштабну війну, хоча загроза цього є, – тут я хотів би сказати тим, хто прочитає це інтерв’ю, що деякі наші політики занадто лякають людей широкомасштабною агресією Росії проти України. Імовірність така є, але ця імовірність є надзвичайно низькою, і не треба збурювати суспільство і лякати людей. Оскільки у воєнній справі «раптом» , «вночі», «випадково», «так, щоб про це ніхто не знав», потужний удар спланувати неможливо. А те, що стосується наявності на тимчасово окупованих територіях військ – частин, підрозділів, танків, артилерії агресора, – ми добре знаємо, де це все знаходиться, відстежуємо їх,і жодні раптові для нас дії апріорі на сьогоднішній день при рівні розвитку наших розвідувально-інформаційних спроможностей неможливі. Ми знаємо про них все. Крапка.
– Щодо військової економіки. Наскільки потрібно переводити суспільство на рейки сприяння фронту?
– Не потрібно переводити вільну економіку вільної країни ,яка будує відкриту демократію, ліберальну економіку, бореться з корупцією, виключно на воєнні рейки. Так, безумовно, з року в рік керівництво держави робить все для того, щоб забезпечити Збройні Сили , сили безпеки та правоохоронні органи всім необхідним. Щорічно відбувається зростання частки ВВП, що йде на фінансування потреб оборони, знову ж,у зв’язку з тим, що великої, широкомасштабної війни на сьогоднішній день немає, то економіку держави не потрібно переводити виключно на воєнні рейки. Економіка повинна працювати на забезпечення потреб оборони в режимі так званого «1+» , де «1» – це те, що достатньо, і «+» – це перспективи розвитку. Жодні маніпуляції,які би зруйнували природні зв’язки в економіці, зовнішньоекономічній діяльності держави ,в зв’язку з переведенням економіки країни на воєнні рейки, сьогодні не потрібні. Ми отримуємо достатню кількість техніки і озброєння. Я хотів би сказати, що ті рядові бійці , молодші командири, молодші офіцери,які пробують аналізувати стан справ на сході України та висвітлювати його в соцмережах з позицій Генерального штабу, не маючи для цього ні фахового рівня, ні відповідного управлінського досвіду, помиляються самі і вводять в оману все суспільство. Ми отримуємо достатню кількість техніки, озброєння, боєприпасів, усієї відповідної матеріальної складової для ведення війни, якої ми потребуємо. І цей потік техніки та озброєння постійно збільшується. Не в останню чергу цьому сприятимуть рішення, ухвалені урядами США та Канади щодо надання Україні оборонного летального озброєння.
Мова йде про інше , мова йде про набуття нашими Збройними силами, іншими воєнними формуваннями , правоохоронними органами спроможностей додаткової вартості за рахунок підвищення рівня фаховості , підвищення рівня управління, здатності швидко приймати адекватні управлінські рішення. Починаючи з 2014 року, наші силові структури, Збройні Сили пройшли величезний шлях, ми маємо достатню кількість добре підготовлених , мотивованих, патріотично налаштованих солдат і молодших офіцерів. Тобто ми маємо ким захищати країну. Зараз мова йде про еволюційний процес підвищення ефективності управління цими структурами на більш високих рівнях – оперативно-тактичному та оперативно-стратегічному . Саме тут є проблеми. Водночас я хочу сказати, ми маємо вже покоління прекрасних високоефективних українських полководців. Хочу назвати Віктора Остапчука, Олега Мікаца, полковника Андрія Грицькова, полковника Героя України Сергія Шапталу, генерал-майора, Героя України Андрія Ковальчука, генерал-майора Івана Гаврилюка та багатьох інших.. У нас уже є генерали,які свої генеральські погони, ордени та Зірки Героїв отримали в боях за незалежність України.
Я з великою повагою хочу відгукнутися про Віктора Муженка. Те, що робить Генеральний штаб і начальник Генерального штабу є гідним великої поваги. Я думаю, що Віктор Муженко вже увійшов до історії України як гідна людина, патріот, як справжній начальник Генерального штабу Збройних сил,які бережуть свою країну від зовнішньої агресії. Бо все пізнається у порівнянні. Треба порівняти, що було у 2014 році, коли Віктор Миколайович став начальником Генштабу,і що ми маємо зараз. Колись про короля Польщі Казимира Великого в польській державі кінця Х1V- початку ХV століття ( Казимир Великий помер у 1370 році), було прислів’я: «Отримав Польщу дерев’яною, а залишив мурованою», – мається на увазі, за тим внеском ,який зробив король Казимир Великий у зміцнення польської держави. Були вибудувані фортеці муровані , була організована армія, польська держава гідно себе захищала у буремні часи кінця Х1V– початку Х V століття. Це історична паралель. Десь з якимось люфтом часу це проходимо і ми на сьогоднішній день. Знову ж, дуже багато криків : «Все пропало!Зрада!» Ніякої «зради» немає. Просто деякі процеси, особливо у оборонному будівництві, розбудові Збройних Сил та правоохоронних структур ,спецслужб , не відбуваються так швидко,як би ми цього хотіли. Крикунам, демагогам хочеться сказати: перш, ніж писати у своїх Фейсбуках різну «собачу бреханину», запишіться до Збройних Сил! Підіть в армію! Зараз всіх приймають – великий некомплект, – повоюйте на війні, побудьте в тій самій Авдіївці, Станиці Луганській, Трьохізбенці, Щасті, Павлополі, Широкиному ( сміється: я вже,чесно кажучи, напам’ять знаю всю лінію бойового зіткнення, починаючи від сіл, хуторів, балок і річок,по яким ми четвертий рік «перестрілюємося» з російськими загарбниками)., – підіть туди, відбудьтесь там як патріоти, відслужіть хоча б рік – після цього пишіть в Фейсбуці, що хочете.
– Чим закінчиться війна: нашою повною перемогою чи угодою на кшталт «Придністровського варіанту?
– Ви знаєте,я не закінчував «інститут політичного аналізу і прогнозування імені Кассандри», тому я не можу прогнозувати, чим закінчиться війна. Знову ж,мені дуже подобається політичний діяч минулого , колишній російський генерал і фундатор незалежної Фінляндії барон Карл Густав фон Маннергейм ,який у своїй книзі спогадів сказав крилаті слова, і для нас вони дуже актуальні : «Чи зможе маленька Фінляндія перемогти у війні з Радянською Росією?Очевидно, що не зможе. Але маленька Фінляндія може у війні з Росією не програти». Ми у війні з Росією повинні не програти! І ми не програємо! Те, що стосується нашої перемоги, то нехай на ці питання дасть відповідь історія.
«Ми стабільно утримуємо лінію фронту. Це відбувається за рахунок професіоналізації війська»
– Щодо історичної тяглості подій на фронті. У своєму інтерв’ю влітку 2015 року Ви сказали , що бої в Іловайську дали час виграти критичні півтори доби для фронту. Подібне відбувалося з того часу?
– З березня 2017 року я виконую оперативно-службові та службово-бойові завдання в зоні АТО, постійно знаходжуся в Луганській області, – лінія фронту, лінія бойового зіткнення стабільна. Лінія бойового зіткнення стабілізована – і на сьогоднішній день вздовж цієї лінії йдуть бої місцевого значення. Про жодні стратегічні чи тактичні успіхи якоїсь сторони мова не йде. Ідуть звичайні позиційні тактичні бої вздовж стабілізованої лінії бойового зіткнення. Жодних великих перемог чи катастрофічних поразок за таких обставин бути не може і не буде! Ми тримаємо лінію фронту, немає жодних підстав думати, що щось нам завадить її тримати і утримувати, так само як немає жодних підстав думати, що десь якимось чином «доблестная российская армия» зможе нанести поразку захисникам України. До цього немає жодних підстав, жодних можливостей Хочу додати, що час працює на нас, наш бойовий дух не падає, а от якраз на тій стороні «повітря із противника виходить». Це можна стверджувати, наприклад, по кількості, «вантажів-200», які ми регулярно відправляємо з України до Російської Федерації.
– Якою є роль сучасних добробатів на фронті?
– В районі Кримського ще кілька місяців тому я бачився з хлопцями з підрозділу «ОУН» Це батальйон Миколи Коханівського. До речі,я до Миколи Коханівського і до його підрозділу з великою повагою ставлюся,як , власне,і до «Правого сектору», і до усіх добровольчих підрозділів – це мої бойові побратими. Мені, звичайно,як кадровому військовому,офіцеру правоохоронних органів, не подобається багато характерних рис,якими ці формування «славляться»: недисциплінованість, «махновщина», відсутність єдиних узгоджених поглядів на політичні цілі і тактичні способи ведення бойових дій, – але у нас демократія і тут кожний має право на свою думку. Ці хлопці взяли до рук зброю, пішли захищати країну. Тому честь їм і хвала! Водночас не треба вводити себе в оману і вводити в оману суспільство. Добровольчі батальйони зіграли свою роль. В 2014-2015 роках вони захистили країну! Добровольчі батальйони виграли час, дозволили армії наростити той рівень бойових та спеціальних спроможностей, що дозволяють сьогодні фахово стримувати агресію. На сьогоднішній день всі розповіді про «надзвичайні казкові» подвиги добровольчих батальйонів, говорячи професійною мовою, є перебільшенням. Я не хочу ні з ким сперечатися, оскільки дуже добре володію ситуацією як по лінії зіткнення, так і за лінією нашого фронту з російськими загарбниками.
Мова йде про професіоналізацію війни,яка має місце починаючи з другої половини 2015 року. Тих хлопців,які воюють в підрозділах Правого сектору, батальйону ОУН, я ще раз хочу закликати: нормальні патріоти, переходьте до офіційних структур. У нас великий некомплект у Збройних Силах. Ми із задоволенням беремо хоробрих, обстріляних у десантно-штурмові бригади, в сили спеціальних операцій, і вас туди із задоволенням візьмуть. Я особисто знаю командування десантно-штурмових військ, сил спеціальних операцій, – рішучі, загартовані в боях, правильно мотивовані, патріотично налаштовані хлопці потрібні. Єдине, хлопці, одна проблема, - там на вас чекають вимоги бойових статутів, дисциплінарних статутів та військова дисципліна. Оскільки армія без дисципліни неможлива!
Те що стосується підрозділів поліції особливого призначення. У нас на сьогоднішній день діють 22 батальйони поліції особливого призначення, добробати МВС,якщо вже простою мовою сказати. На сьогоднішній день у цих 22 батальйонах проходять службу понад 4 000 осіб, командує ними бойовий офіцер, кавалер ордену «За мужність» III ступеня Роман Пицків , колишній командир батальйону «Чернігів», він зараз начальник підрозділу Національної поліції,який займається питаннями батальйонів поліції особливого призначення – колишніх добробатів МВС України. Вони є, вони воюють , вони працюють, виконують бойові завдання – і в зоні АТО, і на території України щодо захисту громадського порядку , боротьби з бандитизмом та різними правопорушеннями. Час професіоналізуватися! Час таких формувань,які мали місце у середині 2014 року, минув.
Це ми бачимо і з того боку. Класичних «сепарів» залишилося 25-30% максимум. Вони «збиті» у два армійські корпуси – перший і другий армійські корпуси так званих ЛНР/ДНР. Російські офіцери командують ними,і з кожним місяцем військова дисципліна , рівень оперативної та бойової виучки цих підрозділів та частин зростає. Мова йде про певну формалізацію та професіоналізацію війни.
– Що нового у поведінці російських окупантів?
– Мені дуже не подобається те, що останнім часом росіяни почали застосовувати на фронті протипіхотні міни типу ПМН-2 – це маленькі міни , від яких гине багато перш за все цивільних людей. Перш за все цивільне населення! Ці міни відривають кінцівки, калічать людей. Я розумію, що при тому характері правління,який на сьогоднішній день склався в Росії, будь-які розмови про гуманізм вищого кремлівського керівництва неможливі. Україна ратифікувала свого часу Оттавську конвенцію щодо заборони протипіхотних мін , і навіть як би нам важко не було, то міни типу ПМН-2 ( противопехотная мина наживная»), міна типу «лепесток» чи «бабочка», яка відриває людині ступню, пошкоджує гомілку, в Україні знищені і не застосовуються як варварські знаряддя війни. Знову ж, спостерігаю, що росіяни не мають жодних моральних та інших застережень, совісті.. Росія має величну історію, але такого ганебного правлячого режиму за всю її багатовікову історію не було.
– Розмови про мобілізацію в країні поволі стихають.
– На сьогоднішній день жодної потреби у мобілізації немає. Ми маємо велику кількість підготовлених бійців і командирів, які пройшли зону АТО. Ми маємо достатній мобілізаційний резерв із тих , хто уже воював. Навіть скажу парадоксальну річ! Україна може бути абсолютно спокійна за свій завтрашній день, тому що навіть у випадку серйозного загострення ситуації на фронті мобілізацію оголошувати буде непотрібно. У разі загострення на фронті ті хлопці,які відслужили, відвоювали самі зберуться, приїдуть до своїх частин, підрозділів і скажуть командирам: «Батя, приймай!» У цьому плані все нормально! (Сміється)
Дійсно, нам потрібно більше уваги приділяти підготовці людей, навчанню, оперативній та бойовій підготовці, підготовці молодшого командного складу. У нас є великі проблеми щодо ланки «командир взводу – командир роти», нам потрібно більше добре підготовлених молодших офіцерів. Звичайно, є надія на військові кафедри у вищих навчальних закладах, де студенти отримують військову освіту і відповідні військові звання Десь люди бояться, коли їхні діти йдуть служити до Збройних Сил. Я хочу сказати, що позиція вищого політичного керівництва держави, Президента, Міністра оборони , Начальника Генерального штабу в тому, що жодний з тих, хто призивається на строкову службу до Збройних Сил, не відправляється в зону АТО. Ці бійці служать не в зоні АТО. В зоні АТО служать тільки ті, хто добровільно туди пішов – професійні офіцери та контрактники. От, наприклад, останній був призов до Десантно-штурмових військ України. Жодного із бійців-строковиків туди за жодних обставин не направлять.
Якщо особисто, то мені дуже приємно , що 21 листопада 2017 року в Україні створені Десантно-штурмові війська. Мені дуже приємно , що радянські символи «голубой берет и тельняшка» зійшли з історичної сцени незалежної України. Повернутий історичний символ десантних військ – малиновий берет, берет кольору «марун». Коли створювалися десантні війська, то у більшості країн світу десантники носили малинові берети. Це добре. Це традиція. А ще добре, що уже не буде на 2 серпня купання п’яних десантників у фонтанах і бійок з поліцією. Створені Десантно-штурмові війська в День Архангела Михаїла, я думаю ,Архангел Михаїл цей рід військ буде під своєю опікою тримати , і мені хочеться у цьому інтерв’ю передати особисті привітання командувачу Десантно-штурмових військ Герою України Михайлу Забродському. Пане Михайле, Vivat ДШВ!
– Яким чином задіяні сьогодні на війні сили спеціальних операцій ?
– Сили спеціальних операцій формуються. Мені , безумовно, приємно, що мені довелося брати участь у роботі кількох робочих груп щодо вибудовування архітектури закону про сили спеціальних операцій. Законодавчо сили спеціальних операцій наділені всіма потрібними повноваженнями. Єдине, що на сьогоднішній день ми потребуємо нагально внести низку змін в інші закони та підзаконні нормативні акти щодо забезпечення силам спеціальних операцій можливостей мати «розв’язані руки». Ми повинні дещо змінити у нашому законодавстві. Ми повинні внести зміни до закону про розвідувальні органи, зокрема дозволити нашим розвідувальним органам вести розвідку на своїй території не тільки під час війни, оскільки за чинним законом розвідувальні органи: Служба зовнішньої розвідки , розвідка Міністерства оборони , розвідувальне управління Адміністрації Прикордонної служби, – не мають права вести розвідку на своїй території, коли немає війни. Повинен бути запроваджений або воєнний стан, або правовий режим особливого періоду. Особливий період на сьогоднішній день є, стану війни немає. Це певним чином не врахував законодавець, коли вибудовував архітектуру закону про розвідувальні органи . Це був далекий 2003 рік. Тоді ці закони були вибудовані під лекала більшості цивілізованих європейських держав і не відбивали складність і специфіку гібридної війни. Це треба змінити! Ми повинні в законодавство про спеціальні служби і правоохоронні органи ввести термін,якого у нас немає – «розвідувальна інформація в інтересах контррозвідки». Це досить серйозний термін,фахівці мене зрозуміють, і не тільки фахівці. Це дозволить нашим розвідувальним органам, спеціальним службам мати більш широкі можливості щодо упереджувальної реакції на загрози національній безпеці., не тільки в зоні АТО, оскільки я хотів би сказати, що в зоні АТО загроза певним чином локалізована, вона класифікована, обрахована, зрозуміла і відстежувана. Але є спроби Російської Федерації через свої канали впливу дестабілізувати ситуацію всередині України. Зокрема, те, що стосується пана Міхеїла Саакашвілі , очолюваної ним партії і самого політичного скандалу та спроби захоплення Жовтневого палацу, де проводилася різдвяна «ялинка» для дітей…. Хочу відверто сказати прості слова: я не політик, я солдат,я розумію, що в українській політиці прийнято грати в брудні ігри, але те, що відбувається навколо Саакашвілі, це брудно .Це навіть для української політики вже занадто брудно. ..
– Чи є зараз необхідність у батальйонах територіальної оборони (БТрО)?
– Територіальна оборона потрібна завжди. Єдине, що є проблема – чи територіальна оборона має працювати за межами смуги відповідальності діючої армії, чи територіальна оборона повинна розгортатися і в операційних районах, де веде бойові дії діюча армія. Це серйозне питання теорії і практики. Що стосується Російської Федерації, потрібно відзначити, що держава-агресор пішла по шляху розвитку територіальної оборони набагато далі , ніж Україна, оскільки в російському законодавстві це більш чітко і більш деталізовано вибудувано. Нащ сусід і партнер Польща дуже серйозно підходить до питання територіальної оборони. Я думаю, що нам потрібно залучати позитивний досвід і правильні напрацювання у воєнну справу, у захист України, не дивлячись, у кого ми це запозичуємо., чи у наших ворогів росіян, чи у наших друзів поляків.
Я люблю солдатську фразу : «Я війну воюю». Мова йде про тих, хто «війну воює».
– Ви ініціюєте нагородження Аміни Окуєвої орденом «За мужність»III ступеня ( посмертно). Це дуже справедливо.
– Мною 21 листопада цього року був написаний особистий рапорт на ім’я Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова з проханням клопотати перед Президентом України щодо нагородження орденом «За мужність» III ступеня ( посмертно) за особливі заслуги перед Україною лейтенанта поліції Аміни Окуєвої . Наскільки я знаю, Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков підтримав мій рапорт. Я сподіваюся, що Президент України підтримає вмотивоване подання Міністерства внутрішніх справ. Аміна Окуєва – людина гідна, хоробра і загинула вона за нашу і вашу свободу.
Вона заслуговує на нагороду ,як багато інших!
– Чи нагородження достойних відбувається у нас в країні без проблем?
– Справа у тому, що у нас інколи бувають «проблеми в нагородній справі». І дуже печально, коли люди,які не брали участі у жодній бойовій операції, отримують ордени рівня полководців.. Це певним чином деморалізує тих, хто воює на війні, знецінює поняття «державна нагорода».
Мені дуже печально, що жодним чином не відображені в бойових нагородах реальний внесок в справу захисту України полковника Андрія Грицькова, колишнього командира Першої танкової бригади, зараз заступника командувача одного з оперативних командувань по бойовій підготовці, командира 93-ї бригади полковника Владислава Клочко ( це та бригада,яка більшу частину війни захищала Донецький аеропорт), багатьох інших.
Мені вчора задали питання, чи прийду я подивитися фільм «Кіборги». Я не прийду дивитися цей фільм. Я, мабуть, довгий час не буду дивитися фільмів про війну. Фільми такі потрібні, треба показувати народу, особливо молоді те, що є насправді, і те, що є люди,які не шкодують свого життя заради всіх. Але що стосується емоцій, тут, очевидно, спрацьовує біблейське : « Во многих знаниях – многие печали». ..
Правове «тло» життя у воюючій країні
– Наскільки афронти Саакашвілі вплинуть на політичне життя нашого соціуму?
– Українці в своїй масі мудрий і толерантний народ. Ключові рішення ми приймаємо зважено. Що стосується пана Саакашвілі, то його діяльність в українській політиці – це яскравий галасливий балаган. Політичний балаган. А це означає, що думаючі українці просто посміються з нього. На цьому цей балаганно-політичний проект припинить своє існування. Колись Арсен Аваков в емоціях назвав його «гастролером».
Мені тільки печально, що колишній президент Грузії, за яким пожиттєво закріплене звернення «пане президенте», в Україні перетворився на комедіанта.
– Чи е приречене наше суспільство на корупцію в тих чи інших її межах та обсягах?
– Ні, не приречене. На сьогоднішній день ми спостерігаємо ситуацію, коли народ, особливо найбільш активна молода, динамічна його частина, є на порядок більш чесним і зрілим, аніж так званий « український політичний клас» – парламентська коаліція, уряд тощо. У суспільстві сформований потужний соціальний запит на боротьбу з корупцією. А реакція політичного класу на цей запит коливається між двома крайнощами: від « в Україні корупції немає» ( бо вони самі її очолюють), до – « українську корупцію побороти неможливо», – оскільки винні в її існуванні окупували вищі владні кабінети держави. Очевидно, істина посередині.
Подолання корупції – це досить складний і тривалий процес. Аналіз конфліктів в «трикутнику» НАБУ–ГПУ–НАЗК, вимоги суспільства та західних партнерів щодо створення антикорупційного суду, надання існуючій системі боротьби з корупцією реальних спроможностей – це виклик інтересам та звичаям так званого «українського політичного класу», в якому деякі люди «смердять» десятиліттями.
А тому без боротьби, без тиску суспільства на владу , без прозорості та чесних відкритих ЗМІ швидких результатів подолання корупції буде досягти непросто.
Колись, під час роботи в Секретаріаті Президента Ющенка, мені довелося брати участь у візиті Президента України до держав Південно- Східної Азії. Я добре пам’ятаю зустріч Віктора Андрійовича Ющенка з Міністром-ментором Сінгапура паном Лі Куан Ю. Президент України поставив Лі Куан Ю запитання щодо боротьби з корупцією: які закони потрібно ухвалити,які запровадити санкції чи кримінальні покарання в якості запобіжників проти корупції. Лі Куан Ю подивився на Віктора Андрійовича поглядом мудрої людини і з висоти своїх років відповів: « По суті, жодних жорстких санкцій чи суворих покарань до законодавства вводити не потрібно. Для реальної боротьби з корупцією потрібно, щоб кілька порядних хлопців опинилися на самій вершині влади».
– Як виглядає корупція у Збройних силах?
– Корупція можлива скрізь. Але в ЗСУ вона носить мінімальний характер,саме тому українці найбільше довіряють Збройним силам порівняно з іншими суспільними інститутами.
– Яким чином відбувається реформування правоохоронних органів, з якими труднощами воно стикається?
– Стосовно реформи правоохоронних органів загалом, я не буду тим експертом,який литиме воду на млин нігілістів, а-ля «все пропало». Реформа правоохоронних органів відбувається. На жаль, при здійсненні цієї реформи з самого початку було закладено кілька системних помилок.
По-перше, жодна реформа поліції, СБУ, прокуратури тощо, окремо взята, без реформи усієї системи кримінальної юстиції, системної зміни Кримінально-Процесуального Кодексу, низки законів та підзаконних нормативних актів, що, наприклад, регулюють оперативно-розшукову діяльність, ефективною бути не може.
Наприклад, поліцейське слідство. Внаслідок поспішних рішень та непродуктивних кроків колишньої грузинської команди на чолі Національної поліції, навантаження на слідчих Національної поліції суттєво зросло. У деяких обласних містах навантаження на слідчого складає від 150 до 600 кримінальних проваджень. Це при тому, що ухвалений у 2011 році Кримінально-Процесуальний Кодекс є досить складним у процесуальному сенсі документом. Але це Закон, який слідчі, інші суб’єкти кримінального процесу зобов’язані виконувати. Свого часу ми пропонували Хатії Деканоїдзе вжити заходів , в тому числі через можливості політичної підтримки діючої парламентської коаліції , для ухвалення передбаченого КПК України Закону України « Про кримінальні проступки», що дозволило би суттєво розвантажити слідчих поліції. Були написані службові записки, проведені наради, але з незрозумілих причин Закону «Про кримінальні проступки» в Україні немає. Зараз я говорю як фахівець, викладач на 0,25 ставки (сміється) однієї із спеціалізованих академій юридичного профілю. Фахівці у галузі права підтримують таку позицію.
По-друге. В результаті непродуманих кадрових підходів до проведення реформи правоохоронних органів, ми втратили багато порядних високофахових людей,які просто пішли, не бажаючи брати участь у «реформаторському вертепі». Зараз їх досить складно повернути на службу.
По-третє. Відсутність єдиного стратегічного бачення кінцевої мети реформування правоохоронних органів з боку деяких наших провідних політиків. Я цілком погоджуюся з твердженням шанованого експерта у царині національної безпеки та правоохоронної діяльності генерала армії України Ігоря Петровича Смешка, висловленим влітку 2016 року в одному із загальнонаціональних видань, що правоохоронні органи, спеціальні служби, Збройні Сили та інші воєнні формування не можуть бути успішно реформованими політиками-нефахівцями:лікарями, інженерами, будівельниками , що, на жаль, ми зараз спостерігаємо в Україні. Принагідно я згадав одне старовинне французьке прислів’я; «Про смак мушлів треба говорити з тим, хто їх їв» ( сміється).
Водночас, хочу зазначити надзвичайно позитивну тенденцію того, що у ході реформування до правоохоронних органів прийшло багато молодих,чесних, порядних людей з бажанням реально змінити країну. Я з багатьма спілкуюся, є повне розуміння того, де ми знаходимося ,які є проблеми ,як і куди потрібно йти. І це наповнює душу оптимізмом і гордістю.
Коротко я хотів би висловити кредо цих людей щодо реформування силових структур та правоохоронних органів України. Воно просте – два слова: «Захистити і очистити!» Захистити країну від зовнішнього агресора і очистити від внутрішньої скверни.
– Чи це кредо уповні окреслює зміст Вашої теперішньої роботи?
– Вважаю, що ні. Зараз я тільки захищаю. Думаю,як юрист пізніше приєднаюся до тих, хто очищатиме.
Дід Мороз у зоні АТО
– А як святкують Новий рік наші воїни на фронті?
– На межі 2014–2015 років в ніч з 31 грудня на 1 січня стався курйозний випадок. Справа була на взводному опорному пункті у Донецькій області. Один з наших бійців, професійний спортсмен, 58-річний дядько атлетичної статури і досить високого зросту, перевдягнувся у Діда Мороза. Я не знаю, де хлопці знайшли червоний халат, шапку та бороду з вати ( сміється).
Пам’ятаю добре, що «подарунки» цей Дід Мороз роздавав із старого радянського солдатського речового мішка. Але коли раптово коло першої години ночі росіяни нагадали про себе обстрілом та спробою підійти до наших позицій , він,як був у костюмі Діда Мороза, з бородою, миттєво накинув на себе « розгрузку» із боєприпасами,і, схопивши до рук АК-74 із підствольником, взяв участь у вогневому контакті.,відправляючи в сторону любителів «русского мира» подарунки у вигляді гранат з підствольника.
Потім ми повернулися до святкування., і він усю ніч провів у заплямованому брудом новорічному костюмі та «розгрузці» – такий собі український Дід Мороз у стилі Усами Бін Ладена.
Лише борода залишилася біла-біла! ( сміється).
У нас чудовий народ. Ми маємо досвід спільних перемог. Немає в зоні АТО жодних «зрад». Як, власне, немає «зрад» і в Україні. Ми змінюємося. Стаємо більш гідними і сильними. А, значить, в України – велике майбутнє!
