100-річчя Незалежності: чому сьогодні

Сьогодні відзначаємо сторіччя проголошення самостійності Української Народної Республіки. Отже, рівно сто років тому 22 січня (тоді 9 січня, бо Україна ще жила за юліанським календарем) на закритому засіданні Малої Ради було внесено проект документа про проголошення незалежності Української Народної Республіки. Україна стала другою на теренах колишньої Російської імперії, хто зважився на такий крок (після Фінляндії).

Певне, найбільше спекуляцій точиться довкола мети і строків ухвалення рішення. Перше, у чому звинувачують тогочасних українських політиків - це нещирість. Друге - з одного боку поспішність, з іншого - повільність. То чи є менш знаковою "незалежність спересердя"? Існують вагомі підстави стверджувати, що українські політики, більшість з яких до останнього говорили лише про автономію, погодилися на проголошення самостійності з головною метою - необхідності визнання західними державами молодої республіки, що стояла перед лицем більшовицької загрози. Однак реальна канва політичних подій вочевидь була значно глибшою за мимовільні рішення.

Незважаючи на несподіваність для багатьох і поспішність проголошення, IV Універсал був прийнятий за палких політичних дискусій, що розтягнули на три доби. В основу документа ліг проект голови Центральної Ради Михайла Грушевського, який був доповнений тезами соціально-економічного характеру з двох альтернативних проектів - Володимира Винниченка та Микити Шаповала і Миколи Солтана. В обговоренні брали участь усі фракції Ради. Дійсно, дискутували як текст документу, так і його доцільність. Головний аргумент противників ухвалення документу - Україна і так вже де-факто самостійна, а ухвалення цього статусу на офіційному рівні ще більше розлютить більшовиків, чиї війська сунули на Україну з різних напрямків.

Самостійність УНР була урочисто проголошена на початку четвертої доби обговорення. Тож власне проголошення Незалежності ми повинні святкувати в ніч на 25 січня. Сьогоднішня дата відзначається радше, щоб підкреслити смиволічність і значимість ходу подій. Адже наступного року цього дня відзначатимемо вже інше сторіччя - Акту Злуки УНР і ЗУНР.

"... В тяжку годину відродилась воля України... Ми, Українська Центральна Рада зробили всі заходи, щоб не допустити цеї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі криваву боротьбу з нашим народом і Республікою...". 

Нічого не нагадує? Наприклад, це: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року...". Якщо проводити паралелі, самостійність 1991 року була також проголошена поспіхом в умовах запеклих суперечок і шаленого тиску комуністів. Однак вже за зовсім інших обставин - у 1991-му Верховна Рада мала достатній інституційний, людський і навіть фінансовий ресурс. А найголовніше - на той час Україна номінально була суб'єктом міжнародних відносин і мала достатню базу для того, щоб стати таким суб'єктом повноцінно.

Тож лишіть історикам оцінки політиків минулого. Святкуймо...