Обличчя миру – таємна українська зброя в НАТО
16 - 17 січня в Брюсселі відбувались заходи у рамках військового комітету НАТО. У цей час в штаб квартирі НАТО зібрались керівники генеральних штабів 29 країн – членів НАТО та партнерів. За значимістю переговорів, представництвом та статусністю такі зустрічі важко переоцінити.
Цього разу на порядку денному була низка важливих питань: Близький схід, Афганістан, Корея, Україна. Тенденція переговорного процесу по відношенню до України є непростою, але досить позитивною. Рішення про надання військової допомоги з боку США, і насамперед, виділення летального озброєння Україні, - це яскравий позитивний сигнал на адресу України та наших західних партнерів.
Але навіть за таких обставин, слід говорити, що переговори були непростими. Принаймні у частині того, що стосується політичних місій. Як відомо, в роботі інститутів НАТО присутня військова та політична складова. І якщо на рівні професійної дискусії військових, більш менш все зрозуміло, то на рівні політичної комунікації Україна все більше відчуває тиск з боку наших сусідів.
Ми не були присутні на переговорах та різного роду тематичних зустрічах, але реакція на нашу виставку "Обличчя миру" та книгу "WAR IT IS!" дозволяє зробити низку цікавих спостережень.
Всупереч всім протоколам
Той, хто стикався із бюрократичними процедурами різного роду міжнародних, особливо військових організацій, може зрозуміти, чого вартувало команді Інформаційно-Координаційного центру та Генерального штабу Збройних Сил України зорганізувати фото виставку та презентацію книги в штаб-квартирі НАТО у розпал офіційних заходів Військового комітету! Якщо коротко, то всупереч певним усталеним традиціям, бюрократичним процедурам, ми у досить стислі терміни визначились не тільки з різного роду дозволами, але змогли забезпечити найоптимальніше місце і час проведення виставки. За 2 дні роботи Військового комітету, автор виставки, українські військові та дипломати змогли поспілкуватися більше ніж з півтора десятками керівників військових місій в НАТО.
І звісно, важко переоцінити участь Заступника Генерального секретаря НАТО з питань публічної дипломатії Таджама Улгема, у відкритті виставки та презентації книги.
Фото: Erik Luntang
Таке беззаперечне сприяння організації наших заходів є свідченням того, що країна-організатор, представники виконавчих служб НАТО достатньо близько приймають українські проблеми. При цьому, ми свідомі того, що на офіційному рівні українські дипломати можуть не відчувати такої підтримки. Але як відомо – основне ховається у деталях. І за це ми дуже вдячні нашим бельгійським колегам з НАТО.
Громадянська війна – це не про Україну
У ці дні, в Україні обговорювався законопроект (згодом закон) "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях". Один із моментів цього законопроекту – визнання Росії агресором. І ми були вражені, коли у розмові із британцями, ми чуємо ті нюанси, які багато хто не розуміє навіть в Україні. Військові Великобританії чітко акцентують на тому, що не бачать в Україні ознак т.зв. громадянської війни, натомість мова іде про повноцінну агресію та різноманітні методи гібридної війни.
Традиційно активну підтримку ми отримали від представників балтійських країн. На виставці був не тільки керівник Генерального штабу Литви, але і Посол країни, які досить уважно вивчали світлини, книгу, вели тривале обговорення ледве чи не кожного фото.
Проте ще більш показовою була невербальна реакція військових та дипломатів країн, які зараз перебувають під майже аналогічним тиском Росії. Зокрема, чи не найдовше відвідували експозицію військові Казахстану. Вони вивчали кожне фото, активно обговорювали озброєння, амуніцію та спорядження, задавали багато питань щодо тактики військових дій та, особливо, нюансів гібридної агресії. Без слів було зрозуміло, що небезпека гібридної війни вже не є якоюсь примарою для казахів. І якщо досвід Грузії залишився поза серйозною увагою дипломатів, до події в Україні розкрили очі багатьом.
І ще один момент, про методи публічної дипломатії. Останнім часом, політична місія Угорщини в НАТО зайняла досить неприємну для України позицію. Ідеологічні, політичні та економічні передумови такої позиції є досить зрозумілими. Відтак було досить цікавим спостерігати за реакцією окремих членів угорської делегації, які розглядаючи фото з проекту "Обличчя миру", відзначали присутність на них етнічних угорців (українських громадян), які воювали у складі 72 ОМБР в Авдіївці.
Виставка тривала 2 дні. Офіційне відкриття відбулося 16 січня, у рамках основних публічних заходів. Але досить цікавим був наступний день, коли окремі військові, вже з різних місій і різних країн, поодинці чи невеличкими групами повертались до експозиції, деталізуючи своє сприйняття. Саме в другий день були уточнюючі запитання та розгорнуті коментарі.
Обличчя миру – сутність українського погляду на війну на сході
Підбираючи експозицію для НАТО, ми намагались підібрати яскраві, але насамперед позитивні фото. Досить цікавим був той факт, що більшість з цих фото вже експонувались в Україні і ми розуміли яка реакція на них тут. "Обличчя миру" в київському метрополітені перетворився фактично на перформенс і флеш-моб. Ми періодично наштовхуємось на пости в соцмережах по типу "Я і наша Лєночка", "Зустрілися біля "малого", "Фото з "79" як найкраща нагорода", "Морпєхі на сторожі метро". Але в Україні мова іде про відомі багатьом обличчя, знакових бійців і волонтерів.
В Брюсселі ж для натівських військових мінометниця Олена Ігорівна – просто симпатична дівчина на війні, "79" на позиції біля фільтрувальної станції – лише одне з багатьох облич українських військових. При цьому наш внутрішній посил, які закладав Дмитро Муравський у своїх фото, був адекватно донесений. Виставка як цілісний елемент змогла передати впевненість українських військових у міцності їхніх бойових та світоглядних позицій. Люди різної професії, соціального статусу, віку, статі та освіти – пішли на війну фактично з одним мотивом. Не зважаючи на їх високий військовий професійний рівень і багаторічне перебування на позиціях, війна для них щось ситуативне та тимчасове. Вони не живуть, щоби воювати, а воюють щоби жити.
Завтра буде новий день, нова робота, нова радість, новій обійми. Для них. Для нас. Для всієї України.
БФ "Інформаційно-координаційний центр" висловлює подяку за сприяння в організації презентаційних заходів в штаб-квартирі НАТО, а також посольстві України в Бельгії: Начальнику Генерального штабу Збройних Сил України Віктору Муженку та членам його команди, Послу України в НАТО Вадиму Пристайку та членам місії, Послу України в Бельгії Миколі Точицькому та всім працівникам посольства. Окремо хочемо подякувати представникам української діаспори в Бельгії – зустріч з Вами була надзвичайно надихаючою!
"Обличчя миру" - соціальний проект, який ґрунтується на фото базі військового фотографа волонтера Дмитра Муравського. Головна мета проекту – героїзація української армії, актуалізація проблем українських військовослужбовців, ветеранів та інвалідів АТО.
Проект переносить мирних людей, в реалії бойових дій, дозволяючи нам доторкнутись до тих емоцій та відчуттів, які супроводжують бійців на передовій. Також завдяки фотопроекту ми нагадуємо суспільству про ціну, яку платимо за наш мир та спокій. До бази проекту входять світлини захисників України, зроблених безпосередньо на передовій: військові ЗСУ, добровольці, бійці Національної гвардії та волонтери.
Книга Дмитра Муравського "Через війну. Погляд волонтера" (“War it is! Through volunteer’s eyes”) - результат 3-річної роботи команди соціального волонтерського проекту "Коли закінчиться війна…" (сьогодні БФ "Інформаційно-координаційний центр"). В цілому, фотобаза проекту становить понад 3 террабайти пам’яті (декілька десятків тисяч файлів), з яких лише частина оприлюднювались.
Часовий проміжок та географія фоторобіт охоплюють всю зону АТО (Слов’янськ, Краматорськ, Волноваха, Іловайськ, Комінтерново, Красногорівка, Широкине, Дебальцеве, Донецький аеропорт, Гранітне, Зайцеве, Авдіївка, Мар’їнка та інш). Перші фото датовані липнем 2014, останні – червнем 2017. Всі фото та оповідання є реальними, зробленим та зібраними на передовій, в результаті різноманітної волонтерської активності.
