FEEDBACK ОБОРОННОЇ РЕФОРМИ
Розвиток потужних і ефективних Збройних Сил в Україні безпосередньо залежить не лише від якісної підготовки бійців та офіцерів, наявності сучасної техніки, ефективної управлінської системи. Ми поговоримо про ті речі, які роблять архітектуру армії досконалою, довершеною, модерновою. Розбудова військової інфраструктури, логістики, тилового забезпечення й поліпшення соціальної перспективи людини в однострої стали темами нашої зустрічі із заступником Міністра оборони України генерал-майором Олегом Шевчуком.
ФРОНТОВІ СТОЛИ ОПОВИТІ «ДИМОМ» ПРИЯЗНІ
У грудні Олег Миколайовичнавідував гірсько-штурмову і танкову бригади, що відповідно виконують завдання в районі АТО й перебувають у місцях відведення. Одним із завдань цього й десятків інших подібних візитів у війська, яке здійснило 2017-го керівництво Міноборони, є підтримання прямого контакту із військовослужбовцями, з’ясування їхніх нагальних потреб, проблем і того, наскільки продуктивними є зміни та вдосконалення, які постійно запроваджує оборонне відомство. Саме продуктивність згаданого зворотного зв'язку із звитяжцями – тими, на кого направлені основні заходи із всебічного забезпечення військ, і стала основою нашої бесіди.
– Олегу Миколайовичу, в чому основний сенс таких відряджень, зокрема, відвідин частин, які перебувають на передовій?
– Чесно кажучи, інформація безпосередньо від бійця до Генштабу чи Міноборони проходить через стільки етапів, що на кожному з них є можливість втратити контакт з тим військовим, заради якого ми працюємо. А так ми бачимо все на власні очі, можемо скільки завгодно спілкуватися із особовим складом. Звісно, не завжди є час аби швидко навести місточки довіри – хочеться побувати в якомога більшій кількості підрозділів. Щоб максимально позбавити ці зустрічі формалізму і зовнішнього впливу, в багатьох випадках я прошу керівників вийти з приміщення, де ми збираємося з особовим складом. Так можна сформувати наближену до реальної картину стану справ, довідатися, що турбує цих людей, і що ми здатні для них зробити. Одразу зауважу: практично всі військові зараз вказують на покращення харчування. На номенклатуру, якість і обсяг продуктів, які ми довозимо в повному обсязі, суттєвих нарікань немає. Введення нової системи харчування розпочато 2017-го – понад 20 частин уже перейшли на неї. Хоча ці зміни поки не відчутні в районі проведення АТО, сюди вони прийдуть 2018-го, але там уже давно немає голодних військових. Цікаво, що на передовій у кожному підрозділі тебе постійно намагаються нагодувати фронтовою їжею. Знаєте, мені дуже смакують наїдки саме із солдатського котла...
– І що найбільше подобається?
– Там часто їжу готують на дровах. І в тих умовах, на передку, навіть каша із тушонкою є справді смачною, із «димком». Процес трапези на «нулях» оповитий непередаваною словами атмосферою. За фронтовим столом панують особливі розмови, особлива приязнь пов’язує кожного, хто сідає за нього. Так дуже легко знайомитися з людьми, би ти одразу стаєш своїм, розділивши з ними їхні нехитрі, але зроблені з душею обід чи вечерю.
– Дуже приємно таке чути з вуст високопосадовця Міноборони. А чим зазвичай завершуються подібні відрядження?
– Я доповідаю міністру про побачені проблеми й ми їх намагаємося невідкладно, зокрема, через доручення апарату міністерства і Генштабу, вирішити.
– Яким проблемам безпосередні контакти у військах змушують приділяти посилену увагу?
– Приміром, цього разу виникли певні думки й зауваження щодо різновидів одягу, які ми впроваджуємо. Йшлося про нові зимові рукавички і вітровологозахисні куртки. Щодо останніх бійці просять знайти змогу виготовляти їх з якіснішого матеріалу. І тут є певні економічні обмеження, оскільки в такому варіанті вони значно більше коштуватимуть. Але держава нам уже додала фінансування – саме на речове забезпечення у 2018-му. Тому з’явилися перспективи втілювати пропозиції, які ми отримуємо від бійців.
Про тактичні рукавички надходили звернення, що вони замалі й дещо погіршують зручність виконання бойового функціоналу. Проведені додаткові дослідження показали: рукавички відповідають майже усім технічним умовам і державним стандартам. Усе добре, окрім ширини напальчників і відділення, що поєднує вказівний та великий пальці. Справа в тім, що шви завели всередину, звузивши внутрішній простір виробу. Тобто, він став ніби меншим усередині, ніж видається зовні. Надлишок швів заважає застосовувати стрілецьку зброю через втрату рухливості пальців і всієї кисті. Тому ми повернули попередню партію рукавичок на доопрацювання та вибір якіснішого матеріалу, за умови, що боєць у ньому не втратить змоги тактильно відчувати спусковий гачок чи інше озброєння й техніку.
2018-й – ЧАС ЕКСПЕРИМЕНТІВ
– Напевно, тут справа не лише в індивідуальних емоціях, зручності, яку можна вдосконалювати безкінечно. Для ефективного використання державного ресурсу важливим є зворотній зв'язок виробника і замовника, експлуатанта…
– Саме так. От, щодо вітровологозахисного костюма чув багато ідей щодо його вдосконалення. Люди, які носили попередню версію такої куртки, зауважували на незручні клапана кишень. Тепер маємо нову модель з іншими клапанами. Так народжується необхідний конструктив. Хоча його непросто досягнути. Приміром, вивчаючи у бригаді побажання щодо якогось виду забезпечення, спершу складається враження єдиного погляду на потреби вдосконалення. Але проїхавшись іншими підрозділами, деколи збираємо взаємовиключні ідеї. Проте намагаємся досягнути оптимуму. Зараз ми, після дискусії навколо отриманих з військ пропозицій розробити літні польові костюми з якіснішої тканини, перебуваємо у процесі виготовлення й експериментального носіння нового однострою для літа. Але варто пояснити, що таким комплектам через їхню ціну вимушено продовжать термін експлуатації. Першими такі дослідні зразки форми цьогоріч одержать спецпідрозділи, які використовуватимуть їх у повсякденні, зокрема на полігонах і в районі АТО. А коли отримаємо відгуки про ці комплекти, розглянемо можливість повсюдного їх введення у військах.
Так само, на відгуках із військ, ми, може й не так швидко, як хочеться, але просуваємся в розробці вдалої моделі полегшеного літнього взуття. Коли в районі проведення АТО вишиковуються підрозділи, я часто помічаю, що деякі військові взуті у берці різних зразків. Зрозуміло, куплених ними ж чи волонтерами. «Чому в різному взутті, невже не отримували черевиків?» – запитую в них. Бійці кажуть: отримували, проте в кожного власне «але». Один одказує, що сьогодні працює в бліндажі чи приміщенні, тому одягнув «своє», а в когось промокли ноги і «офіційні» берці просто сохнуть. Хтось не хоче типове взуття носити, перебуваючи десь у тилу і береже його для виходів безпосередньо на лінію зіткнення, бо для таких умов воно надійніше. Про літні моделі зараз думка така: попри полегшеність і спеціальні вставки, у них однак дещо спекотно. Бійці, особливо ті, які воювали в Афганістані й інших кампаніях, де вони користалися звичайними кросівками, кажуть, що для літа краще розробити щось на кшталт трекінгових черевиків. 2018-го саме такі черевики також експериментально носитимуть спецпризначенці. Ми з’ясували і те, що нині бракує нової форми маленьких розмірів. Уже проведено зміни в нашому замовленні й цю проблему незабаром вирішимо.
– А щось зовсім нове, може навіть «форменно-незвичне», з’явилося?
– Так, перед зимою війська почали одержувати бафи – багатофункціональні головні убори, призначені для захисту від несприятливої погоди: вітру, сонця, холоду, пилу. Фактурно – це безшовні шарфи, які можна використати і як шапки чи капюшони. Здебільшого ними послуговуються на лінії зіткнення. Загалом, напевно, немає такої армії у світі, яка не бажала б поліпшення своїх одностроїв і взагалі забезпечення. Той, хто бачив радянську армію чи початки української, має з чим порівняти. От вони кажуть: сучасна наша форма значно зручніша й практичніша минулої. А от зовсім молоді бійці дещо скептично до цього ставляться. Тому ми намагаємося якнайбільше розповідати про наші новинки й отримати з військ важливий «feedback».
– Понад рік у районі АТО діє норма про видачу форми не по термінам носіння, а за реальним фізичним зношенням. Чи є тут проблеми?
– Принципових проблем не існує: у нас справді є обсяги ресурсів, які дозволяють робити такі заміни. Принаймні те, що я бачив на складах, дає право це заявляти. Проте… Бійці часто скаржаться, що на «нулях» форма не витримує і півроку. Ми кажемо: ви можете списати її і отримати нову – формальних перешкод ніби ж нема. І тут нам розповідають про проблеми зі списанням не тільки форми, а й узагалі військового майна. Погоджуюся: іще існує бюрократизація системи й небажання певних керівників займатися цією роботою. В одному з підрозділів на лінії зіткнення командир зауважив, що його підлеглий перебуває в Києві, де він зіткнувся з проблемою списання майна. І розповів, які кола пекла той пройшов, аби дістатися столиці й почати щось вирішувати. Ми допомогли в цій конкретній ситуації. Але я бачу, наскільки складно це робити військовослужбовцю, який прибув із частини. Отже, тут вихід один – негайно змінювати відповідні інструкції. Тут потрібна система, а не постійне втручання керівництва Міноборони.
СКОРО У ВІЙСЬКАХ БУДУТЬ НОВІ НАМЕТИ, А «БУРЖУЙКИ» ЗАМІНЯТЬ БЕЗПЕЧНІШІ БУЛЕР’ЯНИ
– Часто буває так: щойно новинку техніки, озброєння чи форми покажуть десь на виставці, як бійці та суспільство одразу запитують: де і коли побачимо їх на фронті чи у війську? Приміром, нові мобільні банно-пральні комплекси на базі КрАЗу…
– Дозволю собі самоіронію – інколи ми (керівництво МОУ – Авт) теж задаємо такі запитання… Так, розробок зараз існує чимало. І згадана вами – серед них. Це чудова техніка: поки бійці миються в одному мобільному блоці, в іншому відбувається прання їхніх речей. Такі комплекси взяті на озброєння. І за рахунок державного оборонного замовлення на 2017-й декілька зразків придбано для військ. Замовлятимемо їх і на рік 2018-й. Звісно стільки, скільки дозволяє оборонний кошторис. Треба розуміти, що від розробки певного зразка до насичення ним військ має пройти час, а цей показник є прямою функцією від бюджетування визначеної потреби державою.
Замовлено і розробку дещо меншого банно-прального комплексу – без причепу. Один кунг об’єднує банний і пральний компоненти. Це техніка невеликих підрозділів. Вважаю певним досягненням 2017-го закупівлю польових «титанів» для нагріву води й влаштування максимально близько до передової душових.
У розробці також і нові підходи до розміщення особового складу. В жовтні ми презентували Президенту сучасний тип намету, яким з 2018-го забезпечуватимуть війська. Уже в цьому році у війська надійдуть польові намети УСБ та УСТ з багатьма функціональними змінами. Зокрема, повністю замінено утеплювач, що має значно кращу теплопровідність і в спеку може використовуватись як кондиціонер. Також за допомогою регулювання кільцями можна регулювати висоту окремих сторін наметів, які, до того стали більшими.
Але до того часу треба відійти від відомих давно «буржуйок», які використовують досі. Йдеться про ефективніші булер’яни, що мають значно кращу тепловіддачу. Вони економніші й безпечніші для такого тимчасового житла. Також маємо розроблені теплові гармати, що працюють від електрогенераторів. Вже є і спеціальні намети для організації належних побутових умов для особового складу. А на базі морських контейнерів хочемо зробити вбиральні, душові, генераторні, медпункти тощо, які можна легко транспортувати. Вже вивчено ринок і можливості українських виробників, що володіють такими розробками, які використовують на будмайданчиках. Ми надамо технічне завдання, щоб вони адаптували їх до армійських умов. Зокрема, передбачать можливість об’єднання контейнерів як сумісних модулів певної уніфікованої табірної системи. Це завдання на 2018 рік. Такі модулі постачатимуть на опорні пункти, КПП, КСП тощо. Декілька розробок подібних трансформерів, приміром, Дніпровського вагоноремонтного заводу, вже використовують у районі АТО.
– Наскільки успішною в сенсі забезпечення для війська є зима сезону 2017-18 років?
– Зроблено закладення деревного палива на склади значно раніше, ніж попереднього року. Тому дрова краще висохли. А от 2016-го мали багато скарг на вологість дров. Та й більше зараз почали заготовляти твердих порід дерев. Єдине є питання до підрозділів, які доставляють ці дрова. Виникають, не деталізуватиму, певні непорозуміння. І взагалі здається, що наші бойові підрозділи краще пристосовані до життя в бойових умовах, ніж тилові. Таке враження складається після вивчення того, як на передовій бійці власноруч налаштовують свій побут і логістику. Коли ж я навідав тиловиків, які повинні їх забезпечувати, то побачив, що в них умови гірші. Це неправильно. Не приховую, що є, не критичні, але окремі проблеми з матеріалами для фортифікацій. Генштаб реагує і прагне якнайшвидше вирішити запити військ. Я в цій темі бачу, як вихід із проблеми, створення модульних військових містечок, які можна швидко встановити і за потреби згорнути. Чому поки що так? А тому, що за нинішнього фінансування ми здатні збудувати в рік з «нуля» лише одне бригадне військове містечко, яке в теперішніх цінах коштує біля 700 мільйонів гривень. Принагідно висловлю подяку громадам, які допомагають у пошуку місць для розміщення підрозділів Збройних Сил. Приміром, дуже відповідально до цього ставиться маріупольська міська влада. Вони нам пропонують кілька варіантів. Недобудови переоформлюють, сплачують необхідні кошти власнику, і вже армії передають ті споруди безкоштовно із належними документами – щоб ми їх добудували і використали для розміщення військових частин. Загалом, оборонне відомство розпочало чимало будівничих проектів. Відродження війська потребує створення нових частин, полігонів, навчальних закладів, відновлення фондів військових містечок, зведення таборів для бойового злагодження тощо. За останні три роки, відповідно до урядових розпоряджень, у сферу управління Міноборони передано 270 будівель. Натепер у віданні міністерства перебуває понад 1,5 тисяч військових містечок із майже 33,5 тисячею споруд.
– Який фінансовий ресурс освоєно на інфраструктурні проекти в Міноборони і який обсяг фінансування держава ближчим часом готова надати, аби забезпечити будівництво нових гуртожитків, казарм, об’єктів оборонного значення, аеродромів, шляхів сполучення, баз, артскладів?
– Загалом потреба в коштах на відновлення фондів військових частин торік становила 3,6 мільярда гривень. На 2017-й нам надано близько 1,08 мільярда гривень асигнувань, розподілених на роботи по майже трьом сотням військових об’єктів. Потреба ж у коштах на відновлення згаданих фондів у 2018-му становить 5,86 мільярдів гривень, виділено ж близько 3 мільярдів. Потреба у фінансовому ресурсі на завершення робіт у 125 об’єктах, по яким виготовлено проектно-кошторисну документацію і де триває будівництво, становить понад 1,44 мільярди гривень. Для відновлення цього року ста їдальнь під перехід на нову систему харчування потрібно 400,4 мільйони гривень, а на завершення казарм поліпшеного планування – 1 мільярд за спецфондом. Окрім того, 2018-го за 1 мільярд гривень із загального фонду плануємо розпочати будувати 93 гуртожитки для забезпечення належних умов проживання понад 11 тисяч контрактників. Роботи тут мають закінчити у 2019 році.
– Чи є нарікання з військ, особливо взимку, на пальне?
– На передовій хлопці зізнавалися, що в них є певні проблеми з якістю пального й мастил. Зауважу: при проведенні закупівель ми висуваємо вимоги щодо відповідності пального стандартам та технічним умовам. Під час одержання наші лабораторії перевіряють основні його характеристики. Приміром, нещодавно повернули цілу партію – декілька сотень тонн пального, яке пройшло першу експертизу, а другу – ні. Зараз перевіряємо на якому етапі і що за «диво» відбулося з пальним. Словом, намагаємось реагувати буквально на всі проблемні «сигнали», які надходять з військ.
МІНОБОРОНИ ПОЗБУВАЄТЬСЯ НЕВЛАСТИВИХ ФУНКЦІЙ
– ЗМІ недавно поширили інформацію про нібито умисне невиконання Україною рішення Стокгольмського арбітражу щодо готелю «Козацький», який належить Міноборони. Але Генпрокуратура відповіла, що це не зовсім так. Військова прокуратура Центрального регіону зауважила: під час досудового розслідування з'ясовано, що договір про спільну інвестиційну діяльність між ДП МОУ «Готель "Козацький» із зареєстрованими в офшорах компаніями укладено з порушеннями закону. Мовляв, це зробили задля заволодіння державною нерухомістю. Що ж відбувається насправді?
– Передусім зауважу, що рішення про відчуження майна Міноборони ніхто не ухвалював. До того, як витікає із заяви Генпрокуратури, офшорні компанії не виконували умов договору, а кошти, внесені на баланс спільної діяльності, переважно використовували для надання безвідсоткових позик стороннім підприємствам. Тому цю угоду між Міністерством оборони і офшорними компаніями визнали недійсною задля уникнення захоплення нашої відомчої нерухомості.
ДП Міноборони «Готель «Козацький» – насправді є цілим комплексом об’єктів нерухомості в центрі Києва. Зокрема, це будинок Сікорського та іще один готель на вулиці Антоновича. Останній інвестиційно привабливий і здатний приносити хороші прибутки, хоча зараз його економічний стан бажає кращого. Тому люди бізнесу цікавляться ним. А відповідно до законодавства, ми, як орган управління, не можемо втручатися в господарську діяльність таких підприємств. Критика у цьому випадку є доволі цікавою річчю. Коли бізнес щось робить, то зауважує, що ми не вправі втручатися в їхню господарську діяльність. Проте коли «нароблять», то вони піднімають гвалт і волають до нас: «Рятуйте!». Зрештою, Уряд вирішив передати цей комплекс від Міноборони до Мінекономіки. Напрацьовується відповідний пакет документів. Справа в тім, що немає необхідності розміщувати в цьому готелі військовослужбовців, які прибули до нас у відрядження. Неподалік Міністерства є місця, де їх можна чудово розмістити. Будинок Сікорського, на жаль, фактично розвалений, але третій елемент комплексу перебуває у відносно нормальному стані. Зараз ми пробуємо водночас виконати доручення Кабміну і передати комплекс до Мінекономіки. З іншого боку, є плани залишити за собою його частину – гуртожиток, який іще використовується. Як і більшість країн НАТО, Міністерство оборони України позбувається від невластивих функцій, зокрема, утримання мережі власних готелів.
