4218 відвідувачів онлайн
2 334 3
Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.

Реформы 2018. Погляд Грановского

Будь-які зміни та реформи завжди пов’язані з незручностями навіть, якщо це зміни на краще.

Реформи відбуваються постійно. Щось міняється. Пенсійна реформа, медична реформа, реформа освіти. Тисячі гривень витрачаються з державного бюджету. Куди будуть витрачатись у 2018 році наші з вами гроші? І що таке реформи?

234 голоси “за” і Верховна Рада каже “так” судовій реформі. Основними новаціями законопроекту стали: ліквідація місцевих судів і створення окружних судів. Перехід на електронну систему комунікацій, поява антикорупційного і повне переформатування Верховного Суду. Останній запрацював 15 грудня - народження принципово нового Верховного Суду України. Він вперше був сформований на основі конкурсу, як відмітив Президент України.

Однак, запевняють експерти, конкурс був не настільки прозорим. Громадська рада доброчесності виявила дуже багато фактів, які засвідчували, що такі судді не мають бути у Верховному Суді. Наприклад, судді, які засуджували Генерального Прокурора,  діючого, пана Луценка. Мова йде про суддів Слинька та Кравченка. Вони ж відпустили під підписку про невиїзд генерала Пукача, обвинуваченого у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе. Другий момент - всі знають, що статки суддів не відповідають їх доходам. Це, наприклад, суддя Ступак. Журналісти зафільмували маєток у якому мешкає працівниця Верховного Суду. Проте, в декларації будинок зареєстрований на її свекруху. Де сім’я Ступак взяла кошти на житло під  Києвом перевіряє НАБУ.

Схожа ситуація зі створенням антикорупційного суду. 2 законопроекти зареєстровані у жовтні 2017 року Венеціанська комісія не підтримала. 22 грудня Президент запропонував власний, проте і він не отримав схвальних відгуків. Подання Президентом законопроекту про антикорупційний суд мало стати кроком у правильному напрямі у питанні боротьби з корупцією. Однак, у нас є серйозні застереження - низка положень законопроекту несумісні з зобов’язаннями України за програмою з МВФ, а також суперечать рекомендаціям Венеціанської комісії. Експерти переконані процес створення антикорупційного суду затягують навмисно. Невнесення Президентом законопроекту до якого немає застережень ні в українського суспільства, ні в міжнародних партнерів це теж елемент затягування.

Проте, МВФ ставить свої терміни ухвалення закону. Для нас дедлайном, тобто точкою, на якій ми маємо вийти на результат в цілях суспільного інтересу є квітень, коли буде прийматися рішення про подальшу співпрацю з МВФ на цей рік. Та навіть за позитивних обставин антикорупційний суд зможе запрацювати лише наприкінці 2018 року. Адже, на його формування відводять ще 12 місяців.

Україна, 2018 рік. Реформи.

Дуже багато говоримо і говорили про реформи. Україна та реформи, 2018 рік. Що таке реформи в нашій країні? Як пояснити сьогодні громадянам?

Реформа, простіше сказати, спроба, і в нашому випадку доволі успішна, зробити життя більш простим і більш ефективним. Насправді, ми пройшли дуже важкий рік. Було зроблено більше, ніж за багато-багато років в минулому, тому з упевненістю можна сказати, що таке реформи - видно. І народні депутати прикладають для цього максимальні зусилля. Реформи - це зробити життя простішим.

Нинішнім депутатам дістався мабуть один з найважчих періодів в житті країни  і парламенту нинішнього скликання. Які б ключові реформи можна було б окреслити і виділити в 2017 році з переходом на 2018 рік?

Безперечно було задіяно за ініціативи Президента та підтримки парламенту доволі багато реформ. Зоокрема, судова реформа. Дуже важка, дуже складна, до якої ще довгий час ми будемо звикати. Багато нарікань на цей рахунок, але можна сказати, що вона проходить достатньо ефективно. Йдемо буром. Багато що змінили, але про це будемо говорити пізніше.

Безперечно було запущено медичну реформу - це дуже важливо. Будь-яка реформа, про яку ми говоримо, є на виду. Якщо ми прекрасно знаємо, що лікуватись в нашій країні важко, а частіше неможливо. Судитись було інколи важко і не ефективно. Подекуди упереджено. То сьогодні ми вже  бачимо деякі плоди. Запущено новий Верховний Суд, куди попали люди, які безпрецедентно були відібрані по дуже прозорій процедурі. По такій процедурі, аналогів якій немає у всьому світі.

Ми говоримо про реформи децентралізації, а також багатьох інших реформах. Самою ключовою є, безперечно, судова реформа, яка є самою складною з усіх. Вносили зміни в Конституцію. Для того, щоб цей шлях пройти, треба було працювати доволі серйозно із залою. Переконувати залу. Це було не просто, але тим не менше, це вдалось. Це наше велике досягнення і, напевне, нажаль, результат цих реформ помітний не відразу. І тільки в майбутньому люди оцінять ефект від цих реформ і скажуть нам “дякуємо” чи ні. Тому, сьогодні ми можемо лише констатувати той факт, що нам це вдалося зробити - десь на папері, а десь було розпочато реалізовувати їх в життя, але їх ефект ми побачимо не сьогодні - вимагає якогось часу.

Як взагалі формується ідея проведення реформ? Як взагалі формується концепція реформ? Судову реформу проводять депутати поточного скликання не перші, і сподіваємось, не вони останні. Її постійно проводять. Хто придумав провести судову реформу?

Ініціатор судової реформи Президент. Безперечно, що Президент і сам розуміє, будучи досвідченою людиною, що відбувається в країні і не з чуток знає про всі проблеми. Помимо цього є парламентська зала, Кабінет Міністрів, є різноманітні консультанти. Проблеми всі на увазі.

Хто ця група, хто малює концепцію судової реформи?

В першу чергу Президент висвітлює своє бачення.  Працює в Адміністрації Президента Олексій Філатов, який профільно відповідає за судовий напрямок. Він, напевне, і формує логіку Президента  з цього питання. Окрім цього є різноманітні консультанти. Окрім цього, коли документ приходить до парламентської зали, то він обробляється і всі бажаючі вносять в нього свої зауваження. Таким чином він і з’являється.

Сьогодні є концепція, якою має рухатись країна в плані тієї чи іншої реформи? Судова реформа, напевне, ще не завершилась?

Президент в кінці року підписав указ про реформування районних та апеляційних судів в цій країні.

Чи це потрібно було робити зараз?

Достатньо потрібна реформа, оскільки достатньо багато місць, якщо сказати на практичній, простій мові, в якихось віддалених закутках, де просто немає судів. В деяких населених пунктах може працювати 1, 2 особи, або й зовсім відсутні суди. Нажаль, такі приклади також були. Що таке судова реформа районних судів та апеляційних судів? Треба спростити доступ до правосуддя населенню. Якщо ми говоримо про те, що, наприклад, в якомусь районному суді міста Києва недобір суддів, не встигли провести конкурси. Чи географічно дуже важко було туди потрапити. Чи один суд обслуговував дуже велику територію, то люди не могли захистити просто свої права. Рішення виносились довго. Ми не по пліткам знаємо, що, наприклад, після подачі тієї чи іншої заяви до суду, в суді першої інстанції, дата могла призначатись через 3-4 місяці. Навіть є випадки, коли призначались і на 2019 рік. Це як мінімум неприпустимо. Тому, дійсно, така реформа, якщо ВККС здатна таку реформу реалізувати, якщо вистачить людського ресурсу, то, звісно, вона своєчасна. Вона просто не повинна затягуватись.

З 1991 року в Україні штучно насаджували ідею вірусу корупції і от буквально нещодавно Прем’єр-міністр сказав, що ідея з вірусом корупції дещо перебільшена. Чи подолає ця судова реформа, в тому форматі, в якому вона зараз з ліквідацією судів, оцей вірус корупції в судах? Чи це може штучно створена паніка щодо вірусу корупції?

На ці питання відповідає якась звичайна логіка. Чому вона існує? Тому, що людям пропонують гроші. Простіше сказати гроші, які вони не бояться брати за свою лояльність. Якщо судді будуть отримувати достатню заробітню платню. Треба начати з іншого. Хто ці люди? Все рівно країна змінюється. Сьогодні на прикладі Верховного Суду суддями стали не лише судді в минулому, а й адвокати з належною репутацією і наукові співробітники. Це ті люди, які не дозволять собі займатись подібними справами. Перш за все ми говоримо про якийсь людський стержень, який при будь-яких обставинах грає ключову роль. По-друге, заробітна плата. Не може суддя  отримувати декілька тисяч гривень. Це людина, яка вершить долі людей, це людина, поведінку якої потрібно  наслідувати. Це людина з репутацією, праця якої повинна належним чином заохочуватись. І відповідальність. Країна за декілька років змінилась так, що з кожним  днем ризики в людей, які займаються певною корупційною діяльністю, не зіставні з тими благами, які вони отримують тоді, коли займаються цим.

Наприклад НАБУ. З’явився новий орган, який задав непоганий тон. Співробітників цього органу люди бояться.

Графіка щодо корупції в Україні.

Наскільки успішною є боротьба з корупцією?

2,5 % вважають, що боротьба з корупцією є успішною.

12,2 % вважають, що переважно успішною.

33,5% переважно неуспішною.

46,1 % вважають повністю провальною.

5,7 % важко відповісти.

Ось така соціологія. Це соціологія відкрита. Вона є в інтернеті. Фонд Демократичні ініціативи.

Чому сталася ситуація, що органи є, органи працюють, а статистика показує зворотнє? Чиновники бояться НАБУ. Але чому така статистика?

Коли ми говоримо про ті органи, які сьогодні воюють з корупцією, перш за все вони займаються так званою “елітною” корупцією у вищих ешелонах влади. Це річ йде зоокрема про НАБУ. Є віра в те, що її стало менше скрізь. Статистика така тому, що люди в переважній більшості не довіряють іншій. По-друге, багато що залежить і від людей, від мешканців. Для того, щоб не брали, треба і не давати. А це психологія. Тому, ми повинні працювати над зміною законодавства в тому напрямку, щоб давати просто було невигідно. Неодноразові бесіди з чиновниками у східній Європі, де інтенсивна боротьба з корупцією почалась достатньо давно і вони, нажаль, констатують ті ж обставини. Візуально можливо буде здаватись, що так, її стало менше. Її і насправді стало менше, але, насправді, вони не бачать великих змін, принаймні, поки не було змінено законодавство таким чином, що бізнесменам перестало бути вигідно платити чиновникам за ті чи інші послуги. В цьому то й справа. Суспільство на це повинно правильно реагувати. Щось відбувається не так, десь є подібні прояви, негайно треба заявляти. Будь-який факт, якому правильно надали розголосу, моментально знищується на корені.

Політики вірять в перспективу реформ. Чи вірять українці?

Думка громадян.

Чи вірите Ви в успіх реформ в Україні?

Думка 1:

Деяких так. Але тих, які українських політиків примушують приймати із за кордону.  А тих реформ, що ми придумуємо і фантазуємо тут самі, не вірю, оскільки наші ж політики лобіюють власні інтереси, проводячи якісь реформи.

Думка 2:

Напевне, так. Мені б хотілось вірити. Не буває все просто. Не буває, щоб було все добре, а до цього не було погано. В будь-якому разі реформи завжди кажуть, що жити під час реформ і реформування саме складніше. Я вірю, що ми зможемо, ми пройдемо і що далі буде краще.

Думка 3:

Поки що не вірю. Тому, що я не бачу якихось дієвих результатів. Реформи є, руху багато, а толку ніякого.

Думка 4:

Напевне, що вірю. Чи хотілось би вірити. В іншому випадку, якщо і в цьому нас держава підведе, то ніяких шансів в Європу попасти немає.

Потрібно вірити в ці реформи. Вони будуть рухатись. Чому тоді органи пересварилися між собою? Ми бачили з Вами в кінці року реформовані, новостворені - всі пересварилися між собою. НАБУ з НАЗК, НАЗК з ГПУ, ГПУ із НАБУ і НАЗК, ще й САП десь в довісок.

Це питання часто задають і воно важке. Відповідь на це питання, як і на багато інших, лежить в одній площині - це людський фактор. Що таке НАБУ і САП? Давайте об’єднаємо їх в одне ціле. З’явились нові амбіційні органи. Треба віддати їм шану. Вони запустились не погано і задали дуже хороший тон. І дуже гарний темп. Керівництву цих органів вдалось виховати, швидко виховати, якісь такі правильні цінності в своїх співробітниках: командний дух та інше. І цілком природно, що ця поведінка відрізняється від поведінки в інших органах. Що таке ГПУ з іншої сторони? Це монстр, у якого самі широкі повноваження в області підслідності, нагляду за іншими правоохоронними органами, які мають власне слідство поки що. І традиційно цей орган в загальному міг приймати будь-яке рішення. Звісно, що тоді, коли в НАБУ щось об’єктивно виходить і за це його ще й хвалять, а будь-які ініціативи, будь-які добрі справи, які були реалізовані співробітниками ГПУ, ніхто не помічає, а в гіршому випадку ще й критикує, то звісно ж, що виникає цілком природна конкуренція. Тому, не потрібно докоряти настільки співробітникам НАБУ, ГПУ або САП у питаннях такої конкуренції і появ деяких непорозумінь, оскільки це просто людський фактор, який притаманний будь-якій такій проблемній ситуації. З упевненістю можна сказати, що в майбутньому їх буде менше, всі зможуть знайти спільну мову в цьому питанні.

Поцікавившись, як ці процеси проходили в інших країнах, де з’являлись такі нові органи, то можна зрозуміти, що такі конфлікти були скрізь. Тому, він був невідворотнім. Він повинен був, напевне, бути іншим. Але, з точки зору невідворотності, ми були змушені побачити такий конфлікт. Ті правоохоронці, які працювали до створення НАБУ і САП, не користувались такою підтримкою іноземців, вони не користувались такою медійною підтримкою, і ніхто не пробачав ніяких помилок ніколи і не збирається цього робити. Тому, вони природнім шляхом реагують на ту похвалу, яку отримують їх конкуренти, як їм може здаватись, якось по своєму. Їх можна зрозуміти в цьому.

Суб’єкт законодавчої ініціативи народний депутат Грановський боїться НАБУ і САП як новостворених органів?

Цікаве питання. З правової точки зору такого страху не має, оскільки немає за що відповідати. Але, питання цікаве тому, що у випадку, якщо у слідства або в детективів НАБУ з’являться якісь здогади, що Грановський повинен за щось відповідати, є побоювання того, що суспільство дуже складно буде переконати у зворотньому. Це той орган, який користується найвищим кредитом довіри і в словах якого ніхто не сумнівається. І це, напевне, добре. Але, слідство повинно бути справедливим. Суди повинні працювати ефективно. І до думки слідчого суд повинен відноситись критично. Грановський не боїться з точки зору власного життя і ми всі опинились в такій ситуації, коли сперечатись з таким органом доволі важко. Напевне, що можливо, але, в принципі, не просто. Це певна специфіка.

Для чого нам антикорупційний суд, якщо в нас сьогодні є НАБУ і суди, які ми прореформували і вони мають працювати ефективно?

Чергове непросте питання. Грановський не є прибічником створення антикорупційного суду, але ми з вами працюємо на суспільство, на країну. Якщо країна вважає, що такий суд потрібен ...

Країна чи активісти?

Є схильність вважати, що активісти, про яких іде мова, змогли сформувати суспільну думку, напевне, що навіть в рамках країни. Треба перевірити. Суд це ж не тюрма. Суд це місце, де правлять правосуддя.

Якщо там буде такий Бобровник, який сьогодні сидить в Солом’янському суді і підписує все підряд без суду та слідства…

Давайте зробимо знижку на те, що ми знаходимось в тому часовому проміжку, коли ці органи тільки розвиваються. Тому, є якісь там певні моменти, як, наприклад, було названо прізвище відомого судді, то це викликає певні побоювання. Стахановець просто - працює 24 години на добу... Напевне ми з вами справедливо можемо вважати, що в майбутньому таки інцидентів буде менше. Тому, якщо такий, згідно думки суспільства, суд потрібен, то хай він буде.

Перемелемо, пройдемо. Якщо буде непотрібен, то викинемо?

Об’єктивно досвіду створення антикорупційних судів в світі мало. Їх не так багато. Тим не менше немає нічого складного, якщо з’явиться ще один суд і він буде працювати професійного. Ті, хто звикли до так званого “старого життя”, коли ті чи інші питання вирішувались під столом або за кадром. Ті люди, які бояться нового життя, коли всі процедури будуть прагнути до якоїсь прозорості, відкритості і рішення будуть прийматись максимально чесно, це тільки краще. Тому, що неймовірна кількість недоліків було і у тієї системи серед людей, у яких були можливості. Все це небезпечно, некомфортно і просто сумно.

Коли вдасться переконати парламентарів все-таки прийняти антикорупційний суд?

Парламент вже готовий.

Чи готовий Олександр Грановський перестати бути народним депутатом і піти суддею антикорупційного суду, якщо в нього такий кредит до цього суду?

Треба займатись тим, чим подобається, але в загальному треба бути готовим займатись тим, для чого можна бути потрібним. Питання реторичне.

Провокація хабара стала доволі частою в українському соціальному просторі. Про це говорять, а НАБУ це використовує як спосіб боротьби з корупцією. Яке ставлення до такої ідеї, яку використовують для боротьби з топ-корупціонерами?

Звісно ж, що з людської точки зору, треба не брати. Треба бути розумнішим, вести себе правильно і просто не брати. З юридичної точки зору, напевне, інтрига в іншому місці знаходиться. Багато топ-чиновників вважають, що у випадку, коли був зафіксований, або в майбутньому буде зафіксований або встановлений факт провокації хабара, то це звільняє від відповідальності того, хто його брав. Ми ж розуміємо, що це зовсім не так. В цьому випадку буде відповідати не тільки провокатор по закону, але і той, безперечно, хто цей хабар взяв.

Європейський суд іншої думки і він каже, що якщо мала місце провокація хабара і в цьому задіяні працівники правоохоронних органів, то виключається можливий склад злочину і взагалі виключається склад злочину, оскільки би за реальних обставин він ніколи не відбувся. Але наше законодавство прописане трішки інакше.

На скільки можна зрозуміти, то співробітники НАБУ дуже добре аналізують цю ситуацію, добре прочитали КПК. І коментар. І діють, як їм здається, в рамках закону. Наскільки вони вміло маневрують при цих обставинах, тільки в майбутньому стане зрозумілим та очевидним, коли суди будуть приймати відповідні рішення. Треба бути пильним. Треба розуміти з ким розмовляєш і просто не попадати в ті ситуації де це можливо. Ось і все.

Думка населення.

Чи варто провокувати посадовців на хабар?

Так - 54,3 %

Ні - 25,7 %

Важко відповісти 20,0 %

Українці по різному ставляться до боротьби з корупцією і до провокації хабара.

5 пріоритетних реформ депутата Грановського на 2018 рік:

1. Закінчити реформу правоохоронних органів;

2. Запустити ДБР;

3. Закінчити судову реформу;

4. Податкова реформа - частиною цієї реформи повинна стати нульова декларація;

5. Медична реформа.

Якими ще реформами нас нагодує влада у 2018 році, побачимо.

По матеріалам програми ДокаZ з Олексієм Шевчуком: Олександр Грановський, народний депутат України на каналі ZІК (ефір від 04.02.2018 р.)

Коментувати
Сортувати:
Я ему категорически НЕ ВЕРЮ!.То, что известно о его "делах", даёт все основания полагать , что всё сказанное им банальная и лицемерная попытка саморекламы. Подбарыжник- и другим не станет.
показати весь коментар
17.02.2018 20:53 Відповісти
В его "погляде" должно отражаться небовклеточку.
показати весь коментар
18.02.2018 08:30 Відповісти
Доки буде оця "соціологія" ? Доки будуть питання "чи ви довіряєте?" Невже не очевидно, що це небезпечні дурниці? Щоб відповідати на питання про хід, призначення та ефективність реформ державного масштабу, треба бути фахівцем. Людина може сказати: мене цей лікар не влаштовує; або вона, працюючи, скажімо, робітником, не може судити про медичну реформу.
показати весь коментар
18.02.2018 14:22 Відповісти