Про "переслідування патріотів"
Кілька днів підряд українська поліція, вже традиційно, «переслідувала патріотів».
Спочатку, 14 лютого, у середу, на Донеччині та в Києві поліцейські затримали трьох осіб, причетних до громадської діяльності батальйону «Донбас». «Волонтера» і ще двох «бійців».
На захист невинних жертв поліцейської сваволі, як годиться, було організовано низку рішучих виступів. Від народних депутатів з «Самопомочі» до обуреної громадськості. Суть цих виступів - злочинна влада знову переслідує патріотів!
Переслідувати патріотів за їх політичну чи то світоглядну патріотичну позицію вважаю неприпустимим. Тому, звичайно ж, поцікавився, а що саме патріотичного вчинили ці троє, за що до них така несправедливість.
Отже, суть «патріотичного заходу», проведеного трьома нашими «героями», полягала в наступному: пару місяців тому, а саме 6 грудня 2017 року, в селі Велика Новосілка Волноваського району на Донеччині вони вирізали сім’ю місцевих фермерів. Для довідки: село розташоване на повністю контрольованій Україною території, у 65 км на Захід! від мирної української Волновахи.
Убито було подружжя: чоловік і дружина, відповідно 56 і 46 років, та їх 23-річний син.
Усім трьом перерізали горло. За що? За те, що на глибоке переконання трійці «активістів» сім’я підтримувала сепаратистів, а тому іншої кари, як ритуальної смерті від рук «народних месників» не заслуговувала.
Ну і, наостанок, звісно - гроші. Як же без цього, для справжнього, сповненого специфічним «патріотизмом», джентельмена удачі. Сорок тисяч гривень, знайдених у замордованої сім’ї, трійця, приблизно порівну, розділила між собою.
Пан Семенченко & Ко називають це патріотизмом? Тоді у нас категорично різні уявлення про патріотизм і патріотів. І компромісів тут немає. Для мене ці особи є покидьками, незалежно від їх минулих уявних чи реальних заслуг.
Ще одна «патріотична» акція відбулася 15 лютого у Києві під Солом’янським судом, де приймалося рішення про запобіжний захід до мера Одеси пана Труханова.
Згаданий мер, безумовно, заслуговує на увагу правосуддя до своєї особи і має відповісти на низку питань як щодо своєї громадянської позиції, паспортів, господарських оборудок з покупкою приміщень для міської ради та багато інших.
Але досі не збагну в чому могла полягати суть акції, яку проводили активісти «Національного корпусу» та «Донбасу»?
Може хотіли роздерти на шматки Труханова, принизити його якось, кинути до смітника, чи закидати кінець-кінцем яйцями?
Може. Але, схоже, той так само готувався до такої не дружньої зустрічі і спробував убезпечити свою персону від принижень, сховавшись за спинами групи підтримки. Що ж, має право.
Що мусить робити поліція правової демократичної країни у цій ситуації?
Як би кому не хотілося, але завданням поліції є, по можливості, запобігти сутичкам між громадянами з різною позицією. Між тими хто «за», і хто «проти», між тими хто «з нами», і «хто не з нами», між «правими», «не правими» і «лівими», між тими, хто «за все хороше» і тими, хто любить інше.
Карма поліцейського у тому, що не даючи іншим принагідно завдати шкоди одне одному, він готовий при цьому ризикувати власним здоров’я і життям.
Так сталося під Солом’янським судом. Не отримавши нагоди побитися з опонентами, деякі з «патріотів» вирішили додати резонансу своїм діям через сутичку з правоохоронцями. В результаті - один з афектованих «героїв» дістав бойовий пістолет і вистрілив у поліцейського.
Цим було поставлено крапку у проведенні мирної акції. Поліція затримала 36 осіб, трьом з яких було оголошено підозри у скоєнні кримінальних злочинів.
Переслідування патріотів? Що ж, як на чию думку патріотизм - це неадекватність, хуліганство, істерика і бандитизм, то так! Але тоді у нас знову принципово різне розуміння патріотизму.
Принагідно мушу нагадати, що стаття 46 Закону України «Про Національну поліцію» дозволяє поліцейським без попередження, у разі збройного нападу, застосувати вогнепальну зброю на враження і ліквідувати особу, що вийняла зброю.
А взагалі, як на мене, ця «акція» стала черговою спробою дискредитувати мирний протест в очах тверезо мислячих українців.
Але саме завдяки мирному протесту народжувалися держави, знищувалися тиранії і встановлювалися демократичні уряди. Завдяки мирному протесту держави ставали успішними. Тому - дискредитувати мирний протест - це абсолютно не патріотична ідея, на шкоду майбутнім поколінням українських політиків та громадських активістів.
Прикро, що здоровий глузд наразі не є особливо модним і популярним трендом.
Йому на заміну приходять бажання сподобатись, уникнути проблем, дискомфорту, чи здобути ситуативну, тактичну перемогу на шкоду майбутньому.
Напевне, саме цим і пояснюється рішення судді Шевченківського районного суду Києва Світлицької для якої, виявляється, стріляти в поліцейського не є злочином.
За цю «великодушність» частина патріотів вже трохи не ікони готова з цієї судді писати. Такий ось химерний «патріотизм», всупереч закону і справедливості.
Ну і, нарешті, неділя, 18 лютого. Протестні, урочисті, меморіальні заходи.
Все, як має бути в цей день, в європейській країні, де є політична конкуренція, був Майдан Гідності з трагедією розстрілу Небесної Сотні і йде війна... Так, з емоціями, але відносно цивілізовано, аж поки...
Поки групі учасників не прийшла в голову «патріотична» ідея - громити будівлі у центрі Києва. Що? В цих будівлях - агенти Кремля? Ну тоді все зрозуміло - розгромити, а краще - зрівняти з землею, щоб і духу не було! Агенти Кремля в Києві? Так і Києва не шкода!
Поліція кваліфікувала ці дії за ч.2 ст. 296 ККУ, як групове хуліганство. Не виключено додаткову кваліфікацію за ст.194 ККУ (умисне знищення або пошкодження майна).
Скажете - непатріотично?
Погромы в Киеве - естественный процесс при отсутствии реакции государства. Очень было бы интересно увидеть, например, в Москве здание какого-нибудь Германского сотрудничества эдак в 1943 году.
Хватит, Иван, подхалимничать, вытрите свой рот.