Кокаїновий натяк

Цікаво спостерігати за розвитком подій навколо кокаїнової справи. Вчора підтвердилася інформація про те, що муку на яку було замінено порошок з Аргентини вивозили бортом секретаря російського Радбезу Миколи Патрушева. Кожна людина, яка уявляє собі систему безпеки перших осіб держави, розуміє, що жоден вантаж не може потрапити на борт без відома начальника особистої охорони. По відомчій традиції ця людина завжди одна з найближчих та найдовіреніших біля кожного "тіла". Жоден начальник "лічки" не ризикне своєю кар'єрою та життям дозволивши завантажити на перший борт якісь незрозумілі валізи без перевірки. Ні, для того, щоб начальник особистої охорони не задавав питань сама перша особа повинна надати йому наказ відвернутися, дозволити, не перейматися, завантажити та питань не задавати. Відносини російського керівництва із кокаїном мають давню та насичену історію. Наприклад є теорія про те, що на своїй посаді у Петербурзі Путін також неофіційно курував так званий Північний кокаїновий шлях - процес контрабанди наркотиків із країн Південної Америки через Півничну столицю Росії. Більше того, основні трафіки наркотиків, в тому числі через країни Кавказу, завжди знаходилися під наглядом та супроводом СВР та ФСБ РФ. Якщо російське керівництво залучено до наркотрафіку давно, чому скандал здійнявся саме зараз? Здається, навіть не тому що цього разу в контрабанді наркотикі задіяна одна з перших осіб держави. Хоча це і безпрецедентний випадок. Причина може бути в тому, що Росія стає країною-ізгоєм. Правила гри міжнародної політики дуже прагматичні та цинічні. Якщо країна займає своє зрозуміле місце на світовій шахівниці, грає за правилами, міжнародне співтовариство може пробачити керівництву держави багато вад. Нелегальний бізнес, порушення прав людини, багато іншого. Але якщо країна та її керівництво перетворюється на глобальну загрозу та губить останній зв'язок з реальністю - тоді міжнародне співтовариство починає виставляти їй до виплати усі рахунку, які були виписані авансом. Саме так скандал, який в іншій ситуації був би вирішений втручанням спецслужб та неофіційним попередженням про червоні прапорці стає публічним. Рахунки арештовуються, друзі-мільярдери потрапляють в поле зору міжнародних правоохоронних структур, трафіки жорстко і публічно припиняються. Який висновок? Можу сказати тільки одне - висновки із ситуації повинні робити і і керівники нашої держави. Особливо ті, які продукують через своїх спікерів ідеї українського чучхе. Особливого шляху розвитку, в якому наші стратегічні патртнери із своїми порадами, грошима, допомогою та консультаційними місіями, нам не указ. Зараз міжнародне співтовариство стоїть на боці України. Розуміючи, що головне зараз - підтримати нас як форпост цивілізованого світу, допомогти вистояти, очі на вади нашого керівництва міжнародні партнери готові закрити. Але закриті очі не означають сліпоти. Наші партнери із їхніми розвідувальними та оперативними потужностями знають усе про шахери-махери керівництва нашої країни. Але поки Україна витримує правильну траекторію руху - від дикості до цивілізації, поки ми воюємо за майбутне усього світу, партнери готові закривати очі на багаточислені проблеми росту. Якщо ж наше керівництво колись вирішить зрадити інтереси України із Росією, бо саме з Росією можливо ділити корупційні бариші від транзитного трафіку, рахунок буде виставлений і їм. І Заходом і українським народом. Хай кокаїнова справа стане уроком не тільки для російських, а й для українських політиків.