У ВІЙСЬКОВИХ З’ЯВИТЬСЯ 200 ТИСЯЧ КВАДРАТНИХ МЕТРІВ КВАРТИРНОГО ЩАСТЯ
Україна цьогоріч збирається перевершити всі свої досягнення, які вона мала досі в царині капітального будівництва та ремонту об’єктів для власного війська. Відомо, що на 2018-й держава для цієї мети надала рекордний фінансовий ресурс – понад 4 млрд гривень. Левова частка коштів піде на спорудження, реконструкцію і капремонт військових об’єктів у 21 області країни. Найбільш очікуваною як нашими звитяжцями, так і загалом українцями новиною є те, що оборонне відомство розпочне будівництво казарм поліпшеного планування. Саме так стартує програма, що має за мету поступово знайти адекватні шляхи вирішення житлової проблеми у війську.
Про те, як саме будуватимуть 184 казарми поліпшеного планування й житлові комплекси, на які виділено 2,63 млрд гривень, я довідався в людей, безпосередньо причетних до розробки і впровадження цієї ідеї в життя. В разі успіху ініціативи, 23 тисячі контрактників ЗСУ покращать житлові умови. На все про все – 7 місяців. Терміни ніхто не змінюватиме – здача більшості об’єктів має відбутися цьогоріч: робота тут розписана буквально по дням.
УПРАВЛІННЯ ФІНМОНІТОРИНГУ МОУ ПЕРЕВІРИТЬ ПЕРЕМОЖЦІВ ТОРГІВ НА ДОБРОЧЕСНІСТЬ
Мені пощастило взяти участь у нараді в Міністерстві оборони України, де якраз і зібралися потрібні в цій темі спікери.
За словами заступника очільника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України полковника Олександра Чергінця, весь період будівництва розділено на 6 етапів, які жорстко контролюватимуть на предмет виконання запланованих робіт і їхньої якості. У цей процес задіють Центральний проектний інститут (ЦПІ) при Міноборони. Також за контроль за будівництвами беруться і волонтери. Про кожен зведений будинок обов’язково напишуть на сайті оборонного відомства. Певна проблема тут – недосконале законодавче врегулювання аспектів технагляду. Зокрема, щодо оплати за рахунок коштів служби замовника залучення до технагляду сторонніх організацій. Але цю проблему мають вирішити.
– Це дуже соціально значущий проект, який розпочато за дорученням Президента України. До кінця року маємо здати 184 об’єкти. Душею не кривитиму – це зробити складно, але можна. І це правда, що в українській армії такої масштабної будівничої ідеї ще ніхто не реалізовував. Але це не повинно нас лякати, бо дорогу, як кажуть, осилить той, хто йде, – зауважує заступник міністра оборони України генерал-майор Олег Шевчук. – Де ви бачили, щоб армійське житло такого класу в нас здавали вже із мебльованою кухнею, обладнаною плитами, витяжками й умонтованою духовою шафою!? Це типові вимоги до всіх об’єктів будівництва. Так само ми їх централізовано забезпечимо іншими меблями, матрацами, подушками, ковдрами. Весь процес від забиття першого кілочка до радісних емоцій новоселів буде публічно-звітним – ми це гарантуємо.
Задля якісного технагляду за згаданим проектом, до складу ЦПІ МОУ вводять окремий підрозділ, який наповнять фахівцями-будівельниками, але колишніми військовими – небайдужими, активними. Дехто з них пройшов Євромайдан і АТО. На думку керівництва, вони розуміють, на яке саме житло чекають у війську. Їхнє завдання – збороти бюрократію, зробити цей проект швидким, реальним і якісним. Група координуватиме роботу територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь (ТерКЕУ) із ЦПІ, технаглядом і військовими частинами. Через велику кількість об’єктів група допомагатиме у менеджменті по кожному майданчику. Ці люди не просто працюватимуть, а буквально житимуть на об’єктах військового будівництва.
За словами Олега Шевчука, вже опрацьовано тендерну документацію проекту із залученням належних служб – зокрема, Департаменту внутрішнього аудиту МОУ. Це обов’язковий механізм запобігання негативним речам, що можуть виникнути у процесі закупівель. Управління фінмоніторингу Міноборони перевірятиме переможців торгів, пов’язаних із цим будівництвом, у базах даних правоохоронних та інших органів. Та інформуватиме ТерКЕУ про застереження щодо конкурсантів, передовсім, про ймовірну подачу фіктивної документації. Раніше ці фахівці вже виявили значну кількість фіктивних фірм, які пробували заходити до ринку замовлень від Міноборони на перший погляд із «гарними» документами. Також тут відслідкують, чи не зайшли на торги споріднені структури.
ВІД УСЬОГО КАНОНІЧНО РАДЯНСЬКОГО ВІДМОВИЛИСЯ
– Звідки взялася ідея, з чого все почалося? – запитую в генерал-майора Олега Шевчука.
– Ми моніторили проекти гуртожитків, які вже у нас є, аби вибрати прийнятний варіант і вийти не на разову акцію, а на планомірну роботу на роки вперед. Тому враховували швидкість спорудження, висотність, вартість, кількість людей, яких можна забезпечити житлом, – відповів Олег Миколайович. – Та коли до такого творчого аудиту долучили атовців, волонтерів-будівельників, виявилося: із проектом не все гаразд. І що варто сформувати групу, яка зробить головне – не утвердить якусь нашу начальницьку забаганку, а справді врахує всі нюанси, потрібні для комфортного життя молодої людини ХХІ століття, яка одягла однострій. Вони одразу «забанили» початковий проект, зроблений, скажімо так, людьми у віці. Від нього і справді віяло чимось «совковим», починаючи від екстер’єру, закінчуючи винятково статутними ліжками, приліжковими тумбами і віддаленим спільним гардеробом для особистих речей контрактників! І коли ми на те подивилися з точки зору сучасного розуміння комфорту та зручностей, зрозуміли, що бачимо далеке минуле, яке нам категорично не підходить.
Ми щиро хочемо збудувати інфраструктуру для постійної армії, яку ніхто не посміє скоротити й нищити. Зокрема, йдеться про нормальне житло і необхідний навколишній ландшафт комфорту. Військовий, після важкої праці на полігоні, повинен не просто повернутися у прийнятний особистий простір. У військовому містечку, де він мешкає, має бути кафе, перукарня, сауна, спорткомплекс. І це все ми робитимемо – «зрадофіли» нехай потерплять із критикою. Звісно, треба контролювати, бо понад 2 мільярди гривень – потенційно ласий шмат «пирога» для людей від будівництва, який можна «надкусити», сподіваючись, що ніхто не побачить, – говорить радник Президента України Юрій Бірюков. – Потрібно розуміти, що таких обсягів будівництва у Міноборони не було. 200 тисяч квадратних метрів житла для військових точно ніхто не будував. Два місяці ми із нашими помічниками вдосконалювали типовий проект гуртожитків, зважаючи на всі дрібні його деталі. Також вони вичитували документацію і виправляли в ній помилки, уніфіковували тендерний «кейс» для всіх 184 торгів, заклавши жорсткий таймінг робіт, жорсткі штрафні санкції і право одностороннього розірвання угоди з боку Міноборони у випадку зриву графіка робіт на 30 і більше днів. Нині мізкуємо над компенсаційним механізмом для таких випадків. Вважаю: ми повинні отримати змогу розблоковувати кошти, аби за них купувати будматеріали й добудовувати об’єкти своїми силами. Наразі ж збираємо команду проект-менеджменту, бо наявних фахівців суттєво бракує. Її ми інтегруємо у ЦПІ МОУ. Вона, як уже зазначив Олег Миколайович, займатиметься технаглядом реалізації проекту. Крім того, ці хлопці гарантуватимуть швидкість проходження комплектів документів. 2017-й показав проблему, коли будівельні компанії, побачивши, що нездатні виконати угоди без збільшення вартості робіт, відмовлялись їх завершувати. Восени чимало договорів розірвали, бо ми не давали їм підвищувати вартість робіт і не йшли на погіршення якості. Це гіркий досвід, який нас багато чому навчив.
МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ВИЗНАЧИТЬ ПОТРЕБИ У ЖИТЛІ
Чи був аудит, власне, запитів військових: що вони хочуть, яким бачать своє житло?
На це запитання відповів Олександр Погребиський – ветеран АТО, який закінчив Київський національний університет будівництва та архітектури.
– Мене, Олексія Петрова, Дарину Недозим, Василя Зернецького й інших небайдужих до армії та знайомих професійно із темою будівництва людей закликали допомогти у формуванні оптимального варіанту типового житла для військових. Запросили і тому, що ми воювали, – каже Олександр. – Те, що вперше побачили, було зовсім непривабливим і канонічно радянським. Більше всього дратувало розташування меблів і людей у кімнаті. Таке враження, що проектант не знав, що обстановка, її кольорова гама впливає на психологію людини, зокрема й на боєздатність військових. Направду, ми довго гралися, поки не дійшли до оптимальної колористики. Обговорювали все до дрібниць – яка плитка буде на кухні, де і який душ планувати, яку конструкцію меблів обрати. Свого часу ми багато жили на полігонах, у казармах і бліндажах. Тому маємо уявлення про екстремальні побутові умови. У жовтні 2017-го ми вийшли на презентацію типового житлового блоку в натуральному розмірі з двома кімнатами по 5 військовослужбовців у кожній Верховному головнокомандувачу та Міністру оборони.
– Наскільки широким було фінансове поле для ініціативи, адже саме воно задає межі креативності?
– 12 липня 2017-го на засіданні РНБОУ вперше публічно озвучили, що частину коштів спецконфіскату, а це 1 мільярд гривень, виділять армії – на питання будівництва житла. Ми хотіли їх освоїти, купивши на них квартири. – коментує Олег Шевчук. – Але Верховний головнокомандувач засумнівався, чи є в тому сенс? Адже це не вирішить житлову проблему в армії! Та й менше, як за півроку, що лишалися, ми просто не встигли б витратити ці кошти в інакший спосіб. Тоді він нас зорієнтував, що це мають бути штатно-посадові кімнати і квартири для контрактників на території військових частин або безпосередньо біля них. Щоб приходячи у військо, контрактник розумів: у нього є стартова умова для життя – кімната в гуртожитку. Так от, до того мільярду нам додали іще 1 мільярд саме під цю мету. На наступний 2019 рік нам обіцяють щонайменше іще 1 мільярд гривень на згадану програму. Ідея в тому, що через кілька років служби контрактник зможе переїхати в кімнату із ліпшими умовами, де він житиме із дружиною. Зараз Юрій Бірюков організував роботу групи фахівців – будівельників і математиків, які займаються неординарною й надзвичайно цікавою прогностикою. Вони формують математичні моделі того, які виникатимуть потреби у військовослужбовців у різному виді житла – кімнат, малосімейних квартир, повноформатного службового житла, залежно від термінів служби – для армії в цілому і конкретних частин зокрема. А наш Юридичний департамент та ГоловКЕУ вирішують, як це оформити юридично.
– Таку модель відпрацьовують у війську вперше, – долучається до розмови Юрій Бірюков. – Тут враховують багато чинників. Зокрема, штатну структуру частини, її ротаційні особливості, поточний і прогнозований сімейний стан військовиків. Це складно, приблизно на рівні тому, як формувати правильний прогноз погоди на тривалий час. Приміром, у цю модель закладено фактор, що перебуває в абсолютному тумані. Коли війна завершиться нашою перемогою, почнеться, умовно кажучи, переформатування армії. Сподіваюся, обійдеться без скорочень. Але варто розуміти: ми закладаємо модель, яка примушує будувати об’єкти по всій країни з прив’язкою до тих частин, що є зараз. Поки ми готові сказати, яке потрібне житло ближчим часом. Тобто, скільки треба гуртожитків із кімнатами на п’ять осіб, скільки збудувати кімнат на двох, або ж малосімейок. Але ж маємо розрахувати абсолютно всю діаграму потреб у штатно-посадовому житлі. За роки незалежності тривало скорочення масиву службового житла через його приватизацію. Таким чином ми втратили просто гігантську базу службового житла війська. Тепер її відновлюємо. Всю непривабливість цієї історії я вперше осягнув у червні 2014-го, приїхавши до знайомих РЕБівців, виведених із Криму. Їх привезли на Одещину й поселили у військовій частині. Офіцери із сім’ями мешкали в спортзалі, влаштувавши імпровізовані переборки. А навколо було військове містечко зі своєю інфраструктурою – головно п’ятиповерхові хрущовки. І я з подивом довідався: на території мегасекретної частини розташувався цілком цивільний житловий квартал. Багато військових пенсіонерів приватизували квартири або продали їх. Тому нові гуртожитки будуватимуть на землях оборони й на терені військових частин з можливістю охорони периметра. Досвід 2014-го, коли блокували військові частини (як у Криму і Донбасі – Авт.) нас дечому навчив.
ЕКОНОМИТИ – НЕ ОЗНАЧАЄ ПОГІРШУВАТИ
– От у Башкирівці неподалік Харкова, де розташована одна із бригад, закінчено спорудження двох будинків, на підході третій. Це штатно-посадові квартири, які із великими потугами зводили майже 10 років, – доповнює генерал-майор Олег Шевчук. – Там же збудуємо кілька гуртожитків. Майданчик цей обов’язково огородять, і ВСП нестиме там службу. В країні сотні таких недобудов, які можна завершити, вирішуючи житлову проблему. Водночас з математичним моделюванням, вивчаємо і типові проекти малосімейних квартир. Уже є кілька варіантів: дев’яти, шістнадцяти й чотириповерхові. Останні – найпростіші конструктивно і найшвидше зводяться. Багатоповерхівки актуальні у великих містах, де важко із землями, але вони однозначно дорожчі. Також варіюємо схеми внутрішнього наповнення проектів. Як усе вийде, залежить від кошторису конкретних варіантів. Думаємо і над організацією загального побуту, умовно кажучи, корпоративної структури – клубів, спортмайданчиків, магазинів, сфери обслуговування. Так створимо робочі місця для дружин (чоловіків) військових. Треба, щоб родина не вибивалася із військової «родинності». У Башкирівці ми поступово розвинемо саме такий сценарій.
– Меблі, з якими житимуть військові, є творінням рук і серця Дарини Недозим. Вона повністю відійшла від своїх справ і вклалася у розвиток цієї ініціативи. Дуже добре, що в її голові немає тарганів у формі – їй ніщо не заважало креативити, – оповідає Олексій Петров, громадський діяч, який до війни займався меблями. – Ці меблі вироблятимуть в Україні, і вони недорогі та функціональні, бо однозначно створюють військовим нормальні умови. Зараз варто повернутися обличчям до військових і зрозуміти: вони теж люди, які хочуть після важкого дня відпочити, повернутися у власний особисто-інтимний світ, перезавантажити свідомість, прийняти душ, лягти на нормальному ліжку й на нормальних матрацах. До речі, вони не будуть ватними. Як добре, що нарешті згадали, що солдат не тільки має їсти, спати, воювати й помирати. І нам дуже потрібні люди на місцях, де будуватимуть житло військовим. Це можуть бути небайдужі, ідейні люди, які хочуть практичних змін в армії, а не тільки фонтанувати критикою.
– Якої допомоги очікуєте від місцевої влади? – запитую в заступника міністра.
– Якщо справді хочуть допомогти, я просив би їх сконцентруватися на позитивному вирішенні питань оформлення земель оборони, що дозволить розгорнути масштабне житлове будівництво і загалом використання таких ділянок. Багато громад пропонують допомогу в створенні умов для раціонального використання земель оборони. Так, у Житомирі міський голова зацікавлений в спорудженні житла військовим і щиро опікується тим.
– Чи є ресурс на благоустрій нових містечок?
– Вартість благоустрою значна з урахуванням кількості гуртожитків. На повне ландшафтне окультурення одного об’єкту доведеться вишукати близько 1 мільйона гривень. Тобто, на всі гуртожитки додатково треба іще майже 200 мільйонів гривень. Ми ж хотіли за рахунок наданих 2 мільярдів зробити максимальну кількість ліжко-місць. Це пріоритет, який не означає відсутності благоустрою. Ним опікуватимуться керівники гарнізонів і ТерКЕУ. Його ми фінансуємо за окремим напрямком. Це примусить економити. І наші громадські помічники показали приклад. Вони змогли розмістити в кожному гуртожитку додатково 5 осіб без дорожчання проекту. Отже, майже 1 тисяча військових отримають можливість нормального розміщення. Так зекономлено приблизно на будівництві 7-8 гуртожитків.
