Ментальне кріпацтво

Читаю конспірологічні теорії щодо затримання Рубана. Про просту контрабанду зброї, про те що Медведчук тут ні до чого. Дивує ось що. Якби центр Києва справді б почав вибухати, майже ті самі люди почали б писати та казати, що вибухи - це план спецслужб з цементування влади, залякування населення чи ще щось таке. Я, м'яко кажучи, не ідеалізую СБУ, ГУР та інші спецслужби. І на відміну від багатьох своїх колег розумію, що корупція в Україні небезпечна не сама по собі, а як інструмент яким користується Кремль, ФСБ та СЗР РФ для підриву нашої національної безпеки та державності. Доречі, найрозповсюдженніший метод вербовки - це гроші. Завжди і всюду. Саме тому відсоток агентів, які працюють за кошти завжди більший ніж відсоток ідеологічно вмотивованих агентів. Тому, навіть якщо хтось з корумпованих силовиків систематично пропускав Рубана зі зброєю на територію України - це не аргумент проти російського плану по хаотизації нашої держави, а навпаки - аргумент "за". Який зовсім не протирічить вірогідним планам Росії по здійсненню терактів на нашій території. В цієї дискусії є й інший бік. Не менше ніж корупція національній безпеці і державності загрожують ідіоти, які вперто не хочуть розуміти, що їхня країна зазнає агресії, і що це - найбільший виклик для її та їх власного існування. Попри всі внутрішні проблеми, попри обмежену функціональність української еліти, для того щоб наступні покоління отримали шанс жити в сучасній європейській державі - треба щоби держава вижила фізично. Ці ідіоти, яки тиражують російські тези про "війну, яка вигідна владі", та навипередки, завжди і у всьому шукають український слід, навіть не згадуючи про російський - це найбільша внутрішня загроза. Тому що вони - зовнішній прояв феномену ментального кріпацтва, яким пронизане наше суспільство. Цей феномен характеризується тим, що деякі українці не хочуть сприйняти себе в якості вільних людей, відповідальних за власне життя і за життя власної країни. Вони сприймають себе як об'єкт, а не суб'єкт державотворення. Не усвідомлюють себе в якості одного цілого з державою. І вважають, що сама по собі держава не має цінності. Наслідком такого мислення стає підсвідоме сприйняття війни не в якості конфлікту ворожої сили із своєю, а в якості змагання двох "влад" яке не зачіпає життя "маленької людини", такого собі сучасного кріпака, який хоче спокійно працювати собі на офісній ниві із 9 до 17. Мовляв, "яка різниця за якої влади - хай тільки мир". Цей феодальний спосіб мислення мав би право на існування у якомусь 13 сторіччі. Але навіть наш власний національний досвід 1917-1921 років доказує, що саме такою ментальної зброєю завжди користувався російський національний імперіалізм. Люди, не будьте ідіотами! Ми вже все це проходили і не тільки ми. Методи російської пропаганди не змінилися за 100 років. "Пан - палач. Смерть - палачам", "Мы воюем с панским родом, а не с польским трудовым народом". Ось все це. Оптимізована під сучасний контекст ця зброя використовується і зараз для того, щоби українці втратили відчуття цінності держави. Я впевнен, що ми зможемо здолати всі біди та проблеми. Бідність, відсталість, погане врядування. Але тільки після того, як почнемо сприймати свою державу як власну цінність, яку потрібно зберегти будь-яким коштом. І після того, як усвідомимо, що всі внутрішні проблеми не варті нічого перед лицем зовнішної агресії, а отже національна безпека - це пріоритет.