БТР-4Е НЕ ТОНЕ: ПЕРЕВІРЕНО ШИРЛАНОМ

На 235-му Міжвидовому центрі підготовки частин та підрозділів ОК «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України «Широкий лан», що на Миколаївщині, відбулося практичне випробування нових БТР-4Е на подолання водних перешкод.

Нову техніку в такому режимі успішно апробував один із підрозділів 92-ї окремої механізованої бригади на одному з найбільших загальновійськових полігонів країни.

НАША ТЕХНІКА НЕ ГІРША ЗАКОРДОННОЇ

За словами командувача Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковника Сергія Попка, у практиці нашого війська згадані бойові машини долали водну перешкоду та ще й в непростих умовах міжсезоння, коли зима ще не зовсім закінчилася, а весна повноцінно не почалася, уперше.

–  Для мене, як і для командирів із кількох оперативних командувань, було надзвичайно цікаво поспостерігати, як поводиться на воді техніка, на яку ми покладаємо великі сподівання. І тут, на полігоні, ми таки впевнилися в її високих технічних можливостях, – зазначив командувач Сухопутних військ Збройних Сил України. – Важливо, що за процесом слідкували і представники підприємств-виробників оборонно-промислового комплексу, які робили потрібні висновки, адже будь-яку техніку можна і потрібно постійно вдосконалювати. Зараз уже можна сказати, що доопрацьований варіант згаданої моделі бронетранспортера нас значною мірою задовольняє у сенсі виконання поставлених перед нами завдань.

Важливо що бригада на нових БТР уже виконувала завдання в АТО, де вони зарекомендували себе як надійні машини. Від попередніх моделей він відрізняється, зокрема, вищою протимінною захищеністю, – пояснює Сергій Миколайович. – До речі, в процесі підготовки до подолання водної перешкоди для зменшення ваги бронетранспортера, якщо є сумніви, можна знімати додаткову броню на днищі. Але представники виробника нас запевнили, що ту саму річку, якщо бракує часу наприклад, БТР-4Е здатен подолати і з навішеною додатковою бронею. Ми задоволені і посиленою вогневою міццю цього зразка, а це ­– кращі спроможності бригади. Адже у порівнянні кулемета КПВТ, який стоїть на старих бронетранспортерах, і 30-мм автоматичної гармати на теперішній техніці однозначно виграє остання. Та й відомо і те, що виробники бойової техніки в радянські часи не рахувалися із комфортом екіпажу. БТР – 4Е у цьому сенсі є уособленням зовсім іншої філософії. Мені приємно бачити, наскільки наші військові щасливі. У них буквально горять очі від того, що в підрозділи надходить новітня техніка, яка за своїми характеристиками не гірша закордонних зразків.

ІЗ ТАКИМ КОМАНДИРОМ – І В ОГОНЬ, І У ВОДУ!

Серед екіпажів, які вперше заїжджали на новеньких БТР-4Е у холодну воду «Ширлану», було і відділення під орудою молодшого сержанта Рузани Хололєєнко – командира механізованого відділення 92-ї ОМБр.

–  Мої підлеглі – чудові професіонали, які добре знають службові обов’язки, й виконують накази свого командира. Цього разу я віддала їм наказ долати водну перешкоду, – розповідає Рузана Хололєєнко. – А ширина тієї водної поверхні становила приблизно 100 метрів. І нові бронетранспортери – надійні, потужні, адекватно озброєні – впоралися і з цим завданням на відмінно попри стрімку течію річки. Це стало для нас черговим приємним відкриттям реальних можливостей БТР-4Е. Так здобувається цінний досвід, бо в бойових умовах він є важливим, я би сказала, життєво необхідним. Та й командир відділення має знати, як вправлятися з такою машиною, і як вона поводиться у всіх можливих обставинах, погодних та бойових умовах. Раніше у нас були БТР-70 і -80. Це зразки зовсім іншої технологічної епохи і приємно, що наше військо переозброюється на нові перспективні моделі техніки.

Зауважу, що Рузана Хололєєнко свого часу проходила вишкіл у навчальному центрі, здобуваючи фах кулеметника. Вона добре опанувала цю професію, але захотіла більшого, і задумалася над професійним зростанням. Згодом Рузана поїхала вчитися на курси підготовки сержантів. І так стала командиром механізованого відділення.

–  Щоб керувати таким підрозділом як мій, потрібно починати все з солдата, а потім йти далі, набираючись досвіду, – упевнена вона. – І не важливо чоловік ви чи жінка – у нашому війську всі статі перебувають у рівних умовах. Мій приклад свідчить саме про це.

БРОНЬОВАНИЙ «ЛЕГКОВИК»

Звісно, коли бійці перебували усередині бойових машин, долаючи водну широчінь, у них вирували змішані відчуття й емоції, адже виконання такої вправи було для всіх дебютним. Переживали вони і за те, чи вдалося реалізувати виробникам закладені конструкторами характеристики, зокрема, плавучості. І наші військовослужбовці переконалися: машина хороша. Проте, межі вдосконалення вона іще не досягла – чим і займуться заводчани.

Військовослужбовець Володимир за позивним «Папай» – служив від початку війни у підрозділі Нацгвардії. Попід Луганським у кінці 2014-го неподалік 32-го блокпосту зазнав важкого поранення. Минуло кілька років лікування та реабілітації. І от знову – служба, тепер у Збройних Силах. Він підписав кілька місяців тому контракт і сів за кермо нового колісного панцирника.

–  Повірте, у мене є із чим порівняти, бо до поранення також мав справу із бетеерами, щоправда старішими моделями, – зауважує «Папай». Переваг у БТР–4Е багато. Це і новий надійний двигун, і комфортні умови для всього екіпажу, і потужна зброя із новітнім наведенням та ліпша керованість машини за допомогою різних сучасних систем. А його протимінна захищеність узагалі значно краща, аніж на техніці, на якій ми воювали у 2014-му. Все це у комплексі додає упевненості. Особливо нам, водіям. Ну от, а сьогодні ми переконались, що і по воді він пересувається так, як потрібно, й так, як це задекларували виробники. За що їм велика дяка! Окремо зауважу, що попри застосування у цій машині сучасних технологій, вона зручна в обслуговуванні, тим паче, перебуває на заводській гарантії.

Про простоту експлуатації бронетранспортера свідчить і те, що підготовка до форсування водних об’єктів займає кілька хвилин, проте якщо ситуація критична, можна їхати у воду і без неї – катастрофи не станеться.

Інший кермувальник колісного панцирника Віктор також задоволений першим запливом на БТР-4Е та продовженням знайомства із новою технікою.

– Знаєте, на БТР-70 ми навіть і не пробували долати річки, бо просто страшно – техніка ця практично музейна. Трохи нервували і зараз – перший раз усе-таки. Але наші ластівки не підвели – навіть не протікали. Звісно, ми були готові й до форс-мажорів. На переправі що головне? А те, щоб був відкритий люк, бо якщо машина потоне, його тоді дуже важко відкрити. Словом, машина ця зручна й навіть комфортна – у ній майже так, як і в легковику: у спеку працює кондиціонер, а в холоди вмикаємо пічку.