Фейкові новини чи фейковий медіапростір?

Багато букав про інформаційну безпеку з претензією на месіанство))
Сьогодні багато говоримо про інформаційну агресію проти України з боку Росії, про феномен «фейкових» новин, про загибель класичних медіа. Про російську пропаганду та проросійські медіа чи журналістів тут, в Україні.

Я ж хочу звернути ваші погляду в Україну, її читачів, чи, ба, більше, у голови кожного з нас. А також ставлю такі запитання:

Які внутрішні передумови сприяють агресору в інформаційному просторі?

Що можемо з цим зробити?

Інформація для людини не є самоціллю, а лише необхідним інструментом для прийняття рішення. Ми відкриті до інформації, потребуємо її, і лише фізичні можливості обмежують нас у її споживанні.

Тому теза перша. Для прийняття рішення потрібно обмежити споживання інформаційного шуму, нерелевантної інформації та вміти фільтрувати нерелевантні інформаційні потоки і концентруватися на ваших задачах.

Іншими словами, я говорю про правила інформаційної гігієни, про яку вже починають говорити, але яка ще не стала нормою, як гігієна побутова, фізична. Громада лише стоїть на шляху до усвідомлення її важливості, а особистість ще не навчена простим діям на її підтримку: мити руки, не їсти з землі, їсти приборами, а не руками. В частині споживання інформації це можуть бути правила: обмеження розважального контенту, рестрикція комерційного контенту, лімітованість часу у віртуальному просторі, споживання інформації з надійних джерел, навчання та саморозвиток, а лише тоді розваги тощо.

Далі. Прийняття рішення передбачає співставлення отриманої інформації, а потім і проекту дії з усталеною системою цінностей особистості. Системою, яка має існувати і бути частиною зрілої особистості. Зрілість, в даному випадку, означає здатність приймати відповідальні (системі цінностей, особистим, родинним, громадським інтересам) рішення самостійно. Цінності мають бути наочними та певним чином канонізовані. Знаємо про християнські чесноти, про духовні скрєпи руського міра, про моральний кодекс будівника комунізму (такі дідугани як я його пам‘ятають), а що можемо сказати про цінності українця?

Цінності особистості в її індивідуальному та колективному розрізі? Демократія, секуляризація, свобода слова не є цінністю, а лише інструментом для формування світогляду. Україна і без війни знаходиться на зламі соціальних парадигм. Ринок формує з нас споживача, Інтернет із простору свободи став маркетинговим інструментом та ринковою платформою, тому тут, у загальній масі, ми також споживачі інформації, а не її творці. Страх перед зовнішньою загрозою штучно згуртував нас навколо патріотизму, навколо держави. Патріотизм є товаром та гаслом, яке продають нам політичні партії, що змагаються за право бути найбільш патріотичними.

Чому це об‘єднання штучне? Тому що в його основі лежить страх, який гуртує нас у зграю, орду, у тваринний натовп, який діє за своїми законами психології мас, що так влучно сформував Гюстав Ле Бон [[1]]. Натовпу потрібен лідер, він мислить у чорно-білих тонах, відкидає індивідуальну відповідальність за вибір, він потребує публічного «спалення» ворогів  тощо.

У сухому підсумку, українці – ірраціональна (у владі емоцій та зовнішніх впливів), інфантильна (незріла, не готова брати на себе відповідальність), перелякана зграя наляканих тварин.

Якщо розглядати проблему через призму п‘яти стадій емоційної реакції особистості на зміни (заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття) [[2]], то українці лише у незначній своїй частині дійшли до стадії депресії, або розчарування змінами, що на нас навалилися, і про які ми, загалом, нікого не просили.

Торг та депресія – дуже нестійкі стани та чудова передумова до подальших маніпуляцій. Демократія та вибори – конституційні інструменти, які роблять маніпуляції неминучими для України. Медіа та Інтернет – канали маніпуляції натовпом.

Це проміжний висновок з першого питання, яке я задав на початку доповіді. Він вам не подобається? Тоді у мене для вас погана новина – зараз ви знаходитеся лише на першій емоційній стадії: заперечення.

Що означає стадія прийняття для нашого суспільства?

Усвідомлення того, хто ми є (див. вище), прийняття факту важкої боротьби на десятиліття (потреба терпіння), розуміння відсутності швидких рішень (відмова від інфантилізму популістів до відповідальності), внутрішньо усвідомлена потреба почати з себе та з власного кола впливу.

Таким колом впливу традиційно є не друзі (вторинне коло), колеги по роботі (штучна ринкова спільнота), френди фейсбука (віртуальна спільнота), а сім‘я. Повноцінні особистості батька, матері, дітей та старших членів родини. Усвідомлення нашого місця – не як вінця творіння і самоціллі, а лише частки у безперервному коловороті зміни поколінь. Місця, яке знецінює ваше Я, його емоції, але возвеличує ваші Дії на нескінченому шляху Творіння.

Звідси й назва посту. Фейковими є не новини, а наш інформаційний простір в цілому. Нажаль, він не той і не про те. Він про гроші, страхи та емоції, а не про те, що зробить з нас особистість, а вже потім згуртує нас в українців на основі спільних цінностей.

Амінь.