Кому і навіщо фінансові установи "зливатимуть" дані

Продовжуючи тему «деофшорізації», сьогодні розкажу про ще одну абревіатуру, яка лякає бізнес: міжнародний автоматичний обмін інформацією, більш відомий у бізнес-спільноті як CRS.

Історичний екскурс

Фінансова глобалізація стала плідним підґрунтям для вибору оптимальних податкових умов для кожного конкретного бізнесу. І ці інструменти з кожним роком ставали все більш ефективними й популярними, в результаті чого бізнес на «вигідних податкових умовах» зміг зекономити (за деякими оцінками – понад 30 трильйонів доларів).

Це не подобається урядам багатьох держав, адже замість податків до держави – прибуток від бізнесу та відсотки від оподаткування йдуть туди, куди вигідно самому бізнесу.

І наслідки для держав – серйозні проблеми з наповненням бюджетів та виконанням своїх соціальних зобов'язань. Як результат, уряди багатьох держав, не чекаючи революцій і заворушень на своїх територіях, оголосили «негласну» війну схемам податкового планування. Умовно цю війну можна назвати «курсом на деофшорізацію».

Так з'явилися спочатку двосторонні договори про обмін податковою інформацією (англійською – Tax Information Exchange Agreements, скорочено – TIEA), які виявилися геть неефективними, бо працювали вони за принципом, коли податківці однієї держави подають запит на інформацію своїм колегам з іншої держави щодо окремих компаній, осіб або їхніх операцій. Такий підхід лише спровокував корупційні та інші зловживання.

Потім у Штатах був прийнятий знаменитий Закон FATCA (англійською – Foreign Account Tax Compliance Act) – унікальний в своєму роді нормативно-правовий акт, оскільки будучи національним законом, він побічно поширює свою дію й на інші країни. Бо зарубіжні країни повинні відправляти регулярні звіти в американську податкову службу (IRS), і якщо якась країна відмовляється від цього, то всі доходи, отримані резидентами такої країни на території США, обкладаються американським податком на репатріацію прибутку (Withholding Tax) в розмірі 30 %.

Як з’явився CRS?

Така практика сподобалась урядам інших країн. Так і з'явився «Єдиний Стандарт Звітності» (Common Reporting Standard, скорочено – CRS). Стандарт CRS передбачає щорічний автоматичний обмін інформацією між державами. Наша країна планує включитися в міжнародну систему автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки з 2020-го року.

Що ж являє собою ця система і як вона повинна працювати?

У стандарті описано, яка саме інформація підлягає міжнародному обміну, вказані фінансові організації, які повинні збирати і надавати податково-значущі відомості своїм властям для подальшого міжнародного обміну, описані типи рахунків і податкових резидентів, за якими повинна збиратися і надаватися така інформація, а також уніфіковані методи перевірки благонадійності клієнтів при відкритті рахунків.

Сам документ складається з чотирьох частин:

Перша – загальний стандарт звітності, звід правил перевірки клієнтів, які повинні застосовувати фінансові установи (банки, інвестиційні і депозитарні установи, страхові компанії) з метою збору і передачі інформації в порядку автоматичного обміну.

Друга частина – модельна угода щодо компетентного органу, яка детально регламентує порядок обміну інформацією між країнами.

У третій частині – коментарі ОЕСР та інших інституцій про порядок застосування перших двох актів.

А четверта – технічні вказівки, які регламентують процес обміну даними, забезпечення конфіденційності та інші технічні питання передачі інформації між країнами.

Як все буде працювати?

Керуючись CRS, фінансові установи конкретної країни повинні будуть збирати інформацію про рахунки своїх клієнтів, до яких застосовуються вимоги про автоматичний обмін (англійською – reportable accounts), і передавати її фіскальним органам своєї країни. Фіскальні органи, в свою чергу, будуть передавати ці відомості фіскальним органам країни податкової резидентності компанії та / або країни податкової резидентності особи, яка контролює (бенефіціара) такої компанії.

Яка ж інформація передається в рамках автоматичного обміну?

В першу чергу, дані власника рахунку (назва, адреса, податковий номер), реквізити рахунку, баланс по рахунку, загальні суми зарахованих на рахунок відсотків, дивідендів, роялті, доходів від продажу фінансових активів. Взагалі вся інформація, яка допомагає вирахувати факти застосування недобросовісних податкових схем.

До того ж ОЕСР видало посібник з імплементації CRS, яким, очевидно, буде керуватися Україна. Зокрема там прописано нюанси зміни внутрішнього законодавства у фінансовій сфері, розробку та тестування програмного забезпечення, сумісного з програмним забезпеченням інших країн-учасниць автоматичного обміну та інші практичні нюанси.

Але з огляду на українські реалії, потрібно зауважити, що якщо ми хочемо приєднатися до CRS вже в 2020-му році, то необхідно готуватись сьогодні, при чому не тільки уряду, але й бізнесу.

Що необхідно зробити бізнесу?

Своїм клієнтам я рекомендую перевірити всю інформацію, оцінити її і упорядкувати. І незважаючи на те, що остаточна імплементація планується на 2020-й, часу реально лишається обмаль.