Російська гра в кості

Майже тридцять років тому розвалився Радянський Союз – одне з найбільш кривавих і тоталітарних державних утворень, що коли-небудь знало людство.
Його правонаступником гордо виступила Російська Федерація, висловивши тверді наміри успадкувати все, в тому числі й борги. Та, як бачимо сьогодні – Росія в боргу перед СРСР точно не лишається.
Сучасний Кремль успадкував не тільки права й обов'язки, а й методи та інструменти своїх червоних хазяїв.
Тортури, масові смерті, викрадення людей, затримання за національними й етнічними ознаками, вбивства за політичні переконання, загарбницькі війни – все це, на жаль, не історія СРСР, а сьогодення РФ.
Україна, чиї громадяни останні 4 роки чи не щоденно гинуть від рук Росії, знає це як ніхто інший. Щонайменше 70 громадян України на сьогодні є політичними в'язнями Росії, яка тримає їх за ґратами вже декілька років за абсолютно сфальсифікованими звинуваченнями.
Такі люди, як Олег Сєнцов, Володимир Балух, Ахтем Чийгоз, Олександр Шумков та інші українські політв’язні – живі докази нелюдської тоталітарної політики Кремля, що сторіччями провадиться на кістах ні в чому неповинних людей.
Новітня історія Росії рясно посипана кістками жертв її загарбницької зовнішньої політики – від 3 000 до 25 000 загиблих (за різними даними) у Чеченських війнах, трохи менше 1 000 загиблих у Грузії, близько 8 000 загиблих у Сирії, щонайменше 10 000 загиблих в Україні. Та Росія і не думає зупинятися, а найгірше – складається враження, що і Захід не поспішає її зупинити. Чемпіонат Світу з Футболу 2018 року, що розпочнеться вже завтра за мовчазною згодою наших західних партнерів (із певними виключеннями) – кричущий прояв замирення тирана і вбивці, що у 1939 році вже призвело до трагічних наслідків світового масштабу.
Захід мусить виступити єдиним дипломатичним фронтом у бойкоті Чемпіонату світу з футболу в Росії, так само, як він робить це із санкціями. Країни заходу мають зайняти максимально жорстку позицію у цьому болючому питанні та тиснути на Росію до тих пір, допоки вона не припинить порушувати права людини і безкарно вбивати громадян інших держав, як це було з літаком MH17, хімічною зброєю "Новичок", обстрілами мирного населення у Сирії та майже щоденним знищенням українців, як на фронті, так і в своїх в'язницях.
Саме тому критично важливо задіяти всі доступні ресурси і важелі впливу, щоб достукатися до кожного депутата Європарламенту, який вже завтра, 14 червня, буде голосувати за дипломатичний бойкот Чемпіонату світу з футболу в Росії. Санкції заходу – надзвичайно важливі і корисні, але, вочевидь – недостатні. Тож таке рішення Європарламенту про бойкот буде найменшим, що може зробити Європа для посилення тиску і звільнення Олега Сєнцова та інших українських політв’язнів.
Завтра, 14 червня, о 9:00 ранку, ми збираємось під посольством РФ для проведення акції «Росія – держава на кістках», щоб нагадати країнам Європи, до кого в гості збираються відправитись їх громадяни. Це найменше, що ми можемо зробити. Найменше, що можете зробити ви – долучитись.
Приходьте.
Росія має бути зупиненою.
Але де українська консолідація, де українська єдність під час нав'язаної агресором війни?
Де єдність між собою всього народу, народу і влади, єдність політиків, де єдиний фронт журналістів?
Де непримиримість до агентів агресора?
Буде єдність - буде передова Україна. Буде і далі бездумна внутрішня війна всіх проти всіх - буде відстала колонія.
Були такі дебіли на донбасі, що вирішили не дарувати москвинську московитам. Тепер московити там. Як і в Криму.
Дебилы как раз делят украинцев по признаку мовы при том, что национальную идею украинского народа не ищут и НЕ ЗНАЮТ. А эта идея наоборот, объединяет в народ. Единством Украина сильна, а не мовноозабоченностью, по делам узнают, а не по мове, не попугаи ведь. А дела такие, что русский язык возник во времена Руси с целью экспансии идеи Киева и Руси и пошел с территорий земель Древней Болгарии, которые были под властью Руси. И вот теперь, после того, как москали его хотели присвоить и даже изуродовали во времена начала большевизма этот язык снова у себя дома как тот пленник, которого в плену мучили, но он выжил и вернулся. Украинцы своих врагу не сдают и подарков врагу не делают, такие вот дела)
Пан Ильчук: все так, як ви написали. Але! Розмовляємо, читаємо і пишемо хоч російською, хоч українською, хоч татарською, хоч мадьярською, хоч івритом, хоч польською. Але офіційна, державна мова одна: українська. І її повинні всі знати, хто живе в Україні.
Україна не Швейцарія, ані Бельгія. Україна зазнала агресію.
Крім того, вивчаємо мову передових стран, щоб не відставати: англійську та інші.
І ще дуже важливе: чули Путіна: "Везде, где говорят по-русски, - это Россия". Спочатку олімпіади з російської мови, висока платня вчителям, а потім - танки! "Захистимо руських людей!" Це вже було. Російська мова є мова агресії.
А як же велика російська культура? А ******* фашистська Росія її зрадила. Читайте Салтикова-Щедрина, Льва Толстого, Лермонтова, інших - побачите.