За чиїми ідеями?

Нещодавні події нагадали, що держава без ідеології існувати не може. І якщо немає узаконеної ідеології державотворення, то її заміняє неофіційна.

Після того, як марксизм-ленінізм здох, в Україні справді виникла мода на безідейність. Утворився вакуум. Із 2014 року він почав різко заповнюватись.

Ідеологія "русского міра" закріпилася через агресію на Донбасі та Кримському півострові.

На вільних землях України влада запустила процес поступового впровадження ліво-ліберальної ідеології.

Це ряд догм: мультикультуралізм при "позитивній дискримінації" (інтернаціоналізм, але чомусь нацменшини в особливому статусі); витіснення релігії на маргінес; культ гомосексуалізму в суспільній культурі; максимально ліберальна економіка; права людини понад правами нації (егоїзм одиниці); зведення державного суверенітету до формальності тощо. Серед політиканів це все вголос не заведено називати ні ліво-ліберальною, ні ідеологією. Просто - "так має бути", "це прогрес".

Хоча що прогресивного у марксизмі початку минулого століття? Саме його поняття войовничого атеїзму, інтернаціоналізму, боротьби з "буржуазною" сім'єю (культурний марксизм) усмоктав у себе лібералізм. Але нав'язування, на жаль, вдається.

Звісно, хто українців питає чи ця ідеологія їм потрібна? Продиктували що робити пара міжнародних фондів і кілька держав ЄС - влада Порошенка виконала. Україна вже не раз попеклася на зовнішній залежності. "Еліта" висновків не робить...