КРАЩИЙ СПОСІБ УНИКНУТИ ПОКАРАННЯ ЗА КОРУПЦІЙНИЙ ЗЛОЧИН — ОЧОЛИТИ ЙОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Саме так вирішив Микола ДРУЗЮК, коли подав свою яскраву і непересічну кандидатуру на посаду Директора управління Державного Бюро Розслідувань. Звісно, він не єдиний у переліку тих, хто мав би бути об’єктом вивчення та слідства Бюро, і аж ніяк не його співробітником і, боронь Боже, очільником.

Не хотілося так лобово описувати цю людину. Мені особисто він не зробив нічого поганого чи доброго. Звичайний прокурорський, яких більшість. Один з багатьох, які періодично потрапляють на очі журналістам через "оригінальність" тлумачення Законів України. Принцип роботи як у всіх: коли на твоєму боці Закон (мав би бути), але проти тебе грубі гроші — ти програєш. Коли на твоєму боці гроші — твій прокурор у суді стає другим адвокатом. Це якщо взагалі до суду дійде.

Іноді це смішно, іноді — страшно. Так сталося, що прокуратура часто бере саме з крові та бруду. Цей "нагляд" краще описати зоологічною термінологією, як поведінку зграї падальників. Саме тому, коли прокурорський потрапляє за ґрати, він нижче за статусом ніж оперативник поліції або слідчий — ці, за "поняттями", хижаки.

Щоб було зрозуміло, я не у чому не звинувачую прокурора ДРУЗЮКА. Як бачите, навіть не описую його "творчий шлях" в кримінальних справах, іменах та обличчях. Немає сенсу. Міняєш прізвище — змінюються тільки номери справ та дати вироків, але не принципи "роботи".

Але, якщо цікаво подивитися на кандидата ДРУЗЮКА ЖИВЦЕМ, то це тут.

Микола ДРУЗЮК не поганий і не мерзотник. Він фаховий юрист, і це об’єктивно. Просто він робив кар‘єру в умовах, коли співробітник, що не "заносив кеш" — не мав поваги начальства та перспектив посадового росту. А з законних рішень "занесеш" небагато. Безвинні рідко сплачують більше за прийнятну "подяку".

В іншій країні Микола Васильович мав би інший досвід рішень, іншу мораль. Ні, не так! У країні, де домінує Закон, прокурор ДРУЗЮК просто мав би мораль. А тут він має прописану на підсвідомості реакцію на рівні умовних рефлексів. Просту і природню, описану ще на початку ХХ століття професором психіатрії Іваном ПАВЛОВИМ: показали гроші — потекла слина. Хоча у церкву ходить, свічки ставить. Людина віруюча.

Так сталося, що на Львівщині не знає радехівську прокуратуру (точніше її прайс) лише той, хто з нею не стикався. Хочете знати, що у прокурора Редехіва із законністю? Для цього достатньо знати лише, що то за район такий, Радехівський.
Радехів — це контрабанда наркотиків, людей (в тому числі у рабство) та краденого у Євросоюзі автотранспорту. Тому, хто знає, що таке радехівська прокуратура, — той знає життя, як воно є. Той не обурюється, почувши про злочин. Не вірить у закон, не вимагає справедливості. Такий громадянин знає, що за цими словами немає нічого. Принаймні у цій прокуратурі немає точно.

Що буде, якщо Микола ДРУЗЮК очолить Державне Бюро Розслідувань? Тут все просто — в Україні протягом року з‘явиться ще один олігарх. Це буде директор Бюро. Це хороша новина. Погана — збільшиться кількість в‘язнів. Вони будуть об‘єднані одним фактом — непричетністю до корупційних схем. Часто це буде особиста помста тим, хто виявляє корупційні злочини.

Микола ДРУЗЮК — це нічого за межею того, що вже є у Радехівському районі, Львівщини — це тільки кримінальний бізнес та його прикриття. Ну, може ще кілька замовних вбивств для "виховання" особливо законослухняних громадян.

Непогана кандидатура, на мою думку. Прохідна…