УКР
26385 відвідувачів онлайн
Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.
Зрадофілам "Niht stoit chitat"
Хвороба “зрадофілія”.
Пацієнт “оголтілий популіст”.
Симптоми – лозунги, ніякого конструктиву, відсутність державницької позиції.
Зрада всюди. У кожному законі, у кожному вчинку, у кожному тарифі. Зрада у всіх площинах. У всіх міністерствах, відомствах, відносинах. Здається, наше суспільство розривається на двох поняттях: "зрада" і "перемога». І в цьому контексті кожна новина, кожна дія має подвійне сприйняття. Це добре. Або: це погано. Чому, у нас українці відрізняються тим, що вони шукають "зраду" навіть у "перемозі". Ось вони шукають зраду там, де начебто навіть вже й перемогли, але щось не так – напевно, все ж таки, обманюють.
Суцільне нерозуміння світогляду опонента стало характерним для нас українців під час обговорення політичних тем.
Чому дуже часто єдиними, хто розділяє почуття російських «ватників» виявляються українські ультрапатріотичні «зрадофіли», які не можуть порадіти крокам вперед, без погляду на Москву. Чому вони не намагаються у цій гібридній війні на своєму полі перемогти та розбити російських пропагандистів, натомість навпаки шукають будь який привід, щоб поставити під сумнів перемогу України.
Суспільство вважає, що влада зрадила ідеали майдану, не бореться з корупцією, сама очолює цю корупцію, не проводить реформи, тому її потрібно терміново замінити. Окремі ЗМІ підтримують та пропагують цю агітацію.
Але чому, як написала ще в 1990 році психолог Зіва Кунда: «Люди більш схильні приходити до тих висновків, до яких вони хочуть приходити». Чому люди не аналізують процеси та не дивляться у майбутнє? Та тому, що не хочуть бачити очевидне. Бо завжди «зрада» продається дорожче.
Інколи, здається, що, навіть, якщо підняти український прапор над Кремлем, «зрадофіли» все одно будуть кричати, що криво.
Часто кричать «зрада», коли потрібно дискредитувати свого опонента чи противника, але не завжди це відображає дійсний стан речей. Всім відомий вислів російського імператора Петра I про те, що всі українські гетьмани виявилися зрадниками. («Какъ всемъ известно, что со временъ перваго гетмана Богдана Хмельницкаго, даже до Скоропадскаго, все гетманы явились изменниками, и какое бедствіе терпело отъ того Наше Государство, особливо Малая Россія…») Для прикладу, згадаймо «помаранчеві» роки. Розбіжності всередині правлячої «помаранчевої коаліції», коли основні політичні дивіденди отримував тодішній президент В.Ющенко. Все дійшло до краю. Ідеї помаранчевої революції були знівельовані. В результаті, біло голубі регіонали отримали реванш. Вам це нічого не нагадує в сьогоденні?
Напрошується висновок про те, що історія нічому нас не вчить. Задаймо собі питання, чи готові ми виносити уроки із минулого та нести їх у сьогоднння та майбутнє, не повторюючи тих помилок. І не забуваймо, що історія дає нам урок лише раз. Перед тим, як кричати «зрада», «все пропало», «всіх посадити і розстріляти» потрібно навчитися глобально думати, об’єктивно оцінювати інформацію, ставати державниками.
Часто чуємо заклики зупинити війну, який дорівнює миру любою ціною. А що візьме Путін? Розвиток економіки напряму залежить від інвестицій - а який інвестор прийде у країну, де йде війна.
Отже, лікування - ткнути носом в перемоги.
Очікуваний результат – «правдоруб» з державницькою позицією.
Не хворійте!
і всіх вчить жити мудак