Повний Патріотизм Порошенка

Отже, маємо те, що маємо: президент Петро Порошенко вирішив іти на другий термін під гаслами Патріотизму. Так би мовити, з великої літери "П".

Не те щоб у його команди був великий вибір. Економічні підсумки першої п’ятирічки Порошенка могли би бути гіршими, а могли би бути й кращими – але вони є такими, якими є. І переможної кампанії на них не побудуєш. Принаймні, не з Юлією Тимошенко в ролі (головного) опонента.

Курс на зближення за Євросоюзом – штука сама по собі хороша, але теж недостатня. І, знов-таки, не відбивається впряму на гаманцях пересічних українців.

Лишається патріотизм. Тим паче, той же прозахідний курс органічно включається в нього як елемент загальної конструкції.

Що вибори Порошенко намагатиметься виграти за рахунок патріотичних гасел, стало ясно не сьогодні. Донедавна було лише питанням, наскільки радикальними будуть ці гасла.

В День Незалежності президент заявив, що бажає закріпити в Конституції курс на вступ до ЄС та НАТО. І в цілому не шкодував негарних слів убік російського агресора.

А 28-го повідомив про підготовку розриву "Великого договору про дружбу" з Росією.

В запасі будуть й інші подібні кроки, плюс відома тема надання українському православ’ю офіційної незалежності від Москви ("питання томоса"). І тепер очевидно, що команда чинного президента буде максимально педалювати всю цю тематику.

Що це означає для перебігу виборчих перегонів, які повинні стартувати 1 січня?

Це означає, що такі серйозні речі, як оборона держави, цивілізаційний вибір і сама Незалежність стають розмінними монетами в інформаційній війні за владу над Україною. Смішно було б говорити, що з легкої руки самого лише Порошенка: тут він не відрізняється від інших вітчизняних політиків. Просто на ньому за визначенням більше відповідальності.

Тепер одні опоненти президента скажуть, що вступом до НАТО чи томосом народ не нагодуєш, і знову піднімуть на знамена старезне гасло про дешеву ковбасу, яка нібито важливіша за свободу.

Інші нагадають, що і вступом до НАТО, і договором з Росією, і всім іншим можна було б перейнятися й раніше. А не тільки під вибори.

Одні кричатимуть про відпочинок на Мальдівах і "Рошен". Інші – про Зраду й Іловайський котел.

І оскільки все це буде, в цілому, правдою, цей галас треба буде перекрикувати. А часом і затикати пельки. Хто тут розхитує човна? Пройдіть у "воронок".

У відповідь знайдуться бажаючі палити шини…

Це, звісно, песимістичний сценарій. Але навіть якщо все піде спокійніше, суспільству все одно доведеться переварювати наслідки істерії довкола питань, по яких в нормальному суспільстві суперечок взагалі бути не повинно – ну, скажімо, про співвідношення тих же свободи й ковбаси.

Все це трохи тривожно. Хоча якщо ми будемо мудрими, нам учергове пощастить.