Цінності і війна

Я просто переконаний, що більшість українських посадовців, коли чують від іноземних експертів та радників про те, що оборонна реформа і вступ до НАТО перш за все стосуються цінностей вважають, що їх обманюють.

А цінності, такі як повага до людини і солдата, це зовсім не абстрактна річ.

І міністр оборони Великобританії пан Гевін Вільямсон продемонстрував це, ушанувавши полеглих героїв України біля народного меморіалу Михайлівського монастиря.

І приклонити коліно - це лише властива британцям елегантність. Значно важливіше, що очільник оборонного відомства ядерної держави захотів знайти в своєму напруженому графіку час для цієї простої, але важливої церемонії.

А міністр оборони України - ні.

Як і інші високопосадовці цього та інших міністерств.

І чи пригадаєте ви за чотири роки війни хоч один епізод схилених на колінах перед загиблими героями президента, прем'єр-міністра, міністра оборони, начальника генштабу?...

Президента на колінах бачили. Щоправда в Польщі і не перед нашими героями. А на похоронах українських солдат верховний головнокомандувач, схоже, надає перевагу не бувати.

Зрозуміло, що ніхто з українців не йде під кулі заради вдячності нашої верхівки. Але ж у нашій верхівці має бути розуміння, що солдати гинуть, виконуючи до кінця їх накази. І хоча би це має заслуговувати на повагу.

Але наші горе-полководці хочуть парадів, перемог і святкових реляцій. Асоціюватися і солідаризуватися з жертвами і втратами війни вони не хочуть.

Тому і немає у нас ні достатньої обороноздатності, ні союзників, ні членства в НАТО.

Цінності не дозволяють.