Навіщо Гриценко запросив на зустріч блогерів?
Анатолій Гриценко ви якийсь мазохіст, якщо запросили мене, як блогера на зустріч з вами.
Проте, мені вистачило ось цього вашого інтерв'ю (лінк наприкінці) на телеканалі Медведчука та родини Азарова, щоб зрозуміти ким ви є насправді.
Ви за 4 роки війни жодного разу не були в АТО, на нулі, там де літають снаряди.
Ваш опонент Порошенко був там 34 рази, тому його поважають військові.
І тому військові не поважають вас.
А значить, не поважаю і я.
Бо замість того, щоб бути там, де вирішується доля країни, ви сиділи на телеканалах ворогів України.
Проте ви згадали, що у нас є армія.
Згадали на 5 році війни, тому що почалася передвиборча компанія і заради піару намагалися проїхати в зону ООС.
Через що виклали серед наших бійців та волонтерів ще більшу ненависть.
Ви приїхали на КПП в начищенних до блиску туфлях та смокінгу, а навпроти вас стояв солдат у нових берцах з кевларовою каскою та бронежелеті.
Так от замість того, щоб витрачати час на мене та інших блогерів, раджу вам краще згадати, який вигляд мали військові, яку форму мали, коли при владі були ви.
Бо військові дуже добре це пам'ятають.
Не витрачайте на нас свій час.
Сходість краще ще раз на NewsOne, на який ви продовжуєте ходити попри флешмоб українських військових та волонтерів.
Напевно ви не зрозуміли, що вся українська блогосфера як ніколи сьогодні підтримує свого Президента та Верховного Головнокомандувача, а не таких популістів, як ви.
Не чіпайте військових задля піару ПОП, приписуючи йому не його заслуги у виконанні його прямих обов'язків, і не нагадуйте про минулі гріхи тільки його опонентів, що колись разом з ним "плідно" працювали над розвалом економіки України задля власного збагачення.
І не треба особисто Вам ходити на зустрічі з блогерами, бо громадська журналістика ніякого відношення не має до підлабузництва, а точніше - до когорти сраколизів.
А його опоненти віддають перевагу лайці та безпідставним твердженням (як саме розвалював економіку Петро Порошенко? По-моєму, він з 90х створював корисний бізнес та робочі місця).
Починаючи з радянських часів люди заздрять багатим. А треба не те, щоб не було багатих, треба, щоб не було бідних.
Факти можна підтасувати, біографію - підчистити. Особливо, маючи доступ до медіаресурсів та апарату влади. Будь який фактаж з минулого зараз потрібно сприймати критично.
Щоб не займатися зайвою полемікою і звинуваченнями у брехні, спробуйте знайти хронологічну інформацію про зростання статків (приріст активів) пана Порошенко починаючи з 1989 р (коли закінчив Університет та працював асистентом-аспірантом до 1992 р) по 2000 рік (коли став заступником голови ради Нацбанку).
Чи багато в нас студентів/аспірантів, що заробляли достатньо для скуповування підприємств в лихі 90-ті? А потім ще працювали в урядах часів Кучми, Ющенка та Януковича на неостанніх посадах і залишилися білими та пухнастими?
Давайте називати речі своїми іменами, бо талановитий безпринципний пройдисвіт це трішки не те саме, що й видатний державний діяч.
Стосовно поїздок ПОП на передок - краще запитайте військових їхніх думок з цього приводу, збагатіть свої знання обсценної лексики.
Я розглядаю всі явища з головної точки зору: майбутнє України. В ЗМІ та в інтернеті популярна така думка: «От обиратимемо інших, чесних, відповідальних, розумних до влади України - і тоді все буде прекрасно, тоді заживімо!»
- Це ілюзія. Не оберете! А чого ж досі таких не обрали? (В мене немає часу обґрунтовувати, чому). А що ж робити?
- Єдність, сильна армія, розвинена економіка.
- Треба створювати громадянське суспільство, треба тиснути на тих, хто вже є, виховувати їх, люди змінюються з часом. (Це, звісно, не стосується ворогів європейського шляху України).
Далі я не буду говорити сам, а дам слово фахівцю. Посилаюсь на оприлюднену статтю в газеті Соні Кошкіної lb.ua.
Отже, науковець, політичний аналітик Тарас Кузьо: «Невже українці - нація мазохістів? ... Росіяни ніколи не побачать нічого поганого у свого царя, вождя чи президента-супермачо. Для українців, навпаки, їхні лідери втілюють тільки негативні риси, і вони схильні змальовувати https://lb.ua/world/2018/03/19/392962_glavi_mid_13_stran_es_dogovorilis.html політичну ситуацію у фаталістичних тонах... Україна, натомість, зуміла пережити https://lb.ua/society/2018/07/26/403718_sud_nad_yanukovichem_ochikuvanni.html мафіозний клан Віктора Януковича, який пограбував державу, та військову агресію Володимира Путіна. Україна покинула «русский мир», де вона знемагала останні 300 років, і рухається в бік Європи. Гарним прикладом українського мазохізму є оцінка чотирьохрічного https://lb.ua/news/2018/04/11/395013_gennadiy_kernes_seychas_poroshenko.html правління президента Петра Порошенка з боку https://lb.ua/go.php?url=aHR0cHM6Ly9tYWdhemluZS5udi51YS9qb3VybmFsLzMyMDQtam91cm5hbC1uby0yNi90cm9lY2huaWsuaHRtbA== 50 українських експертів. Вони оцінили його в середньому на 6 із 12 балів - не прорив, однак і не повна невдача. Можливо, Банковій варто бути задоволеною цією оцінкою, адже якби експерти аналізували перші чотири роки президентської каденції Віктора Ющенка, він би напевне отримав 1 або 2 бали (і це ще доволі щедра оцінка). Однак я вважаю, що оцінка 6 балів для Порошенка несправедлива і він мав би отримати 8 абo 9 балів. Зрозуміло, що він не заслужив на 12 балів, адже навіть на Заході, де мазохізм далеко не такий популярний, жоден політик не отримає найвищої оцінки. Однак далі я продемонструю, що експерти були надто критичні у своєму аналізі досягнень президента.
https://lb.ua/news/2018/06/27/401487_friland_delayte_reformi_potomu.html Втілення цілої низки реформ після 2014 року є безпрецедентним успіхом, який, як свідчить аналіз Vox Ukraine, став можливим завдяки підтримці https://lb.ua/go.php?url=aHR0cDovL3d3dy5hdGxhbnRpY2NvdW5jaWwub3JnL2Jsb2dzL3VrcmFpbmVhbGVydC93aGF0LXRoZS13ZXN0LWNvbnZlbmllbnRseS1mb3JnZXRzLXdoZW4taXQtdGFsa3MtYWJvdXQtdWtyYWluZQ== 217 депутатів із фракцій «Блок Петра Порошенка» й «Народний фронт». «Самопоміч» та інші фракції подекуди підтримували реформи, однак 80% голосів давали дві політичні сили, лояльні до президента й колишнього прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.
У тому, що деякі реформи на кшталт https://lb.ua/news/2018/05/22/398307_espch_priznal_moratoriy_prodazhu.html зняття мораторію на приватизацію землі досі не реалізовано, винен не президент, а популісти з «Батьківщини» й Радикальної партії, які завзято їх критикують.
Протягом президентської каденції Порошенка https://lb.ua/news/2018/04/25/396226_vsu_voshli_desyatku_samih_silnih.html українська армія стала наймогутнішою в історії України. Радянську міліцію, що підпорядковувалася Міністерству внутрішніх справ, перетворили в поліцію, а Внутрішні війська - в Національну гвардію. Український військово-промисловий комплекс відродився, почавши постачати нове озброєння для власних збройних сил і отримувати доходи від експорту.
Третьою сферою прогресу став процес побудови нації. Протягом незалежності України східні й західні регіони змагалися між собою щодо того, чиї цінності домінуватимуть. Під час президентського правління Януковича він намагався нав'язати донецькі цінності всій Україні, однак зазнав невдачі. Після 2014 року цінності заходу України, які у 2004 році поширилися на центр країни, перемогли й на сході.
Протягом останніх чотирьох років Україна також здійснила справжній прорив у декомунізації й дерусифікації. Російську м'яку силу в Україні практично знівелювали, і єдиним інструментом впливу Москви лишається Російська православна церква. Якщо наступного місяця https://lb.ua/society/2018/08/05/404424_patriarh_filaret_ozhidaet_polucheniya.html Україна здобуде православну автокефалію, це означатиме кінець російського впливу в Україні. Українська мова, культура й історія також отримали значну підтримку протягом цього періоду.
Усе це свідчить про серйозні зрушення в Україні, які відбулися завдяки громадянському суспільству, журналістам, парламентові й уряду. Однак у цьому є також заслуга президента, бо він контролює найбільшу парламентську фракцію та має вплив на уряд (як нинішній, так і попередній).
Три найбільші невдачі Порошенка, про які говорили експерти, стосуються боротьби з корупцією, зміни політичної системи й судової реформи.
...Політичні системи не змінюються за такий короткий часовий проміжок - чотири роки. Італія є засновницею ЄС і входить до його складу вже сім десятиліть. Попри це політика й бізнес в Італії досі сповнені неформальних практик, і справжня влада зосереджена в руках неформальних структур.
Експерти журналу «Новое время» піддали Порошенка критиці за нездатність зменшити неформальні впливи в українській політиці й бізнесі, однак деякі країни-члени ЄС і досі не позбулися цих характеристик власних політичних систем. В американській політиці вплив неформальних структур і великого бізнесу за останні роки не зменшився, а зріс; саме тому ми стали свідками популістського реваншу на виборах 2016 року.
Чому українські експерти вимагають від українського президента більше, ніж виборці в Італії чи Греції?»
Щодо шляху в майбутнє, то три складові наведені правильно, тільки потребують уточнення:
- Єдність (народу, а не правлячої касти), сильна (а не велика) армія і розвинена економіка (на користь держави, а не олігархічної верхівки).
І як це зробити в умовах реваншу кланово-олігархічної системи, зовнішньої агресії, за втраченої підтримки спільноти і без зміни лідера?
Ми вже маємо зневіру в суспільстві. А держава, що не потрібна своїм громадянам - приречена.