Накрали грошей та втекли в Англію? Чекайте на UWO
«Накрасти грошей та втекти в … Англію?!»
Ще донедавна під таким простим гаслом проходило життя особливо спраглих до багатства вихідців з колишніх країн Радянського союзу. Певне бажання відчути смак королівського життя, одночасно з відсутністю «зайвого» інтересу з боку британської влади в свій час мотивували їх придбавати елітну нерухомість та не відмовляти собі ні в чому. Утім глобальна тенденція боротьби з корупцією та «брудними грошима» змусила британців придивитись до своїх нових сусідів іноземного походження пильніше. Зокрема, зацікавитись джерелом їхніх статків, які навіть на думку зовсім небідних мешканців Туманного Альбіону є досить значними.
Нагадаю, що з початку цього року в Великій Британії почав діяти закон про кримінальні фінанси, який вимагає від політиків чи афілейованих з ними осіб (з поза Європейської економічної зони), а також підозрюваних у скоєнні серйозних злочинів пояснити походження своїх активів вартістю понад 50 тисяч фунтів стерлінгів. Починаючи з лютого місяця такі підозрювані отримують Unexplained wealth orders (UWO) – приписи на розкриття джерел сумнівних доходів та зобов’язані пояснити звідки в них статки. В березні Національне агентство по боротьбі зі злочинністю оприлюднило доповідь, а якій говориться, що відтепер Сполучене Королівство стає «головним пунктом призначення» для корумпованих політичних фігур, які «відмивають доходи від корупції».
В Україні ж головним пунктом призначення корупціонерів замість в’язниць, продовжують залишатися курорти та просторі палаци, про походження яких в кращому випадку їх запитають лише в тому випадку, якщо «хтось» перейшов дорогу «комусь». На жаль, ми не маємо культури загального декларування доходів та сплати податків. Цікавість до джерел походження майна та його відповідності офіційним доходам виникає в правоохоронних структур лише тоді, коли хтось, не дай Бог, вирішить піти в політики чи судді. До цього часу, люди зі статусом «безробітний» чи «домогосподарка» можуть бути власниками значних статків та не обтяжуватись обов’язком доведення державних органам законності їх набуття. Коли ж апетити не обмежуються кордонами держави, «де все можна і ніхто ні за що не питає», їх географічні координати стрімко змінюються в західному напрямку. Однак, як виявилось, відсутність цікавості до таких переселенців з боку національних правоохоронців, ще не гарантує відсутність претензій від іноземних спецслужб.
Так, в Сполученому Королівстві на днях стало відомо ім’я банкіра, дружина якого за останні 10 років витратила в фешенебельному лондонському універмазі 21 млн. доларів США та була власницею елітної нерухомості в центрі Лондона. За інформацією Daily Mail це колишній керівник вже збанкротілого Міжнародного банку Азербайджана Джахаджира Хаджієва. В суді пані Хаджієва пояснила, що хоча сама вона не працює, а чоловік перебуває у в’язниці, однак доходи отримані були ним законно - в результаті успішної бізнесової діяльності. Утім пояснення та докази Національного агентства виявились для суду переконливішими, відтак Високий суд Лондона постановив конфіскувати майно Заміри Хаджієвої.
Гарний приклад бездоганної роботи правоохоронних органів та суду, чи не так? Дійсно є чому повчитись: коли обіцянки не розходяться з вчинками або коли розкриття інформації про фігурантів справи відбувається після вироку суду, а не на етапі обрання запобіжних заходів на стадії досудового слідства, як це відбувається в Україні. Резонанс справи з гучними прізвищами в результаті вироку – це те, чого так не вистачає вітчизняній правоохоронній системі. А ще їй не вистачає фаховості та сміливості. Рівність ВСІХ перед законом та судом, незалежно від статусу, зв’язків та кількості грошей, це ще одна з заповітних мрій українців, яка ніяк не здійсниться. Можливо, Вищий антикорупційний суд, якого за словами керівництва НАБУ, не вистачає для забезпечення високих показників роботи, все виправить? Побачимо.
А поки що маємо таку ситуацію: якщо національна система виявляється настільки боягузливою, сліпою, беззубою або, якщо хочете, дурною, що дозволяє своїм громадянам безкарно виводити значні суми коштів за кордон, то багатшатиме казна тієї країни, яка знайде в собі сміливість та розум запитати в новоприбулих багатіїв звідки в них гроші...
От і виходить: чого бідні, бо дурні, чого дурні, - бо бідні.
