Патріарх чи не патріарх? Грузинський прецедент

Ще тиждень тому в МП впевнено говорили, що "ніхто анафему Філарету не скасує". А нині мережею котиться суперечка - в якості кого Філарет визнаний Константинополем - патріарха чи митрополита?

Тобто факт, що він як архієрей вже ВИЗНАНИЙ Константинополем, не викликає в МП заперечення. Тому дискусія переключилася на "митрополит чи патріарх".

Яка мета цього? У когось - суто науковий інтерес. Але за низкою коментарів стоїть інтерес прагматичний - змусити учасників процесу між Києвом і Фанаром до непродуктивних дискусій. Які вигідні лише Москві.

У попередніх дописах вже докладно розбиралося мною питання "митрополит чи патріарх". Цей допис хочу присвятити грузинському прецеденту.

Відомо, що Грузинська Церква самостійно відновила свою автокефалію 1917 р. і це не було визнано жодною іншою Помісною Церквою, в першу чергу - Російською. Однак це ніяким чином не перешкоджало Грузинській Церкві мати свого Предстоятеля з титулом Католікоса-Патріарха.

У 1943 р., коли Сталін дозволив відновити Московську Патріархію, він зажадав врегулювання її відносин з Грузинською Церквою, як автокефальною. І Синод РПЦ, посилаючись на те, що "в незалежній державі є Помісна Церква" - визнав автокефалію ГПЦ.

Однак такого визнання не було з боку Константинополя! Там вважали ГПЦ частиною МП, відповідно не вважали її предстоятеля Католікосом-Патріархом, а лише обласним митрополитом.

Відтак на спільних богослужіннях його ставили після Предстоятелів. І Грузинська Церква хоча і не була задоволена таким станом справ, але смиренно сприймала те, що її Патріарха не визнавали Патріархом.

Лише у 1990 р. під час візиту в Грузію Константинопольського Патріарха Димитрія було вручено Католікосу-Патріарху Ілії ІІ Томос - і таким чином було визнано і автокефалію, і статус Грузинського Патріархату.

Тож і в нашій ситуації доки Вселенський Патріарх не знайде можливим визнавати титул Київського Патріарха, встановивши цей Патріархат власним Томосом - триватиме проміжна ситуація, коли наш Предстоятель є третім Патріархом Київським, а Константинополь визнаватиме його архієреєм, без вживання Патріаршого титулу.

В цьому немає нічого страшного ані для відносин Києва і Константинополя, ані для процесу надання Томосу. І як би декому не хотілося педалювати цю тему - нічого не вийде.

За всіма ознаками Українська Церква більша за Болгарську, Сербську чи ту ж Грузинську. І якщо ці є Патріархатами, то ніяких підстав відмовляти Українській Церкві в статусі Патріархату немає.

І ще один момент - низка Патріархів мають в своєму повному титулі найменування і митрополита, і архієпископа, і патріарха. Сам Вселенський Патріарх є також Архієпископом. Тож яко хтось хоче іменувати нашого Предстоятеля митрополитом - нехай. А для нас він був, є і буде Патріархом.