Що обіцяє новий Кодекс для банкрутів

До сьогоднішнього дня в Україні було дуже застаріле законодавство, що стосувалось ліквідації та банкрутства юридичних осіб та ФОП. Чому?

Є декілька причин. По-перше, усі норми, що стосувались цих питань були розкидані у законах і кодексах, які приймалися в різний час і різною владою. Норми могли суперечити одна одній, створюючи не просто колізії в законодавстві, а й проблеми для бізнесу.

Друга причина (хоча скоріше наслідок) – наша позиція в рейтингу ведення бізнесу Doing Business за показником платоспроможності за попередній рік. Ми на 149-му місці! Через те, що у нас немає уніфікованого та осучасненого збірника норм і законів, який б оформляв процедуру банкрутства «від А до Я», при чому зрозуміло і прозоро – ми 149-і.

Ідея створити єдиний законодавчий акт, який би вирішив ці проблеми з’явилась досить давно, аж 2 роки тому. І ось у лютому цього року у Раді з’явився проект Кодексу під номером 8060. У цьому проекті детально розписані усі процедури, з якими зіштовхувався бізнес усі ці роки.

Зокрема, про  проблему податкових стимулів (які неможливо було сплатити), чи про винагороду арбітражним керуючим (сума якої не була визначена), а також купу інших проблем, які мали боржники. Але без нового Кодексу проблеми так і лишались на рівні проблем.

І ось нарешті наші народні обранці затвердили нові правила банкрутства. Щоправда перед тим запропонували 1335 правок до проекту Кодексу, з яких профільним комітетом враховано майже 60%. Решту відхилили вже в сесійній залі.

Чому? Бо вони вважали, що даний документ містить багато суперечливих норм та потребує подальшого доопрацювання. Положення КПБ (він же Кодексу з процедур банкрутства) не узгоджуються із нормами Конституції та законів України, а також не враховують правові позиції Конституційного Суду України, висловлені у його відповідних рішеннях. Але все ж таки норми Кодексу України з процедур банкрутства було прийнято.

Ключові проблеми, які Кодекс повинен вирішити для компаній, усім зрозумілі, зокрема це:

- спростити доступ самого боржника до процедур;

- збільшити можливості для санації та створити ефективні механізми позасудового врегулювання;

- виключити всі положення, що можуть розглядатися як підстава для звільнення від боргів, крім випадків, коли кредитори на це погоджуються;

- об’єднати мирову угоду та санацію в єдину процедуру;

- покращити умови участі у процедурах банкрутства забезпечених кредиторів;

- підвищити рівень захищеності прав усіх кредиторів;

- скоротити строки розгляду справ, зокрема, за рахунок: зменшення кількості оскаржень;

- удосконалити положення закону, що стосуються продажу активів боржника, чим забезпечити основу для продажу майна за найвищою ціною.

І ще кодекс має на меті вирішити багато інших питань. Зокрема  питання щодо банкрутства фізичних осіб – це дрімучий ліс, бо для України такого поняття не існувало взагалі.

Так, мова йде про відносини щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави. В ринковій економіці трапляються ситуації, коли особа опиняється у скрутному становищі не за її вини. Тимчасові фінансові труднощі у кожного можуть статись через втрату роботи, розлучення і необхідність забезпечення матеріальної допомоги дітям, втрату родичів чи годувальників і ще через сотні причин. Крім того, циклічний розвиток ринкової економіки передбачає, як підйом виробництва, так і падіння, що прямо впливає на особистий і сімейний бюджети.

Тому, в розвинутих країнах на такі випадки існує спеціальне законодавство, спрямоване на розв’язання тимчасових проблем громадян за допомогою юридичних механізмів. Система врегулювання проблем заборгованості громадян – фізичних осіб, не зайнятих у підприємництві, в усьому світі спрямована на забезпечення надання допомоги чесним (але невдалим) боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а в разі неможливості у майбутньому погасити борги – заслужити їх списання. У нас такого раніше не було і така практика для України – це щось нове.

І аби це щось нове не стало невідомо чим, для запроваждення такого нового механізму у державі потрібно правове врегулювання. Що ж нам пропонують?

У новому Кодексі пропонується конкретна сума, з якої в принципі може запускатися процедура банкрутства. Це 100 мінімальних з/п для усіх громадян і 300 мінімалок – для ФОП.

Але якщо ФОП приховує активи або переписує майно на інших, або взагалі придумує борг перед «своїм» кредитором, або ж ФОП повинен був подати в суд заяву про банкрутство, але не зробив цього – такі ФОПи не будуть вважатись банкрутом.

Тож стати банкрутом може той, хто відповідає наступним критеріям:

- є непогашені кредити або громадянин платить менше половини місячних платежів по кожному з кредитних договорів протягом двох місяців;

- у особи не залишилося майна, за рахунок якого можуть бути погашені борги і це зафіксовано постановою виконавчого провадження;

- сукупний дохід за останні півроку зменшився наполовину при наявності непогашених кредитів та іншої заборгованості;

- вартість майна скоротилася більш ніж на 50% при наявності непогашених кредитів та іншої заборгованості;

- розмір боргів більше ніж наполовину перевищує вартість всіх активів боржника. Або є інша загроза неплатоспроможності.

Тож, як бачимо, під цей критерій підпадають досить багато людей. Але чи стануть люди користуватись новим механізмом? Все залежить від того, як багато людей дізнаються про такі можливості.

Скажу лише, що як завжди, рано оцінювати ефективність нового Кодексу без конкретних прецедентів! Хоча не можу не радіти, що нарешті за роки незалежності, наша влада уніфікувала та створила єдину нормативну базу для врегулювання питань щодо банкрутства.