Втеча від дефолту та ілюзія успіху

Основоположними завданнями державної фінансової політики є забезпечення макроекономічної стабільності та підтримка процесів економічного зростання. Для «пересічного» громадянина в результаті відбувається постійний ріст його реальних доходів при низьких показниках інфляції. Саме це і є впевненість у завтрашньому дні, про яку всі говорять та пишуть. Що ж ми маємо за фактом в Україні (дані ВВП відображені за паритетом купівельної спроможності):

1990–1999 роки: ВВП на душу населення – 4565 дол. США  інфляція – 690 %

2000–2009 роки: ВВП на душу населення – 6125 дол. США  інфляція – 13 %

2010–2018 роки: ВВП на душу населення – 8326 дол. США  інфляція – 13 %

Для прикладу, в останньому періоді середнє значення показника ВВП на душу населення для групи країн Європи та Центральної Азії, куди віднесено й нашу державу, складає 18127 дол. США. При чому стартові позиції України та представленої вибірки є ідентичними. Інфляція також у рази є нижчою, для розвинутих країн групи – 1,9 %; країн, що розвиваються – 4,8 %. Зазначений факт посилює прагнення до модернізації економічної політики держави. Кожен раз нас спіткають проблеми (шокова девальвація, відтік людського потенціалу, надмірний рівень державного боргу), необізнаність (відсутність досвіду, популізм, необґрунтовані прогнози), зовнішні фактори (несприятлива кон’юнктура на ринках збуту, агресія, глобальна рецесія). Для покращення ситуації вимушені звертатись за допомогою до міжнародних інституцій, зокрема МВФ. У підсумку домовляємось щодо означення напрямів вирішення проблем, підвищення обізнаності в економіці та одержання тимчасової фінансової подушки при негативних сценаріях розвитку. Так ми звертаємось вдесяте – МВФ вже опублікував повідомлення про досягнення Угоди стенд-бай.

Те що ми уникнули можливого дефолту це добре, те що без кредиту МВФ ми ринули б в новий виток турбулентності це факт, кредит від даної інституції потрібен нам як ковток живильної вологи. Про це я зазначав ще у серпневому блозі.

Однак, вчергове держава Україна не виконала умов попередньої програми розширеного фінансування, більш строкової, та домовляється про акцепцію нової. Для довідки, Україна виконала повністю лише одну програму з Фондом в далеких 1996–1997 роках. Щоразу, беручи на себе зобов’язання покращити макроекономічну ситуацію і забезпечити стійкий ріст ВВП, на переправі перемагає чи то популізм, чи лобізм, і ми недотримуємось плану. В підсумку ми не можемо вийти на траєкторію стійкого розвитку. Лі Куан Ю стверджував, що для країни із недостатнім розвитком інститутів слід виконати рекомендації МВФ, а після того проводити виважену та послідовну економічну політику, щоб не звертатись до Фонду.

Годі вже нашій державі як студенту двієчнику залишатись на додаткову сесію, вимолюючи будь-яку оцінку, щоб бути на плаву. Час переосмислити формат розробки державної фінансової політики та участі громадянського суспільства у виборі відповідальних еліт для її формування.