Ціна "асвабаждєнія" Києва, киян та України загалом

   Сьогодні 6 листопада відзначається 75-а річниця визволення Києва від нацистів. Таке «асвабаждєніє» надто дорого коштувало і Києву, і киянам, і Україні загалом. Сплачувалось життями, історією, мовою, гідністю.

   Так, окупація російською імперією коштувала Україні і українцям набагато дорожче за будь-чию іншу військову присутність. За винятком хіба що історичних попередників Московії – Орди. Ті винищували нас, наші міста, історію, віру, мову, економіку з таким самим ентузіазмом, що і їхні лопотні нащадки. А взагалі вважаю, що в будь-якому випадку, зважаючи на кількість жертв і втрат, цілковито некоректно взагалі застосовувати термін «звільнення» щодо будь-яких дій радянської армії на наших теренах. Адже «асвабадітєлі» жорстоко мстились всім місцевим мешканцям, незважаючи на вік і стать, просто за сам факт перебування під контролем не московської армії. А коли дійсно звільняють – звільненим точно не мстяться. Не розстрілюють, не засилають на Сибіри, не позбавляють роботи, не забороняють навчатись. Тому, це з жодної точки зору не може трактуватись як «звільнення». Це просто завоювання теренів України іншою армією. Той факт, що до лав радянської армії під страхом розстрілу, заслання, репресій щодо родини і просто з безвиході й страху загнали мільйони українців, в жоден спосіб не робить окупаційну армію загарбника «визволителями». Тим більше, ми всі пам’ятаємо, що українців гнали до лав РККА голими й босими, беззбройними («а аружиє дабудєтє в баю!»), з «заґрадотрядамі» за спиною. Це дуже непродуманий крок – державне «святкування» події з настільки негативними наслідками для українців і Україні. Крім того, що це відновлює і не дає розірвати остаточно вже майже зогнилі зв’язки з «русскім міром», це ще й зміцнює електоральні позиції проросійських політичних сил.

  Насправді це обов’язок держави: глибока, постійна просвітницька робота з громадянами, аби кожен українець зрозумів справжню вартість «визволення» і відкинув врешті цей імперський брехливий штамп. Натомість загальнодержавне відзначення, навпаки, закріплює в суспільстві антиукраїнський варіант потрактування історії. Якщо кривавий наступ РККА – то «звільнення», то і Московщина – «братья», логічно ж.  Тому я би сказав, що тут більше інерції і непродуманості, недооцінювання реального ступеню небезпеки від наслідків отаких «святкувань». А проросійські сили не розгубились і скористались нагодою. Такого не варто більше допускати. В нас своя історія, свої інтереси, нас мають цікавити не чиїсь територіальні «здобутки» нашим коштом, а наша трагедія і наші втрати від цих «здобутків» і «звільнення».