Гомодиктатура: частина 3. Розбещення дітей через підручники
Коли люди втрачають сором, врешті-решт гине і держава. Давній Рим чудовий тому приклад, як Содом і Гомора. Але здається, що Україна геть забула про це. Бо те, що зараз можна прочитати у шкільних підручниках, інакше як розбещенням неповнолітніх назвати не можна.
Ці скрини надіслала одна мама, яка минулої суботи побачила хрестоматію- довідник ( профільний рівень) для 11 класу за редакцією Борзенко О. І. на столі своєї доньки. І поки донька робила уроки з інших предметів, мама просто вирішила поцікавитися, що зараз пропонує МОН для читання з сучасної національної літератури. Сказати, що ця мама була у шоці від прочитаного, значить не сказати нічого. Прочитавши цій текст повністю, я так і не зрозуміла чим він заслужив бути надрукованим у підручниках та й ще рекомендованим для обов‘язкового читання і обговорення у класі. Назвати цей текст твором у мене не повертається язик. Бо нічого крім гидливості, сорому, відчуття бруду, вульгарності я не відчула. І це цілком зрозуміло. Мало того, що пропагуються лесбійські відносини, так це все ще і відбувається між рідними сестрами, що взагалі вже відноситься до інцесту. Таке враження, що автор описувала свій власний досвід. І хоч підручник відноситься до профільного навчання постає питання невже в Україні немає більш цікавих і глибоких сучасних письменників, творчість яких не можливо було б представити школярам.
Треба сказати, що ця хрестоматія була рекомендована МОН ще за часів Табачника у 2012 році. Але у 2015 МОН знов підтвердило свій гриф.
Я уявляю, що робиться на уроці під час обговорення і що повинні відчувати вчителі. А уявіть собі сільську школу ....
Я звернулася до психотерапевта, викладача Міжнародного інституту глибинної психології Вікторії Макарової щодо її думки з приводу включення таких текстів для читання підлітками та впливу на них. Ось її думка: «Произведения, в котором откровенно рассказывается об инцестуозном желании, погружает подростка в состояние близкое к психотическому, поскольку сталкивает с тем, что невозможно реализовать напрямую. Таким образом, повышается уровень тревоги вследствие возбуждения, что приводит к невозможности нормально вписаться в мир культуры и обрести в нем свое место. Намеренная психотизация подростков создает предпосылки для создания глубоко больного общества, крайне несамостоятельного и инфантильного. Общества, в котором отсутствует субъект и присутствует масса, которой очень легко управлять».
А це вже частина 2 статті 156 Кримінального кодексу України: «Інтелектуальне розбещення може полягати у цинічних розмовах з потерпілим на сексуальні теми, розповіді відвертих, натуралістичних сексуальних історій, фотографуванні потерпілих в різних сексуальних позах, демонстрації порнографічних предметів. Використання в процесі дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, а також примушування до участі у їх створенні потребує додаткової кваліфікації за відповідною частиною ст. 301».
Я публікую скриншоти цього тексту. Можете самі прочитати та скласти власну думку. А ще хочеться почути вже думку нашого прем’єр - міністра як очільника уряду та батька щодо впровадження гендерної ідеології, яка тягне за собою пропаганду ранньої сексуальності, пропаганду гомосексуальних відносин, антинаукових тверджень, розмиття понять добра і зла, моральних принципів.





"Не вистачає" детальних ілюстрацій в цій "дитячій книжечці"
Бидняга....
А если в книжке написано про убийство? Страшно подумать!
А де Василь Кожелянко?
Ця людина ще 2000-го передбачила війну з росією: "Українська книга мертвих". Настільки реалістично описав -- що, здається, хроніка 2014-го року.
Натомість є якась огидна журналістка зі збоченими фантазіями.
Я проти Гриневич і "Народного фронту".
Чего там мама возбудилась так? Одиннадцатиклассники, уверена, уже больше знают про секс, чем эта мама.
Оповідання написано легкою і щирою мовою, яка занурює читача у світ маленької дівчинки, для якої її старша сестра - це людина, яка супроводжувала її з самого народження, і на її очах перетворювалася із шестирічної дівчинки, яка кумедно "вміє, як мама" варити бульйон, в жінку, що мріє поплисти світ за очи на білому кораблі.
Це десь сумна, десь весела роповідь про дитяче світосприйняття, про поступове дорослішання, про розлуку й сум. І дійсно, певний опис дитячої сексуальності, досліджування себе в цій якості в оповіданні є. Але це показано мимохідь і так цнотливо, що навіть якось смішно це серйозно обговорювати. На фоні цього більш серйозним є навіть епізод зі знайденою прокладкою, або її ревнощі до чоловіків старшої сестри.
Отже, не хочу спойлерити, одне скажу - оповідання дуже сильне, і всім варто його прочитати. Ну хоча б для того, аби не вийшло, як з процесом над Пастернаком, пам'ятаєте це знамените «не читав, але засуджую?».
І ще раз хочу подякувати Ганні Турчиновій. Ганно, завдяки вам, а також радикальній релігійній організації "Катехон", які вас піарять, я часто дізнаюся щось нове й цікаве про ******* культуру. Пишіть іще!