Повісилась через відмову у субсидії

«Як заплатити 2400 гривень боргу за комуналку, коли пенсія 1600 гривень? Хоч бери і вішайся!»

Це були останні слова 61-річної пенсіонерки Наталі Михайлівни Нестеренко з Сартани, що на Донеччині. А наступного дня вона повісилась у себе вдома.

Ця смерть – суто на совісті влади. Жінку довели до відчаю бюрократія чиновників та грабіжницькі тарифи. Останнім часом з рідними і сусідами Наталя Михайлівна говорила лише про це.

Місяць тому син Михайло, який був прописаний з матір’ю, одружився і став жити окремо. Щоб переоформити субсидію у зв’язку зі зміною складу родини, Наталя Михайлівна оббігала купу інстанцій. Щоразу її посилали за новими і новими довідками. І врешті субсидію їй не дали – знайшли борг 2400 гривень за комуналку.

Жінка поховала чоловіка кілька років тому. Син з невісткою підтримували матір, проте матеріально допомогти не могли – напередодні одруження їх пограбували, винесли з хати гроші, позичені на весілля, золото… Молодята й самі живуть на мінімальну зарплату – вона викладає хореографію в будинку культури, він зварювальник.

Наталя Михайлівна позичила гроші в сусідки та рідної сестри і віддала борг. Перед тим, як вкоротити собі віку, виклала всі квитанції на столі. Вони були більш красномовними за будь-які передсмертні записки…
Вона не включала опалення і світло, бо боялася нових платіжок, спала одягненою в кріслі, харчувалася голим супом без нічого та найдешевшою ковбасою. Хоча сама все життя пропрацювала поваром, годуючи людей. Нажила собі грижу і купу болячок, бо тягала важкі каструлі. І на старості років не могла купити навіть таблеток – держава оцінила її працю у 1600 гривень пенсії.
Влада загралася з людськими життями. Для них смерть Наталі Михайлівни нічого не варта. А для мене – це страшна ілюстрація того, в якій бідності і в якому відчаї живуть люди. Досить знущатися – треба знизити ціну на газ, підвищити зарплати і пенсії, щоб не змушувати людей брати гріх на душу і позбавляти себе життя заради субсидій!