Парламент, чи диктатура, якій нема чого протиставити?

Отже, воєнний стан запроваджено, його параметри вам вже відомі.

По-перше, хотілося би, щоби всі, хто кричав вчора про скасування виборів і диктатуру, сьогодні визнали, що були неправі. Як не публічно, то хоч самим собі. Хоча би перед собою треба бути чесними.

По-друге, хотілося би, щоби всі, хто роками волав про необхідність воєнного стану, а нині каже про його недоречність, пішли й ударилися головою об стіну. Кажуть, це допоможе бути послідовнішими.

Третє. Ви всі вчора бачили, як працює парламентаризм. При всіх ексцесах, при всій ганьбі вчорашнього засідання, парламент створює баланс влади. Навіть покидьки, що не мають на меті нічого, окрім особистої влади та особистого збагачення, все одно працюють на збереження демократії. Так працює парламентаризм. І це добре. Добре мати хоч такий парламент, ніж диктатуру, якій нема чого протиставити. Пам'ятайте це, коли волатимете про сильну руку. В Росії сильна рука є, хочете так?

Четверте. Наш парламент міг би бути кращим, якби були краще виборці. Вже багато разів сказано: подивіться на вчорашнє засідання, і зрозумієте, як Україна втратила державність сто років тому.

Але виборці за 5 років сильно опустилися вниз. Тож наступний парламент буде значно, значно гіршим.