Історична пам’ять за ціною двох бігбордів

Вже відзначили 100 років від Перших визвольних змагань українського народу, а воїни УНР і досі у забутті.

Давайте трошки рухнемо чиновників. Ціною двох бігбордів з їх обіцянками можна поновити історичну пам`ять про героїв, що загинули за Україну.

Суть питання.

На Луганщині у селі Можняківка, що в Новопсковському районі, у степу стоїть дерев’яний хрест. І назва цьому місцю - 

     Гайдамацька  Могила. 

Тут у невеличкому пагорбі, поміж чорних  акацій, у вічному сні почивають вояки УНР, герої національно визвольної боротьби. 

У 1918 році на території нинішньої Луганської області бойову службу ніс Запорозький корпус Армії УНР. Солдати цього підрозділу виконували фактично функцію прикордонників, боронячи рубежі української республіки від більшовиків та денікінців. 

Запорозький корпус діяв вздовж демаркаційної лінії між більшовицькою Росією та УНР. Один із підрозділів корпусу, який мав назву полк кінних гайдамаків імені Кості Гордієнка, розташовувався у Новопсковському районі.  

Не виключено, що у могилі можуть покоїтися славнозвісні січові стрільці, які складали значну частину гайдамацького полку.
Скільки у цій могилі поховано вояків і як вони загинули, достеменно невідомо. 

На гайдамацькій могилі хрест стояв аж до середини ХX століття. Потім землі були розорані, і місце похорону вояків УНР практично знищили, як і скіфський курган поруч. Відновити поховання вдалося вже за незалежності місцевим краєзнавцям. 

Щоправда, і в наш час могилі не давали покою. Декілька разів невідомі руйнували дерев’яний хрест. Один місцевий ригівський активіст з категорії шанувальників «руского міра» навіть волав, що це місце захоронення вояків УПА та «паєтому ми нє допустім..». Той недолугий просто не зміг правильно скласти в пам`яті три букви - У Н Р.

Зараз небайдужі люди збирають кошти на встановлення пам’ятника і впорядкування гайдамацької могили. За похованням доглядають місцеві патріоти.

Нажаль, належної уваги цьому історичному місцю приділяється обмаль. Хоча, в часи сучасної Україно-московської війни це повинно мати серйозне ідеологічне значення.

Зазначену тему необхідно вивчити і в історичному плані щоб закарбувати в пам`яті визвольної боротьби України проти московського окупанта.

Зараз ділянку державного кордону України  в межах Новопсковського району охороняє Луганський  прикордонний загін. 

Було б доцільним взяти на себе частку  обов`язків із шанування української історії саме підрозділам Державної прикордонної служби і розглянути питання із присвоєння почесного звання «Січових стрільців  гайдамацького полку Армії УНР» одному із прикордонних підрозділів, що виконує завдання на загрозливій ділянці кордону з Московією.
 
Слава Україні!