"Я ЙДУ..." (із невідомих шедеврів поетичної спадщини Дмитра Павличка)
Побитий маразмом та кон'юнктурою класик української поезії Дмитро Павличко, автор поем у славу КПСС, Москви та Юлії Тимошенко, написав та публічно виголосив на порохоботському з'їзді поему "Я йду з тобою, Петре, йду з тобов!". Але з власних джерел в українській поезії нам вдалося дізнатися, що в Павличка як досвідченого одописця насправді є вже цілий цикл віршів, які він виголошуватиме на з'їздах у разі перемоги інших кандидатів...
ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО
Скажу тобі відверто й гонорово
Від імені поетів та бабусь:
Я йду з тобою, Юлю, знов і знову,
Й ніколи йти з тобов не задовбусь!
ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Шляхи господні неісповедимі,
Мов кулька під наперстком у катал...
Я йду з тобою, княже Володимир,
У твій баблом осяяний "квартал"!
АНАТОЛІЙ ГРИЦЕНКО
Депресій цар, королю меланхолій,
Уклін тобі від вірного слуги!
Я йду з тобою, пане Анатолій,
На люту смерть від приступу нудьги!
ОЛЕГ ЛЯШКО
Нехай комусь здається протилежне,
Та я ще остаточно не здурів!
Я йду з тобою, лагідний Олеже,
На поклик нецілованих корів!
ЮРІЙ БОЙКО
Допоки є бояришнік у пляшці
І русскій мір не лізе з голови -
Я йду з тобою, Юрію-звитяжцю,
Лизати братські чоботи Москви!
ДМИТРО ГНАП
З усіх — лиш ти в нас чесний та хороший,
Не вірю я брехні газетних шпальт!
З тобою, Дмитре, йду просити грошей -
І капелюха ставлю на асфальт!
ІГОР ШЕВЧЕНКО
Зневаживши реакцію нечемну,
В Давосі ти вказав нам справжню путь!
Я йду з тобою, Ігоре Шевченку -
І шапки сині з нами разом йдуть!
СВЯТОСЛАВ ВАКАРЧУК
Ідуть велично морем пароплави,
Іде ловити світ Сковороду...
А я — іду з тобою, Святославе!
Хоч ти й не йдеш, та я з тобою — йду!
просто вечнопридворному писаке абсолютно пох кому, но тильки ПЕРШОМУ, або ПЕРШИЙ служить...
вот только за такой брех дал бы в рыло, невзирая на разницу весовых категорий...:
"..Я був колись в Шухевича Романа
Стрільцем.." - позорник, покайся хоть перед погостом....
Мов каменяр, днi незлiченнi й ночi
Словами втiлював я постатi в гранiт.
Покинути цього я був не в змозi,
Допоки не з'явився ти.
Берися ж за кайло, Юрко Космина!
Бо вже, напевно, треба менi йти...
Сміливий, принциповий до пори.
Я єсм спокійний за свою країну
Бо цей утне нові "Два кольорИ"...
Іди і вибирай - то все раби,
що грають патріотів, мертвий силос,
закинутий в московські жолоби.
Я бачу їх: вони стоять навзринці -
Юрба хахлів, зросійщених калік.
А я до тебе йду у мазепинці,
Народе мій, нескорений вовік.
Я йду до тебе в слуги, не в герої,
Здираю з себе всіх років кору,
Я йду туди ж, де був колись при зброї,
Де присягнув: за Україну вмру.
Горять на Сході крові кілометри.
Їх розтоптали миру прохачі.
А я тебе благаю, друже Петре,
Не бійсь, веди на путінські мечі!
На сміливих спадає божа манна,
Не згине той, хто завжди йде вперед.
Я був колись в Шухевича Романа
Стрільцем. Бери мене - я твій поет.
Впаде залізо люте многолезне.
Все подолає правда і любов.
І нація в огнях війни воскресне
Я йду з тобою, Петре, йду з тобов!
писатель вовсе не ледащий;
стонала тема: глубже, глубже,
а он был в силах только чаще.