Веселі, брате, часи настали

Веселі, брате, часи настали.
Нове майбутнє дарує день!
Чому ж на небі так мало сонця стало?
Чому я далі пишу сумних пісень?

Веселі, брате, часи настали.
Ми наближаємось до мети!
Чому ж тоді я шукаю іншу стежку?
Чому я далі з ними не хочу йти?

Веселі, брате, часи настали.
На грудях світить нам слави знак!
Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,
Душу кинули просто так...

Душа прокинулась, та й питає
Сама у себе – чому одна?
Немає в кого спитати - золото замість тата,
Замість мами - глуха стіна.

І тихо, тихо навколо стало...
Кудись поділися голоси...
Часи веселі настали, нас лишилось так мало.
Ну їх, брате, такі часи!

Та нам з тобою своє робити,
Відкрити очі і далі йти!
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити.
Хто ж тоді, як не ми, брати?!!

Чомусь ця пісня сьогодні як ніколи стала "political", від початку і до кінця. І сумні пісні, інші стежки, і "кудись поділися голоси".

Сьогодні у Верховній Раді відчувалась тотальна розгубленість. Неначе отямившись в похміллі після бурхливого свята гультяї зрозуміли, що прийшов гігантський політичний рахунок до сплати, практично непосильний. Відчуття політичного дефолту Порошенка витало кулуарами Верховної Ради.

Показаний сюжет Бігуса по факту став першою ракетою, яка влучила в ціль. Саме на початку березня, саме при розгляді "оборонних" законів, саме в день прибуття есмінця США Дональд Кук. Саме останнім часом я чув зокрма від європейців, що вони не хочуть надалі фінансувати нашу корупцію.

Удар прийшовся в найболючіше місце - оточення Порошенка, до якого немає жодної довіри, в непрозорий та корупціогенний оборонний сектор та в питання постачання армії - свята тема для нас, українців.

Очікуються наступні, не менш болючі удари впродовж березня, які не йдуть прямо від політичних конкурентів та/чи агресора, а в обхід, через журналістські розслідування, з якісною драматургією та вдаваною неупередженістю.

Відверто млява реакція Президента показує, що Банкова абсолютно виявилась неготовою до таких ударів. Обравши до примітивності лінійну тактику блітцкригу у виборчій кампанії, будучи засліпленими зростаючими рейтингами, розслабившись та недооцінивши загрози, команда Петра Олексійовича пропустила перший потужний удар, отримавши нокдаун. Замайорів на горизонті привид нокауту!

Що ж може бути далі?

Наступні тижні ми побачимо тотально інший бік Порошенка, аніж той, який нам показували з початку року. Мародери-посіпаки Петра Олексійовича, потягнуть його донизу. Їх він вже не позбудеться - надто пізно, та й взаємозалежність велика.

Сьогодні я вперше почув від обізнаних людей, що пора готуватись до приходу Зеленського. Йому справді нічого не треба робити - його опоненти самі все зроблять.

При слабкому президентові особлива відповідальність покладатиметься на Верховну Раду як цього, так і наступного скликань. Тому тут особливо слушним є останній куплет пісні Океану Ельзи:

Та нам з тобою своє робити,
Відкрити очі і далі йти!
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити.
Хто ж тоді, як не ми, брати?!!