Чому Україна має перейти на контрактну армію

Основними підходами розвитку ЗС України в передвиборчій програмі Гриценка А.С. визначено: “Не буде примусового призову – буде професійна контрактна армія, посилена резервом постійної готовності та системою територіальної оборони”.

І це не просто слова “контрактна армія” – заради відміни призову.

Головним пріоритетом розвитку Збройних Сил України має бути їх прискорена професіоналізація, що складається із взаємопов’язаних процесів структурної трансформації, переходу на контрактний принцип комплектування, удосконалення системи підготовки особового складу та військ (сил), модернізації парку озброєнь і військової техніки.

Сьогодні призовна служба в Україні фактично є додатковим соціальним і фінансовим податком. Суспільство змушує сплачувати його десяту частину молодих людей віком 20 – 27 років, котрі виявилися досить здоровими, не мають права на відстрочку й не ухиляються від призову. У 1982 р. строкову службу проходило понад 85% призовного ресурсу. У 1992 р. – 55%. На ситуацію помітно вплинуло різке скорочення чисельності ЗС, розпочате в 1992 р.: у 1997 – 2000 рр. строкову службу проходило лише 12 – 15% призовного ресурсу; у 2000 – 2001 рр. – 16 – 20%. Призвані на строкову службу опиняються в неоднакових умовах, порівняно зі своїми цивільними ровесниками, а також із військовослужбовцями-контрактниками. Останні за виконання практично тих самих обов’язків отримують платню на порядок вищу і мають більші страхові компенсації та пільги. Призов на строкову службу фактично став вибірковим, довільним і залежить від суб’єктивного чинника – позиції військкомату. Така ситуація призводить до поширення зловживань, корупції, порушень соціальної справедливості, служить додатковим чинником морально-психологічного дискомфорту строковиків.

Контрактна армія (перехід до якої мав відбутися ще до 2011 року) це професійно підготовлене військо укомплектоване мотивованими військовослужбовцями. Людина, яка свідомо обирає шлях служби у війську набагато якісніше ставиться до виконання службових обов’язків, ніж особа примусово призвана на строкову службу.

Як вже неодноразово заявляв кандидат в Президенти України Гриценко А.С., в разі його обрання на посаду, одним з перших указів буде скасування призову на строкову військову службу.

З тим, що Батьківщину потрібно захищати, згодні всі. В тому, що армія потрібна боєздатна та професійна – сумнівів також нема ні в кого. Але захист не обов’язково має на увазі призов на військову службу. Солдат є не просто “працівником військової установи” – його професіоналізм охоплює, крім іншого, здатність віддати життя за Батьківщину. Армія, яка складається з тих, хто просто вміє стріляти з автомату та керувати бронетранспортером, не здатна нікого захистити. Обов’язок, патріотизм, самопожертва – найважливіші складові професіоналізму солдата.

Сьогодні комплектування Збройних Сил України (ЗС), згідно з чинним законодавством, здійснюється за змішаним принципом, а саме – шляхом призову громадян України на строкову військову службу і прийняття їх на військову службу за контрактом.

Такий принцип комплектування ЗС дозволяє, завдяки можливості корегування числа громадян, які призиваються на строкову військову службу, забезпечити належний рівень укомплектованості армії згідно з вимогами до бойової готовності військ (сил).

Повністю професійні армії мають понад 50 держав світу, до числа яких належать високорозвинуті країни (Австралія, Велика Британія, Канада, США, Японія), а також ті, що мають нижчий економічний потенціал (Індія, Пакистан, Нігерія, Філіппіни). До переліку держав, що комплектують ЗС на професійній основі, приєдналися Бельгія, Франція, Португалія, Угорщина, Нідерланди та Іспанія.

Найбільш вагомий вплив на способи комплектування армій країн світу мають внутрішньодержавні чинники: економічні, соціальні, політичні тощо.

Які ж проблеми стоять на шляху переходу на контрактний принцип комплектування? У багатьох публікаціях відомих політиків, аналітиків та військових експертів досить ґрунтовно порушувалися питання фінансування, забезпечення житлом, розроблення та закупівлі нового озброєння і військової техніки, матеріально-технічної бази бойової підготовки та інших важливих проблем становлення професійних Збройних Сил.

Якщо людина, яка одягла військову форму, не розуміє, для чого прийшла в армію, то свого завдання вона не виконає.

Вивчення ситуації на ринку праці України засвідчило, що головними чинниками мотивації юнаків для вступу на службу за контрактом є:

гідне грошове та пенсійне забезпечення;

можливість отримати житло за рахунок держави;

можливість професійного та кар’єрного росту;

проведення повноцінної бойової підготовки (оскільки це й є тією метою, заради якої молода людина обирає шлях військового);

забезпечення харчуванням за рахунок держави;

забезпечення речовим майном за визначеними нормами;

вивільнення військовослужбовців від виконання обов’язків, не передбачених посадою;

нормований робочий тиждень з двома вихідними;

створення умов для підвищення рівня освіти;

гарантоване забезпечення соціальних пільг, передбачених законодавством.

Переважній більшості цих очікувань відповідають законодавчо визначені державні зобов’язання. За умов їх дотримання питання скасування строкової військової служби та забезпечення потрібної чисельності контрактників не буде стояли на порядку денному. Саме невиконання державою взятих зобов’язань є головною причиною ситуації, що склалася зі скасуванням призову.

Крім того, сьогодні поряд з переліченими вище проблемами на перший план виходить необхідність технічного переоснащення ЗС (закупівля і модернізація озброєння та військової техніки), оскільки, витративши кошти на облаштування та зарплату контрактників, не вдасться забезпечити їх бойову підготовку на професійному рівні.

Комплексний підхід (підвищення мотивації громадян до контрактної військової служби з одночасним технічним переоснащенням ЗС) – це єдиний шлях, що дозволить створити дійсно професійну армію.

Крім того, перехід на контрактну армію потребує великої агітаційно-пропагандистської роботи, підвищення престижу військової служби. Принципово важливо, щоб до армії надовго прийшли справжні професіонали.

Головними проявами недосконалості процесу професіоналізації Збройних Сил і пов’язаними з ними ризиками є наступні:

збереження практики недофінансування потреб Збройних Сил;

спроби пріоритетного фінансування окремих напрямів переходу армії на контрактну основу, не зважаючи на комплексний характер проблеми;

брак інноваційних підходів до розв’язання найбільш критичних для забезпечення мотивації і конкурентоспроможності професійної військової служби проблем (зокрема, грошового та житлового забезпечення військовослужбовців-контрактників);

висока плинність кадрів через невиправдані очікування в забезпеченні державою соціальних гарантій і неспроможність командирів забезпечити виконання умов контракту.

Головними причинами цих недоліків і гальмування професіоналізації армії є наступні:

відсутність сильної політичної волі з реалізації і здійснення внутрішніх реформ, зокрема, в сфері оборони;

політична упередженість окремих заходів, їх поверховий характер і недостатня обґрунтованість;

низька якість державного стратегічного менеджменту, недостатня професійність кадрового складу органів управління, подовження спроб вирішувати нові проблеми старими методами;

недостатня економічна база державного та оборонного бюджетів (невеликий обсяг ВВП, значний рівень його “тінізації”), що принципово обмежує запровадження ефективної структури бюджетних видатків;

недостатня якість підготовки офіцерського складу до роботи в умовах комплектування військ (сил) особовим складом за контрактом.

Розв’язання комплексної проблеми професіоналізації Збройних Сил України вимагає нестандартних підходів, систематизації зусиль на державному та відомчому рівнях і разом із вже запланованими заходами має складатися з планів першочергових дій і на наступну перспективу.

План першочергових заходів із завершення переходу Збройних Сил на контрактний принцип комплектування має бути спрямований на вирішення до наступних першочергових завдань:

зробити об’єктивне порівняння отриманих і потрібних результатів переходу армії на контрактний принцип комплектування, оцінити обсяг невиконаних завдань, здійснити економічно обґрунтоване коригування програм і планів;

запровадити набагато більш диференційований підхід у грошовому забезпеченні між тими хто виконує завдання на передовій, в бойових частинах або тими хто несе службу в тилових підрозділах;

з урахуванням заходів зі створення міцного сержантського корпусу та підвищенням його роль у вихованні та підготовці солдатів переглянути та вдосконалити систему підготовки молодших офіцерів;

запровадити збалансовану систему підготовки молодших командирів (молодших офіцерів, старшин, сержантів); за можливості, ширше застосовувати практику їх спільного стажування з наступним призначенням на посади в частини (підрозділи), де вони стажувалися;

удосконалити систему підготовки особового складу з підвищенням ролі початкової підготовки особового складу за відповідними військово-обліковими спеціальностями;

забезпечити випереджальний характер оснащення військ (насамперед, навчальних центрів) тренажерами, порівняно з поставками у війська нових озброєнь і військової техніки;

чітко визначити в статутах Збройних Сил регламентацію службового та неслужбового часу, а також відповідальність за її дотримання;

передбачити в оборонному бюджеті та вжити заходів з удосконалення інфраструктури військових частин, гарнізонів з метою забезпечення потреб військовослужбовців і членів їх сімей в соціально-побутових послугах, відпочинку, підвищені культурного рівня.

На наступну перспективу плани професіоналізації Збройних Сил та інших силових структур мають враховувати зміни геополітичної ситуації, внутрішню соціальну, економічну та демографічну динаміку, комплексний характер передбачених заходів, що вимагає запровадження потужної міжвідомчої служби науково-аналітичної підтримки та супроводу.

Перехід до професійної армії відповідає сучасним тенденціям розвитку військового мистецтва.

Крім того, добровільне комплектування, на відміну від примусового й вибіркового призову, здатне: запобігти впливові демографічних коливань і негативних наслідків зниження рівня життя населення; усунути негативні явища, викликані призовною системою, яка порушує соціальну справедливість у виконанні громадянами військового обов’язку та провокує несприятливий морально-психологічний клімат у середовищі військовослужбовців; забезпечити контрактникам плату й соціальні пільги, які є задовільною компенсацією за військову службу.

Головними чинниками успішного розвитку професійних Збройних Сил України є: наявність політичної волі, вміле керівництво та відповідальність на всіх рівнях; постійний науково-аналітичний супровід розробки та втілення планів професіоналізації; своєчасне коригування програм і планів і їх належне фінансове забезпечення.