Скандал з Укроборонпромом: розтяжка Матіоса між Порошенком та Тимошенко

25 лютого "Bihus.info" оприлюднило розслідування про те, як люди з оточення Петра Порошенка  можуть бути причетні до розкрадання в оборонній сфері.

Попри суттєвий резонанс цього розслідування, треба відзначити, що по частині матеріалів вже довгий час існує декілька проваджень, в тому числі ті, котрі порушенні по результату засідань нашого Комітету з питань національної безпеки та оброни. До речі, на засідання ми запрошували керівництво «Укроборонпрому» та військового прокурора Анатолія Матіоса.  Залучили до процесу НАБУ та ДФС.  

Перша скринька Матіоса

Вірю журналістам, що вони не знають, хто їм надіслав такий масив інформації осінню 2018 року з одноразової поштової скриньки. Інформацію вони перевірили і опрацювали. Питання в тому, хто передав і навіщо? Саме зливання інформації журналістами – найлегша частина. Ті, хто це робили, прекрасно розуміли, як спрацюють журналісти, чому саме через них треба подавати інформацію, в якому політичному контексті інформація оприлюднюється.  

До журналістів немає жодних претензій – зробили те, що мусили, але хто ж організатор «першої скриньки»? Вважаю, що «першою скринькою» зливу не було ані НАБУ, ані «Укроборонпром», але могла бути військова прокуратура.  

Політичний контекст 

Зрозуміло, що від результату президентських виборів будуть залежати перестановки в усій Генеральній прокуратурі та інших структурах, які належать до конституційних повноважень Президента України. Однак навіть зараз перебувати на посаді військового прокурора Анатолію Матіосу, на мій погляд, не дуже хочеться. Не дарма ж він вже намагався пересісти з посади керівника військової прокуратури в інші структури, як-от ДБР чи НАБУ. Не останню в цьому роль грало й те, що в ході реформування за органами прокуратури залишається лише функція нагляду за слідством. А функція здійснення досудового слідства передана іншим правоохоронним органам. А саме — Нацполіції, СБУ, Фіскальній службі, НАБУ і ДБР. Матіос знаходиться на інституційному «титаніку». Але перехід на іншу посаду у нього так і не вийшов. 

 Ймовірно, що за цим зливом стоїть намагання забезпечити собі впливову посаду при майбутньому президентові. Осінню 2018 року, коли журналісти отримали матеріали, президентство, як здавалось, було в кишені Юлії Тимошенко. 

Виникає логічне питання: що ж було з цими справами до осені 2018 року? Все вказує на те, що певний час ця справи гальмувалась, а потім вони ж пішли на допомогу Юлі Тимошенко, яка одним зі стовпів своєї кампанії зробила риторику про «гроші на крові». Себто відбувалась торгівля одним товаром для різних покупців.  

Досить цинічна гра, бо якби  в свій час військова прокуратура та Анатолій Матіос працювали б належним чином, то цієї теми не було б, а винні були б вже давно покарані. 

Контрабанда на межі добра та зла і те, що поза межами добра та зла.

Отже, у всіх історіях з постачання для ЗСУ та інших силових структур треба відокремити контрабанду важливих комплектуючих та перепродаж через прокладки наших же запчастин, які були якимось чином вилучені з наших складів. 

У першому випадку можна скільки завгодно моралізувати на тему недопустимості незаконних методів отримання зброї, але мораль не воює, воюють люди, техніка та технології. Якщо це потрібно ЗСУ і немає іншої можливості, то запчастини та озброєння необхідно завозити «сірими» схемами. Однак тут мова йде про дефіцитні та легально недоступні для України запчастини та озброєння.    

Та якщо ж мова йде про перепродаж армії вкрадених у неї ж запчастин та техніки, то це зовсім інша історія. Це та історія, яка не повинна лишатись без наслідків для ділків, які на цьому зароблять, та посадовців, котрі роками про все прекрасно знають, але намагаються використати компромат в своїх інтересах.  

Будуть арешти, а не оприлюднення переписок з месенджерів!