8 березня - свято справжніх чоловіків

Так, це не жарт, не іронія. Для справжніх чоловіків  8 березня - також їхнє свято. 

І за кілька абзаців я поясню чому. 

А поки кілька особистих історій.
Перша.
Ніколи не любила це свято, ще з 20-го століття. Стоси мертвої рослинності,приторні пафосні промови про "ніжних берегинь, прекрасну слабку половинку, наших тендітних красунь", та інший оркестрово-хореографічний  цирк.

Аж поки не розібралась в історії свята.
Нью Йорк, півтора століття тому, жінки виходять на вулиці на протести - низька зарплатня, ненормований робочий день, відсутність ряду громадянських прав. Одним словом причини старі як світ - тоді це дало старт.
Пишу про це  зараз теж   в Нью Йорку,  рівно через 162 роки  після цих подій. 
Станом на ранок ніхто з жінок  тут на вулицях  не протестує) 

Вже згодом цю хвилю підхопили комуністи, зображаючи  нєістовоє уважаніє к колхозніцам. Декларувати рівність прав рабочіх і колхозніц їм, як ізвєсно,  було потрібно по одній причині - щоб рівноправно використовувати їх рабську працю в тих же колхозах.

В пізньобрєжнєвському совку  воно вже надійно закріпилось в форматі - "Паздравім прєкрасних дам і ужрьомся водкой вхлам!")
Так і перекочувало до наших часів. Не дивно, шо  ці злоєбучі концерти самодєятєльності, напудрєні чиновніки з мікрофонами і вручєніє грамот пєрєдовим работніцам -  викликають в організмі здорової людини тільки огиду і культурний параліч.

Друга.
З часом я усвідомила, що в багатьох цивілізованих країнах це свято - про солідарність.
Солідарність жінок в боротьбі за свої права це круто, як і солідарність чоловіків.

Тай взагалі солідарність порядних, патріотичних людей за свої громадянські права проти корупції олігархів - це те що нам треба, і чого вкрай мало.
Початково, тоді в Нью Йорку,  півтора століття тому - це про силу сестринства та взаємопідтримку жінок.

Так його в цивілізованих країнах відзначають і досі)
Наприклад в компаніях роблять спільний святковий сніданок, куди закуповують продукти з бізнесів, які очолюють жінки, для взаємопідтримки.
Чоловіки вітають жінок, жінки вітають жінок, і жінки вітають чоловіків.
З тим, що те,  за що так важко  боролись ті перші жінки виходячи на протести - тепер в суспільстві прийнято як норма.
При чому  це абсолютно робочий день, в кінці люди просто спокійно їдуть додому.  Ніхто не нажирається і не лізе цілуватися з своїми цвєтамі-аткриткамі.  Чи канфєтамі-пєрєгаром під русскій поп-блатняк.

Два роки тому, 8 березня, я  вперше вилетіла на літаку. Самостійний взльот, політ, посадка.
Мабуть це і  було моє перше і найкраще святкування.


Третя.
Здавалось би в гуглі ніхто не забанений, але люди досі лінуються почитати статті - про суфражисток, гендерну рівність і  фемінізм.
Ну і за які  такі права зараз боряться жінки (бо ж колись феміністки  наче все вже здобули).
Почитати не  для того щоб всім різко стати феміністами  - а для того, щоб перед тим як починати фейсбук срачі - елементарно вивчити матчасть.
По часу  буквально кілька годин, але здебільшого цей час радше  піде на скрол френд стрічки і люті батли в коментах)
Ми знову і знову,  натхненно й невпинно  втрачаємо час на хуйню.
Бо поки світ запускає шатли в космос, роботизується дронами, діти приходять в IT з садочка, а корпорації перетворюються на нові держави - ми все ще  сперечаємось про хуйню.
А чи можуть жінки служити в армії?  Чи можна відкрити їм доступ до всіх професій? А шо якщо жінка стане генералом? А шо якшо Послом стане гей?

Щасливі ідіоти. В сучасному капіталістичному  світі нікому дарма не цікаво жінка ви чи чоловік, гей чи китаєць.
Що ви вмієте робити? Скільки тисяч доларів ви заробите для компанії? Як змінить світ ваш винахід? Що ви взагалі можете дати суспільству як окремий індивід?
Чого ви добєтесь на посаді Посла для своєї країни?
Оцінюють тільки вашу ефективність, професіоналізм, адаптивність і здатність швидко вчитися.

Доречі вже роки три в нас Посол Виликобританії - Джудіт Гоф, лесбійка, приїхала в Київ зі своєю дружиною.
Не памятаю, щоб праві радикали  влаштовували з цього приводу протести. Чому?
Правильно, проти Великобританії йти якось лячно)

Так чому це свято справжніх чоловіків - спитаєте ви?

Як каже одна моя посестра - Я сильна, але ти не бійся!
Бо сильні чоловіки не бояться сильних жінок. Бо сильні чоловіки, підтримують жінок і солідарні  з ними в їхній взаємопідтримці.
Вони вміють щиро радіти, що теперішнє суспільство в цивілізованих країнах  відкриває все більше можливостей для жінок.

А в диких дівчину  досі забивають камінням, за те, що її згвалтували.

Миршаві, закомплексовані, покалічені пост-совком - тільки такі бояться сильних жінок, і намагаються загнати їх в “cлабку стать”. Успіхи жінки поруч  вони сприймають як власні поразки.
Слабка стать це  Маргарет Тетчер і Марія Кюрі -  чи охраннік супєрмаркєта на Троєщині?
Ангела Меркель і Голда Меїр  - чи завхоз в Жмеринці на єврорємонтах?
Коли якийсь Вася починає розказувати про слабку стать  - просто назвіть йому зарплатню наприклад Шеріл Сандберг, однієї з чільниць мережі фейсбук.
1 мільярд 600 мільйонів доларів, тільки  за один 2019 рік.


Немає сильної і слабкої статі, є сильні і слабкі люди. Все індивідуально.  
Порядні, світлі  сильні люди не бояться сильних, навпаки обєднуються щоб разом створювати відкрите суспільство.
А слабкі дійсно бояться сильних. Для них це не День солідарності жінок, а День хрупкіх, тонкіх і  слабих.
Бо так зручніше.
Хочеться на комусь самостверджуватись хоча б своєю статтю,  інших досягнень немає ;)

Тому 8-го  березня варто привітати також справді  сильних і солідарних з дівчатами чоловіків.