ОПОВІДЬ ПРО ДИВОВИЖНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ ПОЛІСМЕНІВ НА БОРЧИНЬ З ДОБРОВОЛЬЦЯМИ

Коли фінансовані з-за кордону (в т.ч., й РФ) одіозні організації, прикриваючись гаслами захисту чергових жертв свавілля й гноблення (цього разу, на зміну пролетаріату і «русскоязичним», таку роль відведено українським жінкам), організували 08.03.2019р. вуличну акцію (марш), однією з основних вимог якої є знищення добровольчих батальйонів та інших патріотичних організацій («ліквідація незаконних військових та парамілітарних формувань»), мало кому спало б на думку, що на ці вимоги влада відреагує так швидко.

Звісно, в Кримінальному кодексі України вже багато років існує стаття, яка передбачає кримінальне покарання за участь у незаконних воєнізованих формуваннях, – свого часу її ввели саме у відповідь на участь українських добровольців у військовому конфлікті проти РФ в Абхазії.

Разом з тим, після початку відкритої агресії з боку РФ практика застосування цієї статті КК в Україні не була розповсюдженою – до незаконних воєнізованих формувань ще залишався певний пієтет, адже вони включали сотні Самооборони Майдану, а також, добровольчі батальйони (ДУК ПС, УДА та ін.), що по сьогодні тримають рубежі і захищають українців на сході.

Зрештою, більше місяця до незаконних воєнізованих формувань належала й Національна поліція України – до вступу відповідного закону в силу. Не саджати ж за це і їх…

Попри те, керівництво НПУ не продемонструвало ознак солідарності з колишніми «товаришами по нещастю», а тому й відрядити кілька тисяч поліцейських для участі в марші феміністок проти добровольців не погидувало.

Проти цього не заперечували й організатори акції – по перше, такій кількості озброєних, екіпірованих та наполегливих дійсно важко заперечувати, а по-друге, будь-хто з полісменів міг аргументувати свою участь в Марші ідентифікуючи себе жінкою* (*під цим «терміном» організатори розуміють не жінку безпосередньо, а «багатоманітність жіночних досвідів, ідентичностей та соціалізації, що знаходиться на перетинах раси, класу, віку, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності тощо»). Зрештою, на марші таких було достатньо й без полісменів.

Полісмени-учасники Маршу жінок настільки ввійшли в раж і прониклися гаслами та вимогами ліквідації незаконних воєнізованих формувань, що почали їх реалізувати прямо на місці – сходу запакували в автозак й відвезли до відділку трьох ветеранів з добровольчого батальйону «Свята Марія», які в цей час знаходилися на Михайлівському майдані як учасники акції на захист патріотичного руху, сім’ї та життя дітей. Одному з них, командиру батальйону Олексію Середюку, поліцейські-феміністи зламали руку, поранену у боях під Іловайськом в 2014 році.

Чи повинні неофіти «фемінізму» з Національної поліції України суміщати ліворадикальний активізм з безпосередніми службовими обов'язками?