Людина: не витратний матеріал, а головна цінність держави

Нещодавно Українська Гельсінська спілка з прав людини надіслала мені як кандидату в президенти 10 незручних питань, які стосувались прав людини. Яким же було моє здивування, коли дізнався, що з довгого переліку кандидатів свої відповіді надали лише 5. Всі інші проігнорували запитання провідних правозахисників. Тема захисту прав людини не залишає місця для популізму і брехні. Ось чому вона непопулярна на цих виборах.

Але ми ніколи не побудуємо сильну державу, якщо людина, її права та інтереси не будуть визнані головною цінністю. Шум галасливого популізму і брехні затихне, цінність людини залишиться вічною. Я наполягаю на тому, що вже сьогодні треба розпочинати роботу із перезаснування держави. Вся система координат держави має обертатися навколо і заради людини.

Відкрийте Конституцію України. Лише четверта частина її тексту стосується прав людини. Решта – регулювання діяльності державних органів влади. Так і в житті: між людиною і державою виросла прірва. Людина займається самовиживанням, державні інституції – самозбереженням.  

Ця модель успадкована із радянської тоталітарної системи і продовжує існувати сьогодні. Для радянської держави людина була лише витратним матеріалом. З того часу сформувалося стійке, майже генетичне переконання, що держава – це система, яка карає.

На хвилину задумайтесь, як ви, наприклад, зараз сприймаєте державні органи, починаючи від суду, прокуратури, навіть «новітньої» поліції. У сприйнятті більшості це виключно каральні інституції. Це органи тиску, перерозподілу, насилля і знищення. Суспільство не бачить у цих інституціях захисту, хоч це перше їхнє завдання. Нема відчуття, що державні органи працюють заради обслуговування людини, аби та могла почувалася вільно і захищено. 

Держави замало там, де вона потрібна. І забагато, де не треба. Вже починаючи від пологового будинку, дитсадка і школи, ми бачимо, що у нас головною цінністю залишається майно, а не інтереси людини. Це те, що притаманне тоталітарній системі і ніяк не може викорінитися з Української держави.

Нам вкрай необхідно вертатися до цивілізованих держав, у яких основною цінністю є людина. Нам потрібно мінятися на рівні свідомості. Вважаю, що основними кроками держави в бік людини мають стати:

1. В армії: визнання головною цінністю не зброї і майна, а солдата. Тільки та армія, в якій дорожать солдатом, офіцером та їхніми сім’ями, може здолати тоталітарну армію, що суне зі сходу.

2. В економіці: свобода для людини праці. Лібералізація податкового законодавства, діалог влади з бізнесом. Передача регуляторних функцій держави секторальним галузевим недержавним організаціям та об’єднанням.

3. В державному управлінні: зосередження коштів, необхідних для фінансування потреб людини, у місцевих бюджетах. Більше дев’яноста відсотків потреб людини реалізується на місцевому рівні. Втім якщо подивитися на розподіл ресурсів, то стає зрозуміло, що більше сімдесяти відсотків коштів йде з центрального бюджету. Це абсолютно неадекватна ситуація.

4. В органах влади: служіння в інтересах людини, привітне ставлення, рух до людини, а не проти неї. 

5. У соціальній сфері: опіка тих, хто ще чи вже не може працювати; підтримка материнства і дитинства, допомога інвалідам та ветеранам.

6. У духовному житті: ця теза може викликати критику, але я переконаний, що будь-які зміни в церкві нічого не варті, якщо людям не буде створено елементарних умов для комфорту. Лавочки у храмах – це повага до прихожан і прояв християнської турботи до ближнього.

7. В особистому житті: визнання прав людини вищими за закони держави. Якщо закон суперечить праву – його має бути змінено. Невтручання держави в особисте життя людини, дотримання принципу «моє тіло – моє діло».

Про ці кроки вам не кричатимуть із дорогої політичної реклами на телебаченні. Адже вони не вписуються в рамки популістичних заяв. Нинішня політика скотилася до рівня вистави у театрі, де людина і політик потрібні одне одному тільки тоді, коли один у ролі глядача, а другий – актора. Після закінчення спектаклю вони знову не бачать потреби один в одному. Політики замикаються у державі. А людина знову залишається сам на сам зі своїми проблемами.

Нам потрібне повне перезаснування держави. Пропоную міняти систему, починаючи від Конституції. Основою нової Конституції мають стати інтереси і потреби людини. Більшість того, що стосується роботи органів влади, достатньо закріпити у законах.

Україна проголосила курс на євроінтеграцію. Одним із базових документів ЄС є Хартія основних прав Європейського Союзу. Людиноцентричний документ, який закріплює політичні, соціальні, економічні, особисті права громадян ЄС. Він прийнятий ще у 2000 році. А Україна в 2019 році продовжує бути дуже далекою від цієї Хартії... 

Наше завдання – подолати розрив між державою і людиною. Основною цінністю нарешті має стати людина.