Ілюзії про "швидкий мир", "прямі переговори" і геополітику

Післявиборчий аналіз. Частина друга.

Є речі, які неприємно, але треба визнавати:

1. На 5-тий рік війни з Росією країна лишається розколотою на Схід і Захід. І височезна явка на Сході у порівнянні з 2014 говорить про те, що Схід хоче реваншу. І це не стільки про Зеленського, хоча він точно "свій" на Сході. Це швидше про те, що якби в Опозиційному блоці не сталося розколу і Ахметов не зробив ставку на Вілкула, то у другому турі ми б мали Зеленського з Бойком. Так. На 5-му році війни з Росією. Бойка, який "виріс" щонайменше на чверть після візиту до Москви і зустрічі з Мєдвєдєвим.

2. Що це означає? Країна дуже втомилася від війни і хоче миру, не усвідомлюючи ціни. І має велику ілюзію, що миру можна досягнути щвидко через "прямі переговори" з Путіним. І що війну не закінчують, бо на "ній заробляють". Так от: НЕ заперечуючи тезу про "заробітки", все ж варто усвідомити - це надто інфантильний погляд на надскладну геополітичну ситуацію, в якій опинилася Україна. І інфантильність може коштувати нам надто дорого.

3. Чому результативність "прямих переговорів" - це інфантильна ілюзія? Позиції України - апріорі слабкі. В нас немає жодного козиря в цих переговорах - ні сильної економіки, ні ядерної зброї, ні могутніх союзників. Більше того, почавши такі переговори, ми можемо втратити ледве не єдиний свій козир - санкції ЄС та США. ЄС давно мріє позбутися санкцій і мати нормальні економічні стосунки з Росією. Початок прямих переговорів дає можливість провідним країнам ЄС сказати: якщо без нас, то чому ми маємо терпіти економічні збитки? Тоді це лише справа України. І зняти санкції.

4. Далі. Давайте подивимося на ситуацію з боку Росії? Який інтерес Росії в таких переговорах? Таких інтересів три: 1) Україна не має бути членом НАТО (це була ключова причина, чому РФ створила в Україні "гарячий конфлікт", так, як в Молдові, і так як в Грузії); 2) Україна має визнати Крим російським (для Росії це не лише "розширення імперії", це геостратегічна позиція для контролю над Чорноморсько-Середземноморським регіоном); 3) Україна має взяти на себе економічні витрати з відбудови зруйнованого Донбасу (для Росії - це точно економічно збитковий і геополітично непотрібний регіон).

5. Дмитро Пєсков вже чітко озвучив позицію для початку прямих переговорів - визнання Криму російським. Будь-який Президент України, який прийме цю позицію, втратить і рейтинг, і будь-яку перспективу. Далі - НАТО. Курс на НАТО затверджено на рівні Конституції, - змінити це практично не реально. Відмовитися від побудови армії відповідно до натівських стандартів - це ще одне політичне самогубство. І третє. Для відновлення Донбасу потрібно від 50 до 100млрд.дол. (за різними оцінками). У разі прямих переговорів не зрозуміло, чому ЄС (де чимало своїх економічних проблем), має долучатися до такого масштабного і затратного проекту. А для України в нинішніх економічних умовах, при наявності значного зовнішнього боргу і при відсутності інвестицій, - це непідйомна ціна.

6. Геополітична ситуація довкола України теж складається не надто сприятливо. Туреччина вже цілковито координується з РФ. Британія зайнята процесом виходу з ЄС і внутрішніми проблемами. На виборах до Європарламенту можуть перемогти Євроскептики, і тоді розширення ЄС точно буде відкладене. А в США після висновків Мюллера про "відсутність змови Трампа з Росією" дорога для налагодження стосунків Трампа з Путіним цілком відкрита, особливо, якщо у вибори в США "втручалася Україна", як вже констатував сам Трамп.

7. Що робити? Щоб втримати позиції в таких геополітичних умовах, Україна має стати вкрай вигідною і потрібною для провідних країн ЄС і США. В раціональному сенсі. Вигода - це, наприклад, українська газотранспортна система в концесіі Німеччини та інших країн, аби збити іх інтерес до Північного потоку. Це інвестиції провідних газовидобувних компаній США в українські родовища сланцевого газу і тд… Бо жадібність і дріб"язковість у питаннях геополітики породжують бідність і залежність. Ну а примітивізм та інфантильність взагалі можуть коштувати нам державності. Як це не раз бувало в українській історії…. Тому шанс - це здорова та адекватна оцінка ситуації, формування реалістичної і раціональної пропозиції для союзників, посилення власних позицій та швидкі дії в інтересах країни. Зовнішня політика і подальше посилення військових потужностей мають стати пріоритетами, якою б не була спокуса зайнятися "економікою" без врахування зовнішньополітичних реалій та "внутрішніми розборками"...