Як не втратити віру в свою країну

Минулої п’ятниці Австрія побачила і почула немислимі речі. Два провідних політика обговорювали плани масштабного розпродажу країни. З тих пір цю країну лихоманить. Трапилося найгірше: люди втратили довіру до влади і, як результат, могли втратити віру в свою країну. І ось тут було неймовірно спостерігати, як в країні включився вироблений віками "кризовий модус". Той, хто заганьбив краіну, миттєво пішов, не примусив інших нести тягар своєї ганьби. За лічені години були проголошені нові вибори і повне перезавантаження політичної системи. Але і цього виявилося мало. Країна завмерла в очікуванні нових порцій компромату.

І ось сьогодні президент Александер ван дер Беллен звернувся до нації. Звернувся з простими словами. По-перше, вибачився перед людьми за те, що зробили інші політики. По-друге, заспокоїв: ніхто не приходить в політику, щоб бути негідником, але деяким з нас не вистачає сили, аби боротися із спокусами. Зрозумійте і простіть - сказав він, - не зав’язайте в цьому відчаї. Ми, Австрія - не такі, ми кращі, ніж те, що ми побачили і почули. По-третє: якщо ми в себе вірити не будемо, то хто в нас повірить? Наостанок навіть спробував посміхнутися.

Ці базові очевидні істини важливо людям час від часу повторювати. Це як казати дитині "я тебе люблю". А тепер уявіть, що в країні десятиріччя за десятиріччям ганьба накладається на ганьбу, відчай на відчай - і ніхто не йде у відставку, ніхто не вибачається, ніхто не знаходить цих правильних слів. Добро звикає існувати під тягарем неприбраного зла.

Якось по-новому я подивився в ці дні на Австрію і на Україну. І згадав Євангеліє: "Спочатку було Слово...". Я не закликаю до "зачистки" в Україні всього і вся - вона в наших умовах вже не можлива. Але я закликаю почати з людьми говорити, по можливості без лукавства - так як сьогодні, в темний для Австрії час говорив з австрійцями ван дер Беллен.