Людина й штучний інтелект: війна світів

В еволюційній історії людства homo sapiens вирізнялася саме тим, що вона була розумнішою за інших істот, що мешкали на Землі, цей вид мав інтелект. З часом деякі види тварин також отримали певні ознаки раціонального мислення (коні, дельфіни, собаки). Варто згадати прецедент "Розумного Ганса", орловського рисака, що проживав у Німеччині на початку ХХ століття. Кінь начебто вмів здійснювати арифметичні операції, вправлятися з математичною дошкою тощо. Зважаючи на це, виник цілий напрям науки, який називається когнітивна етологія. Вона досліджує порівняльне, еволюційне, екологічне вивчення розумової діяльності тварин, їх інтелект. Так це чи ні, можна сперечатися довго, адже чимало видів тварин фізіологічно нагадують людину, відтак мають теоретичний шанс мати подібний інтелект (пригадаймо кіно "Планета мавп" або роман Дж. Орвелла "Колгосп тварин"), але неживі істоти (!); ця дискусія триває вже не один десяток років.

Штучний інтелект у машин почав розроблятися ще в 1960-х рр. Елементарні пристрої для обрахунків стали платформою для створення прогностичних систем. У 70-80-х рр. цей процес мало не зупинився, позаяк виник брак фінансування, адже "холодна війна" фактично припинилася, а більшість науково-технічних винаходів, як відомо, з’явилися на світ унаслідок гонитви озброєнь, зокрема й Інтернет. Штучний інтелект – це унікальний продукт технічного прогресу, що дає змогу машинам вчитися, використовуючи людський і власний досвід. ШІ автоматизує постійний процес навчання та пошук за допомогою даних, інтелектуалізує продукт, швидко адаптується, аналізує більш глибокі дані, досягає надзвичайної точності тощо.

Системи штучного інтелекту активно використовують у багатьох сферах: комп’ютерних іграх, соціальних мережах, веб-аналізі, маркетинговому прийнятті рішень, 3D-графіці, прогнозуванні на фондових біржах, медицині і т.д. Масова інтеграція штучного інтелекту в повсякденне життя пересічної людини активно відобразилася у художній творчості. Пригадаймо книги Ернеста Клайна "Першому гравцеві приготуватися", Вільяма Ґібсона "Нейромант", "Штучний інтелект" Ніка Бострома, "Бот" Максима Кідрука, а також фільми "Термінатор", "Матриця", "Я – робот", "Двохсотлітня людина" тощо. Людство мріє перевершити саме себе й зазирнути за вуаль непізнаного. Творчість, до речі, це чи не єдиний дар, вміння, яке поки що не підвладне автоматизованому інтелекту. ШІ ґенерує свої картини або тексти, опираючись на вже відомі праці, а як казала поетка Ліна Костенко: "Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі". Саме відсутність душі не дозволить машині домінувати над людьми, принаймні в галузі мистецтва. Подібну думку висловив також і письменник Максим Кідрук, який маючи технічну освіту, активно використовує тему штучного інтелекту у своїх романах. На думку автора, людина ніколи не зможе створити ідеальний розум, адже для того, щоб це зробити, треба деталізувати усі процеси та складові типового людського мозку, а зробити це людина намагається саме своїм мозком, що утворює певну стрічку Мебіуса.

Голлівудські боги неодноразово намагалися уявити, а що ж буде, коли штучний інтелект зможе самостійно генерувати нові продукти та ідеї, стане незалежним від людини, непідконтрольним. Такі провидіння можна розділити на два блоки: утопії та антиутопії.

До перших належить кінострічка 1999 року "Двохсотлітня людина", знята за однойменним оповіданням Айзека Азімова. Протагоніст Ендрю, людина-робот, створений як домашній побутовий прилад, поступово стає повноцінним членом родини й набуває не лише біологічних, а й морально-психологічних характеристик людини. Наприкінці фільму відбувається Вселенський суд, що певною мірою відсилає нас до християнських мотивів, й андроїда визнають справжньою людиною. Ендрю плаче від щастя, адже здійснилася його мрія (ще одна річ притаманна виключно людям).

До другої категорії віднесімо кінострічку "Термінатор", знятий у 1984 році Джеймсом Кемероном. З перших хвилин ми спостерігаємо нещадну війну між видами людей та машин. Відомо, що комп’ютерна мережа "Скайнет", наділена штучним інтелектом, створена ЗС США, частково завдяки якій і настав "судний день" (ядерний голокост), який є ще одним біблійним мотивом апокаліпсису, намагається винищити расу людей. Невідомо як, але система вийшла з-під контролю й віддала наказ тотального знищення людства роботам і кіборгам. Термінатор, якого грає А. Шварцнеггер, також є кіборгом, і саме крізь його образ розгортається головна дилема стрічки: у ньому превалюватиме емоційне людське чи бездушне технічне начало?

Опираючись на наукові дослідження та художню фантастику, можна однозначно стверджувати, що робота можна навчити мислити, але його мислення буде обмежене вирішенням суто технічних задач. Людина натомість має необмежений творчий потенціал, який поки що незрозумілий машині, але у скорому часі людство ще постане перед проблемою конфлікту двох рас: людей і машин – і станеться це вже зовсім незабаром.