Порада для команди ЗЕ

Якщо "Слуга народу" хоче сколотити монолітну більшість — треба тимчасово заклеїти рота скотчем Богдану і не випускати його на публіку.

Інтерв`ю, яке так сколихнуло фейсбук - історія про те, як трохи більше ніж за місяць на головах нових очільників виросли корони. А ще товариш Богдан навчився брехати, як дроворуб. Бо ніяк не віриться, що в умовах "кадрового дефолту" ейчари змогли найти на керівників ОДА сепаратистів, ватників і кривомізких. Просто шкода напередодні виборів зізнатися, що це тупо договорняк і освоєння старих добре відкатаних схем.

По заяві щодо регіональних російських мов у Донецьку та Луганську "заради миру". Товариш Богдан чесно зізнався, що у команди ЗЕ нема стратегічного планування і все робиться на емоціях. При чому очільник ОПУ оперує російськими міфами не гірше ніж Соловйов чи Рабинович: "Ми можемо Донецькій і Луганській області дозволити розмовляти російською мовою, якщо у нас почнеться мир у країні? Ставимо питання – "так/ні". Якщо можемо, тоді Донецьк і Луганськ спілкуються російською мовою".

Тут треба повернутися у березень 2014 і нагадати, що приводом війни і вбивства 15 тисяч громадян сталося не через мовні питання. Були місцеві політичні бариги, які вирішили, що домовляться із РФ, щоби зберегти гаманці без потреби відстьогувати Києву. Політичні торгаші думали, що розігравши карту особливого густонаселеного регіону-годувальника ще й Київ поставлять раком. Правда сталося так, що РФ переграла усіх — і політичних локальних господарників — і нинішнє ОРДЛО нагадує заказник імені Леніна під прямим російським управлінням. Де честь людська і права людські те саме, що використана газета у вигрібній ямі.

Рішення про "регіональну російську мову" не принесе жодного миру, скоріше зіграє на руку Опоблоку-ЖО, який уже щедро поливає Зеленського "золотими дощами" на чотирьох своїх ресурсах. А ще ситуативно допоможе хіба Порошенку та Голосу, які копито в копито топчуться на патріотичному полі і ждуть моментів, щоби виставити Зеленського тупим ватником.

Рішення про росмову ще і безперспективне, бо п'ятнадцять тисяч наших громадян у війні угробили не мовні питання, а пряме російське вторгнення із артилерією і свіжою кров’ю на щедрих контрактах. Кінець війни і звільнення політв’язнів повністю у руках РФ — наша справа тримати оборону і підсікати ворога там, де є сили і можливість.

Галичанин Андрій Богдан так може швидко дотрахатись до іміджу великого політичного упориша типу Колесніченка, Царьова чи Вітренчихи, яку останнім часом щедро витягують із нафталінової шафи. Тепер ясно, чого Богдан так хоче в музей Леніна, він хоче стати тамтешнім кращим експонатом.