Вже не Україна, а окрайок?

Ватний реванш триває. Причому, не реванш якоїсь конкретної структури, а загалом проросійської тенденції. Просто носії вати в голові одночасно зрозуміли: "Вже можна!".
Президентська партія "Слуга народу" анонсувала, що політика щодо української мови буде змінена. Разумков заявив про обговорення спеціального мовного статусу для Донбасу. А "джерело в партії" для ЗМІ заявило, що мовний закон матиме принципово інший вигляд.
"Наш" залежний від політичної кон'юнктури суд зрозумів, що можна й сепаратистів відпустити. Єфремов сьогодні вже на волі та робить одіозні заяви.
Регіонали збільшили представництво у Раді. Навіть на Київщині вмудрився перемогти проросійський мажоритарник. "Побутові сепаратисти", малороси активізувалися. Бо зрозуміли — через антидержавну позицію їм нічого не загрожує.
Патріотична частина суспільства пасивна, як ніколи за 5 років.
Ми попереджали про небезпеку реваншу? Тепер це абсолютна реальність.
Українські націоналісти реорганізовують сили та діють. Ми досі єдині, хто мають ідейних, а не проплачених, активістів. Нема парламентської націоналістичної політики — буде вулична.
Однако, судя по постам "Все пропало", кончились оба источника идейности и активности, и возможность грабануть бизнес, и финансирование от спонсоров.
"Покійний Максим Славинський, приятель Лесі Українки, довголітній співредактор західницького петербурзького місячника "Вестник Европы" і наш дипломат в часах Державности, десь в середині 20-х р. р. щиро признався був в розмові, що страшне пророцтво Шевченка -
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять, -
було для нього довший час незрозуміле. Що то значить "присплять"? І чому "збудять в огні"? І чому "окраденую"? Як це можна "окрасти" цілу країну, цілий нарід? Славинський згадував, як він (та й не він один) ту "неясну" Шевченківську строфу клав на карб "слабої оброблености віршу", "малої освіти", мовляв, "самоука" і т. п. інтеліґентських забобонів здрагоманізованого й звинниченкізованого покоління. І аж, як казав він, ось тепер, по всім, що було протягом 1917-20 р. р" він зрозумів, яке прозріння і яка осторога містилася в тій "неясній" і "необробленій" строфі. Цей епізод згадався, щоб додати ще одне визначення малоросійства :
воно є еквівалентом нашої окрадености."